Карл VII (імператор Священної Римської імперії)

**Карл VII Альбрехт**
нім. *Karl VII Albrecht*
Карл VII Альбрехт; нім. Karl VII Albrecht
	Імператор Священної Римської імперії
Правління	1742-1745
Коронація	12 лютого 1742
Попередник	Карл VI Габсбург
Наступник	Франц I Стефан
Інші титули	Король Німеччини; Король Богемії; Курфюрст Баварії
Біографічні дані
Релігія	католицька церква
Народження	6 серпня 1697; Брюссель
Смерть	20 січня 1745 (47 років); Мюнхен; хвороба
Поховання	Театинеркірхе, Мюнхен, Німеччина
Дружина	Марія Амалія Австрійська
Діти	Марія Амалія, Тереза Бенедикта, Максиміліан Йосиф, Марія Анна Жозефа, Марія Жозефа
Династія	Віттельсбахи
Батько	Максиміліан II Емануель
Мати	Тереза Кунегунда Собеська
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Карл VII Альбрехт (6 серпня 1697 — 20 січня 1745) — імператор Священної Римської імперії з 1742 до 1745 року. Походив з династії Віттельсбахів.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Карл VII.

Коротка інформація Карл VII Альбрехт нім. Karl VII Albrecht, Правління ...

Закрити

Титул: Карл VII, Милістю Божою Імператор Священної Римської імперії, назавжди Август, король у Німеччині та Богемії, князь Верхньої та Нижньої Баварії, а також Верхнього Пфальцу, Граф-Палатин Рейну, ерцгерцог Австрії, принц-курфюрст Священної Римської імперії, Ландграф Лейхтенбергу тощо.

Карл Альбрехт народився у Брюсселі в родині курфюрста Баварського Максиміліана Емануеля, який на той час обіймав посаду намісника іспанських Нідерландів. Уся політика батька Карла будувалася на побажанні збільшити статус Баварії та звеличити династію Віттельсбахів. На це було спрямовано укладання шлюбу між Карлом Альбрехтом та Марією Амалією, донькою імператора Йосифа I Габсбурга. (5 жовтня 1722).

26 лютого 1726 року, після смерті батька, Карл Альбрехт став курфюрстом Баварії. Перші роки свого володарювання він присвятив внутрішнім питанням та реформам для налагодження економіки після правління батька. Але вже у 30-х роках він відійшов від цієї політики та почав вкладати у придворну розкіш, підтримував мистецтва та науки. Метою Карла Альбрехта було перетворити Мюнхен на культурну столицю Європи. Все це робилося для підтвердження своїх зазіхань на імператорську корону. Крім цього, Карл Альбрехт планував створити неподалік від Мюнхена велику резиденцію — Карлштадт на кшталт Версалю.

Іншою сферою, на що витрачав кошти курфюрст Баварії, була армія. Починаючи з 1733 року він почав посилено озброюватися. Від батька йому залишилася армія у 5000 вояків, яку він у перші ж роки збільшив до 6200. Але вже незабаром Карл Альбрехт вирішив створити 60-ти тисячну армію. У 1735 році у нього вже було 40 тисяч солдатів, а у 1737 — 42 тисячі. Проте військові витрати сягнули 68,4 % усіх державних витрат. Державний борг стрімко зростав.

Водночас у 1724 році було укладено союз чотирьох Віттельсбахів — курфюрстів Баварії, Кельна, Пфальца й Трира — з метою створення противаги Габсбургам. У 1734 році до цього союзу приєднався курфюрст Саксонії. Разом з тим, Карл Альбрехт шукав підтримки у Франції. Проводячи антигабсбурзьку політику, Карл Альбрехт тим не менш надав свою армію імператорові Карлу VI під час війни з Османською імперією (1737), проте під Белградом вона зазнала нищівної поразки з 42 тисяч залишилося лише 10 тисяч вояків.

Відразу після смерті Карла VI Габсбурга Карл Альбрехт висунув свою кандидатуру на посаду імператора. Почалася Війна за австрійський спадок. Незважаючи на значну підтримку у Німеччині —курфюрстів Пфальца, Кельна, Трира, Саксонії, Бранденбурга, ландграфа Гессен-Касельського — питання з обранням нового імператора довгий час не могло вирішитися. Нарешті, у 1741 році франко-баварські сили атакували володіння Габсбургів, а 26 листопада оволоділи Прагою, де Карла Альбрехта оголосили королем Богемії та імператором Священної Римської імперії. Останні формальності зникли у Франкфурті-на-Майні, де колегія курфюрстів офіційно закріпила за Карлом Альбрехтом титул імператора (24 січня 1742). Він став імператором Священної Римської імперії Карлом VII.

Проте вже 14 лютого 1742 року австрійська армія захопила Мюнхен та усю Баварію. Карлу VII довелося залишитися у Франкфурті. Становище його поліпшилося після втручання у війну Фрідріха II Гогенцоллерна, який захопив Силезію. 11 червня 1742 згідно з Бреславською угодою спадкоємиця австрійського престолу Марія Терезія відмовилася від герцогства Силезія на користь Фрідріха. Це дозволило її військам знову зайняти Прагу. такою ситуацією своєю чергою скористалися франко-баварські сили, які звільнили курфюрство Баварія від австрійців. Проте це тривало недовго. Знову австрійці розбили супротивників й Карл VII 27 червня 1743 року у м. Нідершененфельді відмовився від своїх спадкових володінь та Богемії. На бік Австрії перейшли курфюрсти Кельна та Саксонії. Посилення австрійської позиції змусило Фрідріха II Гогенцоллерна знову розпочати війну. 1744 року Карл VII разом зі своїми союзниками здобув значні успіхи. Було зайнято значну частину Богемії, у жовтні відновлена влада Віттельсбахів у Баварії. Наступний рік — 1745 — суттєво змінив ситуацію. Австрія знову окупувала Баварію. Карл VII вирішив розпочати мирний діалог з Габсбургами. Посередником у цьому став князь-єпископ Бамберга та Вюрцбурга Фрідріх Карл фон Шенборн. Водночас, імператор вів перемовини із Францією стосовно надання йому військ та коштів. Але раптово 20 січня 1745 року він помер у Мюнхені.

Карл Альбрехт пошлюбився у віці 25 років. Його дружиною стала Марія Амалія Австрійська (1701-1756), донька імператора Священної Римської імперії Йосипа I Габсбурга. Весілля відбулося 5 жовтня 1722 у Відні. Наречена принесла чоловікові великий посаг. У подружжя народилося семеро дітей, з яких дорослого віку досягли четверо:

Максиміліана Марія (нар. та пом. 12 квітня 1723) — померла після народження;
Марія Антонія (1724-1780), дружина Фрідріха Крістіана, курфюрста Саксонії, мала нащадків;
Тереза Бенедикта (1725-1729) — померла в дитячому віці;
Максиміліан (1727-1777) — наступний курфюрст Баварії, був одружений із донькою короля Польщі Августа III Фрідріха Анною, нащадків не залишив;
Йосип Людвіг (1728-1733) — помер в дитячому віці;
Марія Анна (1734-1776), дружина Людвига, маркграфа Баден-Бадена, нащадків не мала;
Марія Йосефа (1739-1767), дружина імператора Священної Римської імперії Йосипа II Габсбурга, нащадків не мала.

Hans Schmidt: Karl VI. 1711—1740. In: Die Kaiser der Neuzeit 1519—1918. Heiliges römisches Reich, Österreich, Deutschland. München, 1990 ISBN 3-406-34395-3 S.200-214