Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського — вищий державний музичний навчальний заклад IV рівня акредитації[1], веде свою історію з 1863 року, займає провідне місце серед музичних вузів України та одне з провідних у світі.
| Національна музична академія України імені Петра Чайковського | |
|---|---|
| НМАУ | |
 | |
 | |
| 50°26′56″ пн. ш. 30°31′29″ сх. д. | |
| Тип | консерваторія музична академія будівля споруда і пам’ятка архітектури |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Київ |
| Назва на честь | Чайковський Петро Ілліч |
| Засновано | 1863 |
| Ректор | Максим Тимошенко (з 2018-11-13) |
| Випускники | Категорія:Випускники Київської консерваторії |
| Адреса | Київ, вул. Архітектора Городецького, 1/3 |
| Сайт | knmau.com.ua |
| Нагороди |  |
 | |
 Kyiv Conservatory у Вікісховищі | |
Історичний нарис
1863—1913
27 жовтня 1863 року відкрите Київське відділення Російського музичного товариства (З 1868 — Імператорське російське музичне товариство). У січні 1868 року на його основі відкрилося Київське музичне училище.
Перша задокументована спроба підвищення статусу музучилища до консерваторії була здійснена тодішнім керівником училища Людвігом Альбрехтом у 1876 році, проте зазнала невдачі, а сам ініціатор згодом був знятий з посади директора, і його змінив Володимир Пухальський.[2]
Друга задокументована спроба підвищення статусу була здійснена Антоном Рубінштейном 27 березня 1891 року[3], втім і ця спроба за свідченнями Йосипа Міклашевського не була успішною з економічних причин.[2][4]
Утретє така спроба була здійснена у 1908 році Олександром Глазуновим у листі-клопотанні до голови ІРМТ принцеси Олени Саксен-Альтенбурзької, а фінансове обгрунтування цієї пропозиції включало підвищення плати за навчання та продаж частини землі, що належала Київському відділенню ІРМТ[2]. У відповіді ІРМТ питання заснування консерваторії було, натомість, вирішено відкласти.[5]
У 1910 році клопотання щодо надання статусу консерваторії підтримав Сергій Рахманінов, написавши у листі Головній дирекції ІРМТ від 19 квітня 1910:
«Оскільки моя поїздка до Києва була пов'язана з клопотанням Київського училища про перейменування в консерваторію, то одразу ж додам, що я вважаю це клопотання цілком виправданим і сам охоче до нього приєднуюся... Постановка справи в училищі таку реформу виправдовує»[6]
Повідомлення принцеси О. Г. Саксен-Альтенбурзької про позитивне рішення щодо відкриття консерваторії датується 16 травня 1913 року[2][5], а урочиста церемонія відкриття консерваторії за участю принцеси Альтенбурзької та інших офіційних осіб відбулася 3 листопада 1913 і була приурочена до 50-річного ювілею Київського відділення ІРМТ.[2][7] Впродовж понад 105 років цей день відзначався, як день заснування Київської консерваторії.
1913—1991
Упродовж 1924—1928 навчальний заклад функціонував у статусі музичного технікуму з правом надання вищої музичної освіти за виконавськими спеціальностями. З 1928 по 1934 рр. технікум діяв у складі Музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка, а у 1934 році був відокремлений і реорганізований у Київську державну консерваторію.
У 1934—1935 навчальному році при консерваторії відкрили одну з перших у Радянському Союзі середню спеціальну музичну школу-десятирічку.
1938 року консерваторія була нагороджена орденом Леніна (у зв'язку з 25-річним ювілеєм).[8] 9 травня 1940-го консерваторії присвоєно ім'я Петра Чайковського з нагоди 100-річного ювілею композитора[9].
У роки Німецько-радянської війни Київська консерваторія була частково евакуйована до Свердловська, а частково (з жовтня 1941) продовжувала діяти в окупованому Києві під назвою Музично-драматична консерваторія на умовах самооплатності у приміщенні школи № 57 на вул. Прорізній, одним із її очільників був Остап Лисенко.[10]
Після 1991
1995 року Указом Президента України консерваторія набула статусу Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського[11].
У 2004 році студенти академії брали участь в подіях Помаранчевої революції[12], попри спротив керівництва академії, студентам вдалося добитися офіційного дозволу на розміщення 50 протестувальників в її приміщенні.[13]
У 2012 році студенти НМАУ піднімали питання про викладання українською мовою[14].
Під час Євромайдану академія надавала приміщення для розміщення активістів від партії УДАР і від «Батьківщини».[15][16] В ході бою 18-20 лютого у приміщення консерваторії увійшли самооборонці сотника Парасюка, які тримали оборону Майдану від атак «Беркуту»[17][18], того ж дня у фоє Великого залу консерваторії було влаштовано лазарет для поранених протестувальників.[15]
У 2020 році Вченою радою НМАУ було вирішено вважати днем заснування закладу день заснування Київського відділення Імператорського російського музичного товариства (27 жовтня 1863 року)[19], відповідні зміни було внесено до статуту НМАУ[20].
Питання відмови від імені П.Чайковського
У 2022 році, на тлі російського вторгнення в Україну, було порушене питання щодо відмови від імені П. І. Чайковського. Відповідний відкритий лист опублікувала професор НМАУ О. Корчова[21], Студентським науковим товариством НМАУ було проведено опитування, в якому взяли участь 161 респондент, з яких понад 75 % висловилось у підтримку перейменування закладу[22][23], оприлюднено відритий лист студентів та випускників НМАУ, що зібрав 261 підпис[24][25]. Подано 4 петиції, що не зібрали достатньої кількості підписів — 20 червня 2022 до Кабміну[26], і три президенту: 2 листопада 2022[25], 27 грудня 2022[27] і 13 лютого 2023[28].
Ініціатори перейменування вказують на те, що «НМАУ впізнають та ідентифікують за Чайковським, а значить сприймають як частину „великої російської культури“» (О. Корчова[29][30]), сам Чайковський «є світовим брендом рашистської культури» (Ю. Чекан[31]), «найвірнішим служником Російської імперії» (Л. Грабовський[32]) і «одним із символів держави-агресора» (М. Стріха "[33]).
16 червня 2022 року вчена рада НМАУ одноголосно виступила проти перейменування[34], що викликало негативну реакцію значної частини української музичної спільноти[35][36][37][38][39][40][41][42][43]. 26 грудня 2022 року на загальних зборах трудовий колектив НМАУ відмовився перейменовувати свій заклад[44], це рішення міністр культури О. Ткаченко назвав таким, що «не враховує рекомендацій профільного комітету ВРУ та Експертної Ради з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму»[45][46]. На знак протесту проти рішення загальних зборів, із закладу звільнилися О. Корчова[47], В. Сіренко[48] та А. Загайкевич[49].
Натомість проти перейменування виступили Ю. Рибчинський, А. Кочерга[50], патріарх Філарет, на ім'я ректора НМАУ надійшли листи від окремих осіб з-за кордону[51]. Аргументи противників перейменування викладені у експертному висновку Інституту українознавства[52] та історика А. Павка[53], це: 1) «козацький родовід композитора», 2) наявність «творів на слова Т.Шевченка», 3) наявність «до 40 музичних творів, написаних в Україні», 4) «пропозиція 1890 про реорганізацію Київського музучилища у консерваторію».
Наведені аргументи були спростовані Ю. Чеканом[54], О. Островським[55], А. Бондаренком[56], які вказали на переважання у родоводі композитора російських коренів та задокументовану в епістолярній спадщині самоідентифікацію П. Чайковського, як росіянина[55][33], звернення композитора до російських перекладів або інтерпретацій творчості Шевченка замість оригінальних текстів[55][56], відсутність документальних свідчень про причетність П. Чайковського до реорганізації училища[56].
Аргументи проти існування імені Чайковського в назві академії представлені також у офіційному фаховому висновку Українського інституту національної пам'яті (УІНП) від 29 листопада 2023 року. УІНП вважає, що надання Київській консерваторії імені П. Чайковського було втіленням русифікації і російської імперської політики, спрямованої на нав'язування використання російської мови, пропагування російської культури як вищих, порівняно з іншими національними мовами та культурами, витіснення з ужитку української мови, звуження українського культурного та інформаційного простору. За висновком УІНП «назва Національна музична академія України імені П. І. Чайковського містить символіку російської імперської політики, а подальше функціонування цієї назви з використанням імені П. І. Чайковського є пропагандою російської імперської політики»[57].
Міжнародна співпраця
2019 року НМАУ розпочала співробітництво з Університетом міста Хеншуй в Китаї, в рамках якої передбачене відкриття консерваторії у Хеншуї за участі НМАУ, співробітництво у підготовці музичних кадрів та матеріальна допомога.[58]
У червні 2019 року за підтримки Штаб-квартири Інституту Конфуція НМАУ та Центральною консерваторією музики (ЦКМ) був заснований Музичний центр Конфуція при НМАУ імені П. І. Чайковського.[59] Завдання Центру — створення та виконання оперного репертуару, освітня діяльність, тури та експозиції; він стане осередком досліджень китайської музики і культурного обміну серед країн «Один Пояс, Один Шлях» для Центрально-Східної Європи та всього світу.
У 2023 році академія відкрила музичну кафедру ЮНЕСКО[en], що стала четвертою[60][61] (за повідомленнями українських ЗМІ — першою)[62] кафедрою ЮНЕСКО музичного профілю. З 2023 НМАУ - член міжнародної асоціації оперного мистецтва Opera Europa[en][63].
Рейтинги
У 2019 році академія посіла перше місце серед вищих мистецьких навчальних закладів України за версією Топ 200 — Україна[64]. Згідно з консолідованим рейтингом закладів вищої освіти освітнього ресурсу «Освіта.ua» зайняла 103-місце серед закладів вищої освіти України[65]
У 2023 році заклад увійшов до ТОП—100 Рейтингу найкращих університетів світу за версією консалтингової компанії Quacquarelli Symonds.(англ. QS World University Rankings)[66], переміг у всеукраїнському рейтингу мистецьких закладів вищої освіти за версією компанії «Active Group» (2023)[67] та посів 10 сходинку у рейтингу ресурсу «Освіта.ua» серед мистецьких ЗВО і 2015 — серед усіх ЗВО[68].
Будівля
Сучасний будинок НМАУ зведено в 1890-х (колишній готель «Континенталь», архітектори Едуард Брадтман та Георгій Шлейфер), під час Німецько-радянської війни зруйнований через вибухи й пожежі, влаштовані НКВС; 1955–1958 будинок перебудовано й добудовано концертний зал (архітектори Лев Каток та Я. Красний). Розташовується на вулиці архітектора Городецького 1/3, поруч із Майданом Незалежності.
Оперна студія
При НМАУ працює оперна студія, яка є «єдиною з усіх українських студій, маючи чудову матеріальну базу, функціонує як самостійний оперний театр»[69]. Оперна студія була відкрита 1938 року, вистави проходять у Великій залі НМАУ, яка з 28 квітня 2017 року носить ім'я героя України Василя Сліпака[70]
В оперній студії при НМАУ працювали народні артисти УРСР, диригенти — В. Пірадов, В. Тольба, режисер — Д. Гнатюк[71]. З 2011 року керівник оперної студії — С. Голубничий[72]
У різні роки ставились опери українських авторів — «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка» та «Ноктюрн» М. Лисенка, «Катерина» М. Аркаса, «Марина» Г. Жуковського, «Ельза Штраус» («Ельдорадо») О. Сандлера, «Лісова пісня» Віталія Кирейка. Серед опер зарубіжних авторів до 2019 року деякі ставились в українських перекладах (зокрема «Севільський цирульник» Дж. Россіні, «Фауст» Ш. Гуно, «Травіату» Дж. Верді — в постановці Д. Гнатюка[73], «Джанні Скіккі» Дж. Пуччіні у постановці В. Пальчикова)[74], деякі — в російських (напр. Весілля Фігаро[75] В. А. Моцарта).
Серед прем'єрних постановок 2010-х років в українському перекладі — «Чарівна флейта» В. А. Моцарта, «Дон Паскуале» Г. Доніцетті[76]. (режисер — О. Шевельова), «Мартінова брехня» Дж. Менотті (режисер — Ю. Журавкова)[77], Іспанська година" М. Равеля (режисер і переклад — Т. Воронова)[78] та «Медіум» Дж. Менотті (режисер і переклад — О. Співаковський)[79].
У жовтні 2019 року Вченою радою було ухвалено рішення про відмову від використання українських перекладів в роботі оперної студії[80], що спонукало до публічних звернень до М. Тимошенка М. Стріхи[81] та О. Пономаріва[82], також питання мови в опері було порушене групою науковців і перед міністром культури, молоді та спорту В. Бородянським[83][84]. Згодом це рішення не виконувалось[85].
Ректори
- Володимир Пухальський (1913—1914)
- Рейнгольд Глієр (1914—1920)
- Фелікс Блуменфельд (1920—1922)
- Костянтин Михайлов (1922—1926)
- Абрам Луфер (1934—1948)
- Олександр Климов (1948—1954)
- Андрій Штогаренко (1954—1968)
- Іван Ляшенко (1968—1974)
- Микола Кондратюк (1974—1983)
- Олег Тимошенко (1983—2004)
- Володимир Рожок (2004—2018)
- Максим Тимошенко з 2018[86].
Видатні викладачі та випускники
За роки існування консерваторії в ній працювали: Г. Бекмішев, М. Берденников, В. Буймістер, З. Гайдай, О. Гродзинський, К. Данькевич, Д. Євтушенко, М. Леонтович, М. Литвиненко-Вольгемут, З. Ліхтман, Б. Лятошинський, Л. Каверіна, О. Климов, С. Козолупов, Л. Колодуб, В. Косенко, К. Михайлов, А. Пазовський, І. Паторжинський, Р. Разумова, Л. Ревуцький, Я. Степовий, К. Стеценко, Г. Таранов, В. Тольба, Є. Чавдар, А. Штогаренко, Ф. Цвєтков, Б. Яворський.
Серед випускників консерваторії — М. Берденников, В. Буймістер, М. Вериківський, Д. Гнатюк, І. Карабиць, П. Кармалюк, П. Козицький, В. Конощенко, Б. Лятошинський, Г. Майборода, П. Майборода, Є. Мірошниченко, Д. Петриненко, М. Рахлін, Л. Ревуцький, Л. Руденко, В. Сильвестров, Є. Станкович, Є. Червонюк та інші.
Примітки
Джерела та література
Посилання
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
