Секс-символ

Секс-си́мвол — знаменита особа, яку вважають зразком і символом сексуальної привабливості для широкої публіки. ЗМІ й телебачення відіграють чималу роль у створенні й культивації образу секс-символу тієї чи іншої особи. Вважають, що це поняття стало вживатися приблизно з 1911 року. Сьогодні секс-символи стали невід'ємною частиною поп-культури й активно породжуються індустріями звукозапису, кіно, моди й спорту, а також з'являються й серед політиків.

Секс-символ
Бріжіт Бардо була одним із секс-символів 1960-х років.
Модельний елемент	Мерилін Монро

Згідно з BBC, Мерилін Монро є одним із найзнаменитіших секс-символів в історії^[1]

Історія

Термін вперше був використаний між 1910-ми і 1920-ми для опису перших нових кінозірок епохи. Кіностудії значною мірою покладаються на зовнішній вигляд і сексуальну привабливість своїх акторів, щоб привернути увагу аудиторії. Використання цього поняття збільшилося під час Другої світової війни.

У ХХ столітті секс-символи могли бути як чоловічими, так і жіночими: такі актори, як романтичний Сессуе Хаякава та спортивний Дуглас Фербенкс, були популярні в 1910-х і 1920-х. Смерть типового екранного коханця Рудольфа Валентино в 1926 році викликала масове невдоволення його прихильниць. У Голлівуді багато кінозірок вважалися секс-символами, наприклад Еррол Флінн, Гері Купер і Кларк Гейбл.

Образ «поганого хлопця» 1950-х був уособленням таких секс-символів, як Джеймс Дін і Марлон Брандо, а такі акторки, як Мерилін Монро, Джейн Менсфілд іБріжит Бардо, вважалися стереотипними блонд-бомбами.

Якщо до 1950-х секс-символ вважався лише сексуальним ідеалом, то в 1960-х він став символом емансипації тіл і сексуальності разом із сексуальною революцією.

Джерела появи секс-символів

Кінематограф

Кіноіндустрія зіграла найважливішу роль у появі секс-символів, більшість перших секс-символів тісно пов'язані зі світом кінематографа. Німі фільми породили образи красивих людей, які стали відомими у всьому світі через відсутність мовного бар'єру. Так, одним із перших секс-символів стала данська акторка Аста Нільсен, кар'єра якої припала на 1910-ті та 1920-ті. Акторки Теда Бара та Пола Негрі, які прославилися ролями фатальних жінок, також стали секс-символами. Щодо чоловіків, то першим секс-символом став актор Рудольф Валентино.

Пізніше саме кінематограф дав світові таких класичних секс-символів, як Мерілін Монро, Кларк Гейбл, Кері Грант, Джин Гарлоу, Лана Тернер, Джейн Рассел, Елізабет Тейлор, Джейн Менсфілд, Ріта Гейворт, Джеймс Дін, Монтгод, Клаудія Кардінале, Шон Коннері, Софі Лорен, Джина Лоллобріджіда, Маріка Рекк, Ален Делон та Ракель Велч.

Телебачення

З розвитком телемовлення роль телебачення у створенні секс-символів почала активно зростати. В даний час багато секс-символів з'являються в серіалах та інших продуктах телеіндустрії, включаючи і випуски новин. Характерним прикладом секс-символу з телебачення стала зірка телесеріалу «Рятувальники Малібу», акторка та модель Памела Андерсон, яку часто називають секс-символом 1990-х.

Музика

Довгий час у музиці не існувало повноцінних секс-символів, однак у 1950-ті у зв'язку з активним розвитком поп-культури та поширення засобів відеозапису діячі музичної індустрії зробили активні дії для появи секс-символів у середовищі музикантів.

Одним із найперших і найяскравішим став Елвіс Преслі — зірка 1950-х та 1960-х. Секс-символом також вважається італійський співак і кіноактор Адріано Челентано.

Черговим переворотом у світі музики стала поява так званого музичного телемовлення — відкриття каналу MTV, що спеціалізується на показі музичних відеокліпів. Відтепер зовнішність виконавців вийшла на перший план, а музика для деяких з них стала необов'язковим, але необхідним елементом продажу пластинок. Канал MTV породив безліч секс-символів, найпомітнішим з яких стала американська співачка Мадонна, яка активно експлуатувала свою привабливість.

В даний час секс-символами називають також і молодіжних кумирів — солістів дівочих і хлопчачих гуртів, так званих герл-бендів і бой-бендів, але на відміну від класичних секс-символів, вони є лише для молодої аудиторії, в той час як «реальні» секс-символи — для населення всіх вікових груп.

Світ класичної музики також змушений зважати на потреби музичної індустрії, тому останнім часом стала відбуватися поява секс-символів — зірок опери та балету.

Мода

Секс-символи стали з'являтися у світі моди через зростання популярності деяких моделей, які перетворилися з колись безликих демонстраторок продукції на зірок. Так, найвідоміші з них, такі як Джіа Каранджі, Сінді Кроуфорд, Наомі Кемпбелл, Тайра Бенкс, Клаудія Шиффер, Жизель Бюндхен, Наталія Водянова, Кейт Мосс, стали секс-символами. Однак для більшості моделей світ моди став лише плацдармом, початковим етапом для потрапляння в іншу сферу діяльності — телебачення, музику чи кіно, де вони вже й ставали повноцінними секс-символами, як-от Памела Андерсон, Дженніфер Лопес.

Спорт

В даний час спортсмени, переважно жінки, часто стають секс-символами, що дозволяє їм укладати вигідні рекламні контракти з виробниками спортивного одягу та іншими компаніями. Спочатку роль секс-символів претендували представники виражено художніх видів спорту: фігурного катання, гімнастики, синхронного плавання. Справжній переворот у світі спорту зробила російська тенісистка Ганна Курнікова, яка показала, що сексуальна привабливість може перетворити спортсменку на повноцінну зірку.

Політика

Багато політиків використовують свої зовнішні дані для збільшення популярності серед суспільних мас. Становлення секс-символом дає політикам деякі переваги серед конкурентів, проте сексуальна привабливість не є для більшості політиків основним джерелом їхньої популярності. Історія знає не так багато випадків, коли у світ політики люди потрапляли виключно через те, що вони є секс-символами. Подібним прикладом може бути порнозірка Чиччоліна, що стала депутаткою італійського парламенту. В основному ж для політиків характерне поєднання заходів, спрямованих на посилення популярності, основний наголос робиться на політичну позицію, і лише частково популярність посилюється зовнішніми якостями, як, наприклад, Джон Кеннеді.

Примітки

1. Witness – The Death of Marilyn Monroe [Архівовано 29 березня 2013 у Wayback Machine.] of BBC