Loading AI tools
13-й перший секретар ЦК КПУ З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Петро́ Микола́йович Симонéнко (нар. 1 серпня 1952, Сталіно (нині — Донецьк, Українська РСР) — український та російський політик, колаборант з Росією[2]. Колишній народний депутат України ІІ—VII скликання, керівник забороненої Комуністичної партії України та голова фракції партії у Верховній раді, перший секретар ЦК КПУ (з червня 1993 року). У грудні 2012 — жовтні 2014 роках — член Комітету ВРУ VII скликання з питань правової політики. Перебуває у розшуку[3].
Симоненко Петро Миколайович | ||
---|---|---|
Перший секретар ЦК КПУ (13-й) | ||
Нині на посаді | ||
На посаді з | 19 червня 1993 | |
Попередник | Гуренко Станіслав Іванович (неофіційно) | |
Народився | 1 серпня 1952 (72 роки) Сталіно, Українська РСР, СРСР | |
Відомий як | народний депутат України | |
Громадянство | Україна | |
Національність | українець | |
Alma mater | ДВНЗ ДонНТУ | |
Політична партія | Комуністична партія України | |
Релігія | атеїст[1] | |
Нагороди | ||
Персональний сайт | ||
Народився у місті Донецьк; українець; батько Микола Іонович (1926) — водій; дружина (1978) — журналіст; діти від першого шлюбу: син (1974) — економіст-юрист; син (1977) — лікар-хірург; донька від другого шлюбу (2009), син від другого шлюбу (2010).
Освіта: Донецький політехнічний інститут (1969—1974), гірничий інженер-електромеханік; Київський інститут політології і соціального управління (заочне відділення колишньої Київської вищої партійної школи) (1991).
Член Конституційної Комісії від Верховної Ради України (листопад 1994—1996).
За даними видання «Обозреватель», у березні 2022 року Симоненку вдалося втекти до Білорусі, а потім до Російської Федерації[13]. Призначений заступником голови Центрального комітету міжнародного комуністичного об'єднання «Союз комуністичних партій — Комуністичної партії Радянського Союзу»[14].
Симоненко вважає за необхідне поглиблення економічних стосунків з Росією, Білоруссю та іншими екс-радянськими країнами[15], входження до Митного союзу[16], припинення стосунків з МВФ, призупинення процесів євроінтеграції[15] та перехід до принципу галузевих домовленостей з ЄС та іншими країнами.
Євроінтеграцію називає потенційною загрозою для економічної безпеки України[17]. Петро Симоненко вважав, що наміри приєднання України до будь-яких геополітичних об'єднань мають широко обговорюватись та бути зваженими та обґрунтованими.
Симоненко підтримував позаблоковий статус України[15][18].
Симоненко зазначив, що держава не може існувати під символом, «з яким зустрічали Адольфа Гітлера під час Другої світової війни і під яким вбивали безневинних людей»[19].
У 2010 році Симоненко став співавтором законопроєкту «Про мови в Україні» № 1015-3, який гостро розкритикували науковці, політики та громадськість[20][21][22].
Симоненко є прибічником повернення вищої міри покарання — смертної кари за особливо тяжкі злочини. Такими злочинами Симоненко вважає: педофілію, торгівлю людьми, убивство на замовлення тощо[23].
У 2007 році, коментуючи тему Голодомору в Україні, Симоненко сказав, що він «не вірить у будь-який навмисний голод для всіх», і звинуватив Президента Віктора Ющенка у «використанні голоду для розпалювання ненависті». У відповідь на це Ющенко заявив, що він хоче «новий закон, що забороняє заперечення Голодомору»[24].
За словами Симоненка, під час Другої світової війни 20 тисяч кримських татар перейшли на бік нацистів.
«Вони в один день перейшли на бік Гітлера і присягнули, щоб воювати на боці Гітлера. Саме ці представники сприяли тому, що були здані і віддані всі закладки для організації партизанського руху в Криму», — заявив він, додавши, що татари «охороняли концентраційні табори».
«Саме для порятунку кримсько-татарського народу був застосований захід вивезення з території Криму. Чому? Тому що ці злодіяння обов'язково привели б до стану громадянської війни»[25].
Симоненко один із 148 депутатів Верховної Ради України, які підписали звернення до Сейму Республіки Польща з проханням визнати геноцидом поляків події національно-визвольної війни України 1942—1944 років. Цей крок перший Президент України Леонід Кравчук кваліфікував як національну зраду[26].
У 2007 році Петро Симоненко з трибуни Верховної ради зробив заяву про те, що Адольф Гітлер вручив Роману Шухевичу два «Залізні хрести».
Діти Романа Шухевича подали позов до Печерського районного суду Києва. Під час судового розгляду ні він, ні його представники не змогли навести ніяких доказів того, що така подія дійсно була.
14 січня 2010 року суд задовольнив позов і постановив:«Зобов'язати Симоненка Петра Миколайовича на найближчому з моменту набрання законної сили рішенням суду пленарному засіданні Верховної Ради України спростувати поширену ним недостовірну інформацію про Романа Шухевича»[27]. Також суд присудив Симоненкові виплатити дітям Шухевича 14 грн 50 коп. Станом на 2013 рік, Петро Симоненко не виконав рішення суду[28].
У 2011 році Симоненко схвально прокоментував рішення суду про позбавлення Шухевича звання Героя України[29].
16 травня 2014 року Петро Симоненко заявив про напад на нього невідомих осіб[30]. У відповідь, активісти Майдану, які були свідками події, заявили, що ця заява є перебільшенням[31].
11 серпня 2023 року, СБУ зібрала доказову базу на Симоненка. На період окупації Київщини він звернувся до вищого військово-політичного керівництва росії щодо його «евакуації» до країни-агресора. Щоб вивезти Симоненка з родиною із окупованого на той час села Березівка Бучанського району Київської області, Кремль відправив туди загін спецназу рф. Після прибуття російських спецпризначенців, Симоненко особисто їх зустрічав, а потім «розквартирував» у власному будинку і забезпечив продовольством. 4-8 березня 2022 року окупаційний спецпідрозділ здійснив супровід Симоненка з родиною через ворожі блокпости до Білорусі. Звідти він поїхав до росії, де його призначили заступником голови "Центрального комітету міжнародного комуністичного об'єднання «Союз комуністичних партій — комуністичної партії радянського союзу»[32]. Це прокремлівська організація, підконтрольна російській компартії на чолі з її лідером — депутатом держдуми рф Геннадієм Зюгановим. За його вказівкою Симоненко почав публічну кампанію на підтримку агресивної політики Москви. У жовтні 2022 року екснардеп взяв участь у так званій "22-й «Міжнародній зустрічі комуністичних та робітничих партій», яка проходила у місті Гавана на Кубі. Під час свого виступу на «форумі» Симоненко намагався легітимізувати захоплення частини території України та діяльність терористичних організацій «л/днр».
За даними слідства, 21-22 квітня 2023 року екснардеп взяв участь у з'їзді «антифашистського форуму», який відбувся у Мінську. Там він висловлювався за продовження агресивної війни проти України та виправдовував кремлівські наративи щодо застосування тактичної ядерної зброї рф.
На підставі зібраних доказів Симоненку повідомлено про підозру за двома статтями Кримінального кодексу України:
Досудове розслідування триває. Заходи проводились за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора[33][34].
В січні 2024 року з'явилося повідомлення про оголошення Симоненка у розшук з 19.08.2023 року як особи, яка переховується від органів досудового розслідування. Відповідні відомості з'явилися у базі МВС України[35]. Ініціатором розшуку виступила СБУ[36].
Петро Симоненко був одружений двічі. З 1974 по 2009 роки він був одружений зі Світланою Володимирівною Симоненко (1953 р. н.). У шлюбі народилося двоє синів Андрій (1974 р. н.) та Костянтин (1977 р. н.). Син Андрій — підприємець та чиновник, разом з братом Костянтином є співзасновником кількох фірм. У 2010 році призначений на посаду першого заступника голови Державного агентства України з інвестицій та розвитку[37]. У шлюбі має двох синів. Дружина — Тетяна, теща — народний депутат України багатьох скликань від різних політичних сил Катерина Ващук[38].
У 2009 році Симоненко одружився з журналісткою Оксаною Ващенко (1977 р. н.). У пари народилася дочка Марія (2009 р. 1н.).
Захоплення: шахи.
До втечі до РФ Петро Симоненко жив біля Києва в селі Горенка. Тут він займає ділянку 1 га 37 соток землі, вартістю приблизно понад 1,5 мільйона доларів. Маєток розташований навпроти соснового лісу, на ділянці є дот часів Другої світової війни. Саме обійстя вписане в схил, через це кількість поверхів різна в різних частинах будинку, й коливається від 4 до 2. Ринкова ціна будинку становить не менше півмільйона доларів. Петро Симоненко мешкає разом з другою дружиною Оксаною, але ділянка оформлена на сина Андрія[39][40].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.