Права секс-працівників
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Права людей у проституції охоплюють сфери прав людини, охорони здоров'я та трудових прав. Цілі цих рухів різноманітні, але, як правило, спрямовані на декриміналізацію та дестигматизацію проституції та прав на місцевому й міжнародному рівнях для всіх осіб в секс-індустрії[1], в тому числі сутенерів та інших посередників.
Було запропоновано приєднати цю статтю або розділ до Законодавча регуляція проституції, але, можливо, це варто додатково обговорити. Пропозиція з липня 2023. |
Термін секс-робота в першу чергу стосується проституції, але також охоплює порно-виконавців, операторів сексу по телефону, вебкамем моделей, танцівниць у стриптиз-клубах та інших. Деякі розширюють використання терміна, включаючи «допоміжний персонал», такий як менеджери, агенти, відеооператори, викидайли. Дебати щодо проституції часто характеризують як проблему прав жінок, особливо тими, хто стверджує, що проституція за своєю суттю пригнічує та експлуатує жінок.
Деякі люди в секс-індустрії не бажають, щоб їх розглядали як злочинців і вважають закони проти проституції, порнографії такими, що порушують їх права.
Однак у 2016 році до ООН Жінки надійшло офіційне звернення сотень людей, які пережили проституцію, та десятків громадських організацій, де вони висловлювались проти терміну секс-робота, де зазначено: "...те, що ми пережили від покупців сексу, сутенерів, власників борделів, торговців людьми та інших наших експлуататорів, не було ні сексом, ні роботою, а нескінченним потоком насильства, деградації та дегуманізації, накладеного на наші тіла та розум".[2]
З часу використання червоних парасольок повіями у Венеції, Італія, в 2001 році - в рамках 49-ї Венеціанської бієнале мистецтв ― червона парасолька стала найголовнішим міжнародним символом прав секс-індустрії. [3] [4]