AI tools

47-ма окрема механізована бригада (Україна)

бригада у складі Збройних сил України, яка була утворена з цивільних добровольців З Вікіпедії, вільної енциклопедії

47-ма окрема механізована бригада (Україна)
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 47-ма бригада.

47-ма окрема механізована бригада «Ма́ґура» (47 ОМБр, в/ч А4699) — військове формування Збройних сил України чисельністю в бригаду.

Коротка інформація 47-ма окрема механізована бригада(з листопада 2022) 47-й окремий штурмовий полк(серпень 2022 — листопад 2022) 47-й окремий штурмовий батальйон (до серпня 2022), На службі ...
47-ма окрема механізована бригада
(з листопада 2022)

47-й окремий штурмовий полк
(серпень 2022 — листопад 2022)

47-й окремий штурмовий батальйон
(до серпня 2022)
Thumb
Нарукавний знак бригади
На службітравень 2022 — дотепер
Країна Україна
Вид Сухопутні війська
Тип Механізовані війська
Чисельністьбригада
ПрізвиськаМаґура
ГаслоSemper audentes! — завжди відважні
Війни/битвиРосійське вторгнення в Україну (2022):
Нагороди
Thumb
Почесна відзнака «За мужність та відвагу»
Командування
Поточний
командувач		полковник Ян Яцишен
Заступник командирапідполковник Заіка Олександр Олександрович
головний сержантштаб-сержант В'ячеслав Герик
Медіафайли на Вікісховищі
Закрити

Навесні 2022 року, після російського повномасштабного вторгнення, був створений батальйон із цивільних добровольців і військовослужбовців з інших частин, які пройшли співбесіди і відбір. Влітку батальйон брав участь у боях біля Вуглегірської ТЕС. Восени 2022 року батальйон розширений до штурмового полку, у листопаді 2022 — до бригади. Влітку 2023 року бригада вела бої на Токмацькому напрямку в районі Оріхова. У жовтні 2023 — лютому 2024 року воювала в Авдіївці. Згодом на Покровському напрямку, а з осені 2024 року — на Курщині.

Історія

Узагальнити
Перспектива

Створення

Наприкінці квітня 2022 року капітан Іван Шаламага «Бескид» та головний сержант Валерій Маркус отримали наказ сформувати новий батальйон. Вони разом служили в 30 окремій механізованій бригаді ЗСУ: Шаламага заступником командира батальйону, а Маркус у розвідувальному підрозділі. У новому батальйоні Шаламага став командиром, Маркус — головним сержантом. Головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний побачив набір добровольців у новий батальйон і не лише підтримав ідею, а й пообіцяв вивести батальйон на новий рівень.[1][2][3]

Валерій Маркус оголосив відбір цивільних людей та військових, які вже проходили службу в інших бригадах, для вступу в 47-й окремий батальйон.[3] Упродовж трьох днів у Києві Маркус особисто проводив співбесіди для декількох сотень кандидатів. Були потрібні вмотивовані, креативні, відповідальні та здатні до самоосвіти люди.[4] На співбесіду приїжджали всі, хто забажав, і лиш половина з них проходила далі. Батальйон сформували за місяць[5] і розпочався етап злагодження — навчання особового складу. За ініціативи командира батальйону Івана Шаламаги великої ваги надавалося ідейно-виховній роботі, яку у підрозділі здійснював Віктор Сердулець, ідеологічний референт ВО "Тризуб" ім. С. Бандери.

Перші бої

Докладніше: Бої на Світлодарській дузі

У червні 2022 батальйон відправили на Вуглегірський напрямок. Там бійці отримали завдання взяти штурмом район Вуглегірської ТЕС. За словами Івана Шаламаги, за дві доби бійці батальйону відкинули ворога на чотири кілометри.[1]

12 червня батальйон виклав відео роботи дрона по російських окупантах.[6][7]

У тих боях батальйон втратив 6 вояків загиблими. За даними Мілітарного, батальйон мав проблему в тому, що нещодавні цивільні добровольці не стикалися зі стресовими ситуаціями, проте підготовка та мотивація допомогли справитися з труднощами. У ході боїв батальйон також був змушений закривати залишені дезертирами позиції. Врешті росіянам вдалося зайняти Вуглегірську ТЕС та місто Світлодарськ, українські сили змушені були відступити з цього району.[8]

Розширення

28 червня, за консультації з Генштабом, ухвалено розширювати батальйон до окремого штурмового полку.[9][10] Командиром призначили капітана Івана Шаламагу, і у свої 25 років він став наймолодшим командиром полку в історії української армії.[1] Валерій Маркус залишився головним сержантом полку.[11] Розпочався другий етап відбору людей. Мобільна рекрутингова група на чолі з Юрієм Строїчем складалася з 15 людей, як військовослужбовців 47-го полку, так і цивільних представників фонду Markus Foundation. Відбір цивільних осіб проходив у Києві та Львові й тривав два тижні. За цей час відібрали близько 700 осіб з 2000 охочих. Кінцеві співбесіди й безпосередні рішення із зарахування цивільних осіб у склад полку ухвалювали сержанти Валерій Маркус, Ігор Хмілевський та Андрій Ходєєв. Пізніше були проведені додаткові співбесіди з діючими військовослужбовцями інших військових частин, які бажали перейти до 47 ОШП. Співбесіди проходили в передмісті Києва. Відібрали близько 600 людей, з яких лише 450 осіб зрештою опинилися в полку в процесі переводу. Основними пріоритетами залишився принцип безперервного навчання, якісна внутрішня культура та взаємоповага між усіма ланками всередині підрозділу. Перехід від батальйону до 47-го окремого штурмового полку зайняв три місяці.[12][13]

Ще не був сформований полк, як восени 2022 надійшов новий наказ: розширитися до бригади.[9][8][14][13] 15 листопада полк став 47-ю окремою механізованою бригадою, вона була сформована у надшвидких темпах — за місяць, що стало можливим завдяки набутому попередньому досвіду з набору людей.[8] За рішенням Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного на посаду командира бригади призначили Олександра Сака, повного кавалера ордена Богдана Хмельницького. Валерій Маркус — на посаді головного сержанта бригади.[1][15]

Наступ на Запоріжжі

На початку червня 2023 року 47-й окремій механізованій бригаді було поставлено складне та важливе завдання — проривати російську оборону на Запоріжжі від Оріхова і Малої Токмачки вздовж лінії фронту у напрямку міста Токмак. Російські військові облаштували декілька ліній оборони та встановили на шляху наступу українських сил безліч мінних полів. Також по українських силах наносила удари бойова авіація противника.[8] Під час боїв бригаді був приданий 25-й окремий штурмовий батальйон, озброєний бронеавтомобілями Козак. Батальйон протистояв батальйону 291-го московського спецназу. За оцінкою розвідника бригади Сергія Назаренка, 25-й батальйон воював найефективніше з 47-ї бригади.[16]

21-22 серпня, після двох місяців запеклих боїв, воїни бригади зайшли в населений пункт Роботине, прорвавши першу лінію оборони російських окупаційних військ.[17][18]

У вересні 2023 року командир бригади Олександр Сак був звільнений після невдалого наступу на Запоріжжі. За даними військових джерел іспанської газети El Pais, за три місяці бригада втратила 30 % своїх бійців. Сака звинуватили в тому, що він продовжував використовувати неефективну тактику відправки бронетанкових колон, які застрягали на мінних полях і знищувалися російськими безпілотниками та артилерією.[19]

Бої за Авдіївку

Докладніше: Бої за Авдіївку (з 2022)

З кінця жовтня 2023 року бригада брала участь в боях за Авдіївку.[20]

В січні 2024 бригада перебувала в обороні і протягом кількох місяців у зоні відповідальності 47 ОМБр просування ворога не було. Також бійцям вдалося вивести з ладу танк Т-90М за допомогою M2 Bradley.[21] В січні з посади командира було знято полковника Олександра Павлія. Військовослужбовці бригади публічно звинувачували його в нерозумінні внутрішньої роботи структури, побудованої за моделями НАТО, та в заміні втрат піхоти солдатами, які не були підготовлені до бойових дій на фронті.[19]

Під час виходу ЗСУ з оточеної Авдіївки 17 лютого 2024 року бійці 25-го окремого штурмового батальйону 47 ОМБр вийшли з Авдіївського коксохіму без втрат.[22]

23 лютого 2024 року 47-ма бригада вперше показала застосування танка Abrams на Авдіївському напрямку.[23]

10 березня 2024 року посаду командира бригади замість Дмитра Рюмшина обійняв Ян Яцишен.[24] Рюмшин очолював 47-му бригаду лише два місяці, з січня по березень. За даними іспанської газети El Pais, його звільнили через значні втрати в Авдіївці та через те, що він не мав близьких стосунків із новим головнокомандувачем Збройних сил Олександром Сирським.[19]

У квітні 2024 року українська оборона в районі с. Очеретине неподалік від Авдіївки була прорвана російським наступом. До нейтралізації російського наступу залучили 47-му бригаду, що вже була прозвана «екстренною бригадою», бо мала ліквідовувати надзвичайні ситуації. Але бригада не змогла зупинити просування російської 30-ї мотострілецької бригади.[25][26]

6 травня 2024 року бригада відзначена почесною відзнакою «За мужність та відвагу».[27]

Курська операція

В жовтні 2024 47-му бригаду було переведено на Курщину. Спочатку бригада не підтверджувала своє місце розташування, але пізніше було опубліковано відео успішної оборони позицій від окупантів в Курській області.[28][29][30][31]

Озброєння

Наземна техніка

Літальні апарати

Структура

Командування

Командири

Заступники

Головні сержанти

Втрати

Докладніше: Втрати 47-ї окремої механізованої бригади

На грудень 2024 року відомо 117 імен загиблих військовослужбовців бригади.

«Код Нації 47» — тилова служба бригади

Благодійний фонд «Код Нації 47» — неурядова організація, що займається забезпеченням, розвитком та підтримкою 47 Бригади «Маґура» Збройних сил України. Фонд є неформальною тиловою службою 47 бригади, що закриває побутові та фінансові питання. Директорка фонду — Анастасія Масенко.

Напрямки роботи «Код Нації 47»:

  • матеріально-технічне забезпечення 47 бригади;
  • безперервна допомога та забезпечення цільових підрозділів необхідними ресурсами.

Традиції

Узагальнити
Перспектива

Бригада формується навколо своєї легенди, пов'язаної зі сходженням на символічну вершину — Ма́ґуру,[63] що символізує розвиток бійців, як професіоналів своєї справи. Бригада має кілька правил та традицій, обов'язкових для всіх бійців:[64][65]

  • «Сходження». Планується обрати маловідому вершину в Карпатах, де буде засновано табір. Сходження на гору з табором має стати свого роду ритуалом для бійців.
  • «Виклик». Використання слова «проблема» заборонено. Замість цього вживається слово «виклик».[66]
  • «Шлях до Маґури». Оскільки бригада дотримується принципу безперервного навчання, кожен боєць має бути готовим сказати сержанту, чого він навчився за день, символічно зробивши крок до Маґури.
  • «На щиті». Заборонено вживати радянські евфемізми «двохсоті» і «трьохсоті».[67]
  • «Друже». Солдати й сержанти бригади звертаються один до одного словом «друже», як це було заведено в Українській Повстанській Армії (УПА). Наприклад, звертання до командира звучатиме як «друже командире» тощо. Одним із дороговказів для бійців бригади є приклад героїчної боротьби українських повстанців 23-го Тактичного відтинку УПА «Маґура» проти московських окупаційних військ у середині ХХ ст.
  • Гасло бригади лат. Semper audentes! може перекладатись як «завжди відважні» для командування або «завжди зухвалі» для ворогів.
  • Дракінь — істота, яка поєднує в собі риси коня, що традиційно є символом смерті й воскресіння сонячного божества; багатства, могутності; степу, швидкості; волі; вірності, відданості та дракона, який символізує енергію, впевненість у собі та удачу, виконані у вигляді шахової фігури, яка є елементом інтелектуальної, стратегічної гри, за своєю суттю схожої до планування бойових дій. Коло з шипами символізує щит.

Під час створення батальйону головний сержант Валерій Маркус розробив концепцію традиції нарукавного знаку, яка передбачала градацію нарукавних знаків за посадами й заслугами. Нарукавні знаки відрізняються кольором та окремими деталями. В залежності від посади, вимоги для отримання знаку бригади різні, для бойових підрозділів — це здача нормативів фізпідготовки.

На етапі формування бригади здачу на зелений «штурмовий» нарукавний знак головний сержант бригади приймав особисто. Зазвичай, до кінця доходить 70-80 % бійців. В умовах бойових дій цю традицію довелося залишити до мирних часів.

[[Нарукавні знаки Збройних сил України|Нарукавний знак]] 47 ОМБр розроблений з грубими порушеннями правил геральдики та норм визначених ГШ ЗСУ. Офіційно не затверджений і є вигадкою "дизайнерів" бригади.Міноборони унормовує розробку нарукавних знаків[68]

Відомі персони у складі бригади

  • Олександр Беспалий - радіо-інженер, блогер.
  • Олег Сенцов — кінорежисер, сценарист та письменник, громадський активіст. Молодший лейтенант, командир штурмової роти.
  • Валерій Маркус — письменник, блогер і мандрівник. Був переведений у іншу військову частину.
  • Олександр Положинський — музикант. В листопаді 2023 перейшов в іншу військову частину.[69]
  • Dj Tapolsky — DJ. В липні 2024 перевівся в іншу військову частину. Служив в РУБпАК.[70]

Вшанування

Нагороджені

Найвищими державними нагородами нагороджені:

Див. також

Примітки

Посилання

Loading related searches...

Wikiwand - on

Seamless Wikipedia browsing. On steroids.