Loading AI tools
українська скульпторка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Гали́на Никифо́рівна Ка́льченко (4 лютого 1926, Борзна, Конотопська округа — 11 березня 1975, Київ) — українська радянська скульпторка. Членкиня Київської організації Спілки радянських художників України з 1958 року (у 1968—1970 роках її голова).
Кальченко Галина Никифорівна | |
---|---|
Народилася | 4 лютого 1926[1] Борзна, Конотопська округа, Українська СРР, СРСР |
Померла | 11 березня 1975 (49 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Діяльність | скульпторка |
Alma mater | Київський державний художній інститут (1953) |
Вчителі | Єлева Костянтин Миколайович, Лисенко Михайло Григорович і Муравін Лев Давидович |
Членство | Спілка радянських художників України |
Партія | ВКП(б) |
Батько | Кальченко Никифор Тимофійович |
У шлюбі з | Білаонов Павло Семенович |
Діти | Кальченко Микита Павлович |
Нагороди | |
Народилася 4 лютого 1926 року в містечку Борзні (нині місто в Ніжинському районі Чернігівської області, Україна) в родині українського радянського партійного і державного діяча Никифора Кальченка. Брат — економіст Володимир Кальченко.
Членкиня ВКП(б) з 1948 року. 1953 року закінчила Київський художній інститут, де її викладачами були, зокрема, Михайло Лисенко, Костянтин Єлева, Лев Муравін. У 1958 році там же закінчила аспірантуру.
У шлюбі з Павлом Білаоновим народила сина Микиту (також став скульптором). Жила в Києві, в будинку на Михайлівському провулку, № 9, квартира № 5.
Померла в Києві 11 березня 1975 року. Похована в Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 2). Могила і надгробний пам'ятник, роботи скульптора Анатолія Фуженка[2], є пам'яткою культурної спадщини України національного значення (охоронний № 260003/32-Н)[3].
Працювала в галузі станкової та монументальної скульптури. Авторка пам'ятників, паркових статуй, портретів, надгробків, меморіальних дощок, медалей.
Пам'ятник Ванді Василевській |
Пам'ятник Василю Порику |
Пам'ятник Івану Нечую-Левицькому |
Пам'ятник Миколі Леонтовичу |
Пам'ятник Семену Гулаку-Артемовському |
Брала участь у республіканських та зарубіжних виставках з 1954 року, всесоюзних — з 1957 року. Персональна посмертна виставка відбулася у Києві у 1976 році.
Деякі роботи скульпторки зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї Тараса Шевченка, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Державному музеї театрального, музичного та кіно-мистецтва України, Музеї Лесі Українки у Києві, Дніпровському, Запорізькому, Луганському, Одеському, Сумському, Харківському художніх музеях, Державному музеї мистецтв Республіки Казахстан імені Абилхана Кастеєва в Алмати, Музеї Лесі Українки в селі Колодяжному Волинської області, Шевченківському національному заповіднику в Каневі.
Скульпторка послугувала прообразом київської скульптури «Батьківщина-Мати» Василя Бородая[4].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.