Loading AI tools
український співак З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Олекса́ндр Євге́нович Положи́нський (нар. 28 травня 1972, Луцьк, Волинська область, Українська РСР, СРСР) — український співак і шоумен, лідер українського гурту «Тартак», створеного 1996 року, проєкту «Був'є» (2014), проєкту «Ол. Ів.'Є» (2019), ведучий радіо «НВ»[1]. Військовослужбовець 47-ї бригади ЗСУ[2].
Сашко Положинський | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 28 травня 1972 (52 роки) |
Місце народження | Луцьк, Українська РСР, СРСР |
Громадянство | СРСР і Україна |
Професії | співак, ведучий |
Освіта | Луцький національний технічний університет |
Інструменти | вокал[d] |
Мова | українська |
Жанри | рок-музика і гіпгоп |
Псевдоніми | Сашко Положинський |
Колективи | «Тартак», «Був'є», «Ол. Ів.'Є» |
Лейбли | UMG |
Нагороди | |
sashko.com.ua | |
Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі |
Олександр народився 28 травня 1972 року у Луцьку. Співати почав дуже рано, коли виступав на святкових ранках.
Навчався у Луцькій школі № 15.
В 1987-му році, після закінчення 8-го класу, вступив до Львівської республіканської спеціальної школи-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою[3].
Вища освіта — економічна, Олександр закінчив економічний факультет Луцького технічного університету за спеціальністю «економіка підприємства» та військовий інтернат у Львові. Саме у цьому інтернаті Сашко отримав одне зі своїх прізвиськ — Коміс (інтернатно-військове від «комісар»).[4] На перших курсах університету він постійно погано вчився, однак на III курсі став відмінником і почав брати участь у КВК.
Сашко почав грати разом із луцьким гуртом «Мухи в чаї», з яким грали кілька його пісень та з яким він дебютував на сцені. Долучився як шоумен до панківського проєкту «Макаров & Петерсон», з яким пробував виступати на сцені.[5]
1996 року Олександр дізнався про фестиваль Червона Рута. Для участі в ньому потрібно було мати гурт, три пісні та подати заяву. Гурту не було, однак була назва й чотири пісні. Одну заявку написав від гурту «Макаров & Петерсон» в категорію рок-музики, а іншу, від «Тартака» — у сучасну танцювальну музику.[5] Згодом знайшлися й інші учасники для новоствореного гурту «Тартак». Положинський став його лідером та автором більшости пісень.
У гурті «Тартак» обіймав найважливішу посаду: Сашко був (до лютого 2020 року) художнім керівником, співпродюсером, вокалістом, шоуменом, бі-боєм, секс-символом, тартаменом і старійшиною, а також автором текстів.
За сумісництвом працював ведучим на телебаченні та радіо. Протягом 2001—2002 років він вів програму для шанувальників російської естради «Русские горки» на каналах ICTV та М1. У цій програмі ведучий іронізував над представниками російської попси, які є для нього відверто нецікавими, а іноді навіть смішними. Але таким чином російський шоу-бізнес допоміг українському гурту записати дебютний альбом гурту «Тартак» «Демографічний вибух»[6].
Також Сашко вів передачу «Свіжа кров» на телеканалі М1, яка займалася пошуком і підтримкою молодих талановитих гуртів. Сашко брав у цьому активну участь, допомагаючи новачкам.
З 1 жовтня 2007 року він разом з Романом Давидовим, Андрієм Кузьменком та Ігорем Пелихом (до травня 2009) вів ранкове «ДСП-шоу» на радіо «Європа плюс». Зокрема, разом із Кузьмою мав рубрики «Сон в руку», «Сейф», «Morning star», «Зі своїм самоваром», «Чисто пісня», «Швиряй-шоу» та «Дзвінок другу»[7].
З 2018 року до 27 травня 2020 року вів авторську програму «Звуки про» на Радіо NV[4][8][9].
У своєму прагненні донести до молоді український фольклор, 2006 року Положинський співпрацював з народним колективом Гуляйгород, результатом чого стало створення однойменного альбому, в якому українська народна творчість набула сучасного звучання. Одним із проєктів є запис разом з Орестом Крисою та Едуардом Приступою альбому «ПоНеДілОК», у якому музичного супроводу дістали уривки з відомих творів українських класиків.
Сашко Положинський про музику:
"— Це велика частина мого життя. Музика постійно зі мною, завжди в мені. Я чую її не лише з динаміків чи навушників — вона і в шумі лісу, і в світлі зірок, і в гудінні мого авто...".[10] |
2007 року взяв участь у створенні альбому білоруського опозиційного гурту Чырво́ным па Бе́лым — результатом співпраці стала пісня «UA 4 BY», записана з київським гуртом Епіцентр Унії.
У 2009 році заснував сольний проєкт «СП», в доробці якого є пісні «Виберіть Мене!» (2009),[11] випущена напередодні президентських виборів[5] та «Цицідупа» (2010) (текст).[12] «Цицідупа» — присвячена певній категорії дівочих попгруп.[13]
У 2011 році став продюсером та відібрав пісні до альбому сучасних українських ліричних пісень «По-Вільно», виданого зі студією «Кофеїн».[5][14] До збірки увійшли треки таких виконавців як: Мотор'Ролла, Крихітка, Нічлава-Блюз, Арсена Мірзояна, Пропала Грамота, Флайза, Юлія Лорд, Аліса Космос, Валентина Поворозника, Тетяни Канюки, Валерії Калужської, Бажани, Entree, Десь Поруч, Ті Що Падають Вгору, Леся Герасимчук та Суб Тон Боя.
Також у 2011 році виступив продюсером календаря 2012 року «УПА. Люди та зброя», виданого Центром досліджень визвольного руху.[5]
У 2012 році спробував себе у ролі режисера кліпу «Тартака» «Моральний секс»[5].
2014 року заснував проєкт «Був'є», з яким видав два альбоми у 2015 та 2019 роках. Задля підтримки збірної України з футболу спільно з телеканалами «Футбол 1/2» записали кліп на пісню «Ось Тобі Моя Рука»[15].
Докладніше: «Був'є»
2019 року разом з фронтменом гурту Karta Svitu Іваном Маруничем створив дует «Ол. Ів.'Є».
Докладніше: «Ол. Ів.'Є».
У 2019 році Олександр також долучився до створення волонтерського табору «Тартаків&Тартак», для відродження пам'ятки архітектури національного значення Тартаківського палацу XIX ст.[16][17]
Сашко Положинський про «народження» нових пісень:
"— Різні по-різному. Якась виношується в тобі роками, виколихується, виходить із тебе мало не з потом і кров’ю, а інша — ррраз! — і готова. Майже в лічені хвилини. І народ ніколи не здогадається, яка з них яка — хіба тільки вгадати може.".[18] |
5 лютого 2020 року після виходу з суду над Андрієм Антоненком, де виступав як свідок (відео) оголосив про вихід з гуртів Тартак та Був'є.[18][19]
15 вересня 2020 року Олександр Положинський в київському клубі Caribbean Club презентував свій новий проєкт з назвою «Олександр Положинський та „Три Троянди“». До проєкту також увійшли три музикантки: Валерія Паляруш (піаніно), Марта Ковальчук (бас-гітара, контрабас), Марія Сорокіна (барабани). Проєкт виконує концертну програму «Лірика», до якої увійшли різні, переважно ліричні, пісні з репертуару «Тартака», «Був'є» та «Олів'є» в новому аранжуванні. Ідея проєкту в Олександра з'явилась після відвідин концерту Валерії Паляруш з бажанням почути власні пісні в аранжуванні піаніно. Назва проєкту «Три Троянди» запозичена в однієї з пісень «Ол. Ів.‘Є»[20][21].
В 2021 році брав участь з сольною програмою «Вишневий джем» на фестивалі «Бандерштат»[22][23].
5 вересня 2023 року провів у МЦКМ концерт дуетів з іншими виконавцями та гуртами, з якими співпрацював в різний час, зокрема з Анатолієм Говорадло (гурт "Світязь"), Роллік'с, Флайза, Катею Chilly, Гуляйгород, Андрієм Підлужним, Арсеном Мірзояном, Віталієм Кириченко (гурт "Нумер 482"), Тонею Матвієнко, Бажаною, Іваном Маруничем, Алісою, Віктором Вербою.[24][25]
В лютому 2022 року Положинський підписав контракт на проходження військової служби в резерві ЗСУ[26], у травні перебував на службі в 47 батальйоні (пізніше 47 штурмовий полк і 47-ма окрема механізована бригада)[27][28]. Записав пісню, присвячену волонтерам[29].
Влітку 2022 році став командиром відділення.[30] Після 8 місяців служби у Олександра загострилися проблеми зі здоров'ям.[31]
З лютого 2023 року перебував у відрядженні в Києві, допомагаючи військовослужбовцям бригади дистанційно, а в листопаді остаточно перейшов в іншу військову частину.[32]
2 квітня 2024 року Олександр Положинський доєднався, як радіоведучий до Армія FM з программою “Вечірній По”.[33][34]
У вільний час віддає перевагу активному відпочинку, займається сноубордингом та грає у футбол. Не одружений.
Улюблені музичні гурти — Bush, Papa Roach і Тартак. Книжка, що справила найбільше враження — «Алхімік» Пауло Коельйо. Сашко принципово не читає решту романів бразильського письменника, аби не зіпсувати чудового враження. З українських — Улас Самчук «Марія» та Оксана Забужко «Польові дослідження з українського сексу».
Олександр Положинський про самовиховання:
"Вчасно і уважно прочитана книга може вплинути на формування людської особистості, і якщо цю книгу ти обрав для себе сам, то це і є самовиховання.".[4] |
Три фільми, що справили найбільше враження — «Хоробре серце» — за батальні сцени, «Вогнем і мечем» — негативне висвітлення українців, «Воїн» — фільм корейського виробництва за якість і красу.
Улюблений вислів — «Треба жити так, щоб було добре мені, і при цьому нікому не заважати».
Співорганізатор акції з 14 музично-інтерактивних концертів у містах центральної України на підтримку української мови «Не будь байдужим». Брав участь у проєкті «Почувайся європейцем — розмовляй українською!» на радіо «Луцьк»[54]
Окрім того, Положинський відомий своєю патріотичною громадською позицією, яку він неодноразово засвідчував у текстах своїх пісень та під час публічних виступів. Зокрема, трек «Я не хочу» з альбому Музичний лист щастя став неофіційним гімном Помаранчевої революції, а написана у співавторстві з Андрієм Підлужним пісня «Не кажучи нікому» є однією з небагатьох сучасних композицій, присвячених українським повстанцям.
Докладніше: «Не будь байдужим!»
Входив до Ради народного об'єднання «Майдан».[55]
Спільно з іншими музикантами виступає на підтримку воїнів ЗСУ, які перебувають в ОСС (АТО). Так, у 2015 році спільно з музикантами «Riffmaster» виступали для 3-го окремого полку спецпризначення та 72-ї окремої механізованої бригади[56][57] Спільно з іншим учасником проєкту «Ол. Ів.'Є» Іваном Маруничем виступали для військових у Волновасі, після чого і заснували згаданий проєкт.[58] Спільно з Арсеном Мірзояном вітали військових 128-ї ОГШБр, а з гуртом «Ukiez» військовослужбовців Національної гвардії.[59][60][61]
Положинський про ситуацію в країні:
"Я не можу в цьому випадку вдягнути маску безтурботності, робити вигляд, що ніхто не гине, ніхто не мучиться, що немає людей в госпіталях з відірваними кінцівками, я не можу вдавати, що не бачу мільйони людей, які не мають де жити, бо їм довелося втікати з домівок, і не можу зробити вигляд, що задоволений тим, що робиться в країні, діями чиновників, не можу робити вигляд, що я задоволений протестним рухом – я розумію, що він іде не в тому напрямку, в якому, на мою думку, він мав би рухатись. Задіяно багато людей, які за своїми ідеалами і близько не стоять до цього всього, просто задовольняють особисті інтереси".[62] |
Спільно з Іваном Маруничем підтримали ініціативу проти забудови, ініціювали всеукраїнську інформаційну кампанію за збереження гірського масиву Свидовця (Free Svydovets).[63][64]
У травні 2018 записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.[65]
Сашко носить титул Почесного Пластуна.[66] З гуртом «Був'є» створив окремий сингл «Легіон», створений спеціально для пластунів і пластового табору «Легіон».[67] Пластуни Дніпра на слова Олександра Положинського записали пісню про дотримання умов карантину, пов'язаного з коронавірусом.[68]
В 2020 році в ЗМІ поширилися чутки про те, що Положинський йде в мери Луцька[69]. Олександр спростував ці чутки, написавши на своїй сторінці у фейсбуці, що воліє залишитися незалежним[70], а журналістам варто перевіряти інформацію з першоджерел.
Спільно з агенцією Postmen та Іваном Маруничем записали відео та зняли кліп на пісню «Мільйон на дрон» для підтримки збору на FPV-дрони для 68-ї окремої єгерської бригади.[71]
В 2024 році його фото в соцмережах спробували використати в шахрайській схемі.[72][73]
За власними словами, Положинський не зміг опанувати нотну грамоту, тому і не став справжнім музикантом:
"Я багато років працюю пліч-о-пліч з професіоналами своєї справи, і навряд чи навчусь грати на бас-гітарі краще, ніж наш бас-гітарист, або ж на барабані – краще, ніж наш барабанщик.".[4] |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.