Loading AI tools
українська художниця та викладачка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тетя́на Ни́лівна Ябло́нська (11 (24) лютого 1917, Смоленськ, Російська імперія — 17 червня 2005, Київ, Україна) — українська художниця-живописець, професор (1967), академік Академії мистецтв СРСР (1975), Народна художниця СРСР (1982), дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997—2005), лавреатка Державних премій СРСР (1949, 1951, 1979) та Національної премії України імені Тараса Шевченка (1998), Героїня України (2001),[4] депутат Верховної Ради УРСР 3–4-го скликань.
Народилася 24 лютого 1917 року в родині викладачів у Смоленську, Російська імперія. Мати викладала французьку, батько — словесність, також був художником-графіком. Тетяна з сестрою Оленою та братом Дмитром вчилися малюванню в родині, щороку влаштовувався домашній художній конкурс[5].
У 1928 році родина переїхала в Одесу, у 1930 році — у Кам'янець-Подільський, де Тетяна в 1933 році закінчила сім класів неповної середньої школи № 5. Після невдалої спроби емігрувати з СРСР[6] переїжджають до Луганська[5]. Звідти Тетяна їде до Києва, де вступає до Київського художнього технікуму. Після ліквідації технікуму, в 1935—1941 роках навчалася на факультеті живопису Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), в майстерні професора Федора Кричевського. Інститут закінчила за фахом «художник-живописець». Під час німецько-радянської війни перебувала у евакуації в Саратовській області РРФСР, де працювала у колгоспі, була робітницею одного із саратовських підприємств.
В шлюбі з Сергієм Отрощенком народила доньок Ольгу та Олену (в шлюбі Бейсембінова). В шлюбі з Арменом Атаяном народила доньку Гаяне. Всі три доньки Тетяни Яблонської стали українськими художницями.
У 1944—1952 роках Тетяна Яблонська — викладачка рисунку, живопису та композиції, доцентка Київського державного художнього інституту. член Спілки радянських художників України з 1944 року. В 1949 році обрана заступницею голови правління Спілки радянських художників України. член КПРС з 1952 року.
Влітку 1948 року, будучи викладачка інституту, повезла на практику своїх студентів у село Летаву Чемеровецького району Кам'янець-Подільської області, що здивував усю країну врожаями зернових та буряка і був відзначений нагородами. У цьому повоєнному селі з 765 працездатних 717 були жінками. Яблонська зробила в Летаві чимало замальовок, з яких у 1949 році написала чотириметрову картину «Хліб»[ru]. Тетяна Яблонська завжди з вдячністю листувалися з летавчанками, у 1970 організувала персональну виставку в Кам'янець-Подільську, а у 1973 році спеціально приїжджала до Летави на зустріч із селянками.
У 1965—1966 — головна спеціалістка сектору інтер'єру Київського зонального науково-дослідного інституту експериментального проектування (КиївЗНДІЕП).
У 1966—1967 роках — викладачка, у 1967—1973 — професорка, у 1966—1968 — завідувачка кафедри композиції, керівниця майстерні монументального живопису Київського державного художнього інституту.
У 1956—1962 — член правління Спілки художників України, з 1963 — член правління Спілки художників СРСР.[7]
У 1960-х цікавилася народним мистецтвом, їздила по селах, особисто познайомилася з Марією Примаченко.
Слава і офіційне визнання не позначилися на творчій натурі Яблонської. Численні державні нагороди, депутатство у Верховній Раді УРСР, участь у керівних органах творчих спілок України та СРСР не затьмарили найбільшого щастя — творчості.
У післявоєнні роки Яблонська належала до нечисленної групи друзів, які не боялися відвідувати свого вчителя Федора Кричевського в Ірпені.[5]
Понад те, Яблонська мала сміливість іти всупереч лінії партії. В 1968 році на з'їзді художників України вона різко розкритикувала «опіку» мистецтва партійними органами. Після з'їзду її картину «Життя триває» зняли з виставки «за ідеологічно невірний підхід», а саму Яблонську чекала жорстка розмова з секретарем ЦК з пропаганди А. Д. Скабою. Після відвертих погроз Яблонську зняли з усіх посад. Через кілька місяців «за розрив з творчою інтелігенцією» зняли і самого Скабу, а Яблонську відновили в колишньому статусі[8].
Практично весь тираж альбому Яблонської в народному стилі з віршами Івана Драча був знищений «за націоналізм»[8].
У 1995 році мисткиня представила серію робіт «Вікна».
У 1999 році, внаслідок інфаркту, в Яблонської відмовила права рука, і вона навчилася малювати лівою. Відмовилась від олійних фарб, перейшла на пастелі. Картини, створені після хвороби, жартома приписувала до «творчого періоду „постінфарктизму“». Кілька робіт цього періоду віддала для благодійної виставки-продажу для допомоги відділенню дитячої онкології клініки «Охматдит»[9].
Померла 17 червня 2005 року в Києві, похована на Центральній алеї Байкового кладовища.
Творчу діяльність Яблонська починала в руслі соціалістичного реалізму, переважно в сюжетних композиціях. Розробляла теми активного руху, праці, спорту. Чимало робіт, проте, сповнені ліризмом: в темах материнства, тонкий психологізмом портретів, автопортретів. Яблонська розвивала й змінювала свою художню манеру усе своє довге й плідне творче життя. Зокрема, багато її творів імпресіоністські (наскільки це було можливо у межах офіційно затвердженого соцреалізму).
Велику популярність і офіційне визнання здобула тематична картина «Хліб» (1949).
Відомі твори:
У 1960-х Яблонська звернулася до джерел народного мистецтва, шукаючи в мистецьких традиціях ритміки форм і кольорів. Це дало її мистецтву нову формотворчу живучість, зокрема в таких творах:
У багатьох творах вона наблизилася до руху нового українського мистецтва — бойчукізму, що прагнув гармонійно поєднати традиції з модерними напрямами сучасності.
Член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (з 1953 року), дійсний член Академії мистецтв СРСР (з 1975 року), учасниця міжнародних виставок радянського мистецтва. Дійсний член (академік) Академії мистецтв України (1997 — 2005)
Картина «Хліб» зберігається в Третьяковській галереї (Москва) як зразковий твір «соціалістичного реалізму».
Окремі її картини виконано у стилі імпресіонізму, зокрема картина «Голубе місто» (1987).[10]
Яблонська зобразила стару хату Чендеїв.[11]
._Автор_Тетяна_Яблонська.jpg)
._Автор_-_Тетяна_Яблонська.jpg)
 Зовнішні зображення | |
|---|---|
 |
Пам'ятник [[Яблонська Тетяна Нилівна|Тетяні Яблонській]] у Седневі |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.svg){kind=small}
