Loading AI tools
німецький композитор, піаніст, диригент З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Йога́ннес Брамс (нім. Johannes Brahms; 7 травня 1833 — 3 квітня 1897) — німецький композитор, піаніст і диригент, один із головних представників епохи романтизму.
Йоганнес Брамс Johannes Brahms | ||||
---|---|---|---|---|
нім. Johannes Brahms | ||||
Йоганнес Брамс близько 1889 року | ||||
Основна інформація | ||||
Дата народження | 7 травня 1833 | |||
Місце народження | Гамбург, Німецький союз[1][2][…] | |||
Дата смерті | 3 квітня 1897 (63 роки) | |||
Місце смерті | Відень, Австро-Угорщина[1][3][…] | |||
Причина смерті | рак печінки[4] | |||
Поховання | Віденський центральний цвинтар | |||
Роки активності | до 1897 року | |||
Громадянство | Німецький союз Північнонімецька конфедерація Німецька імперія | |||
Віросповідання | агностицизм | |||
Професія | композитор / піаніст / диригент | |||
Вчителі | Eduard Marxsend[4] | |||
Інструменти | фортепіано[4], віолончель[4] і валторна[4] | |||
Мова | німецька[4] | |||
Псевдоніми | G.W. Marks | |||
Членство | Академія красних мистецтв Франції, Берлінська академія мистецтв, University singers and bards of Viennad, Sängerschaft zu St. Pauli Jenad, Q1759337? і Q108092396? | |||
Заклад | Віденський університет музики й виконавського мистецтва, Wiener Singakademied[4] і Gesellschaft der Musikfreunded[4] | |||
Нагороди | ||||
Батько | Johann Jakob Brahmsd[4] | |||
Мати | Johanna Henrica Christiane Nissend[4] | |||
Брати, сестри | Fritz Brahmsd[5] | |||
Автограф | ||||
brahms-institut.de/index.php/de/allgemeines | ||||
Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі |
Брамс писав музику камерну і симфонічну, для фортепіано, а також для голосу і хору. Як піаніст-віртуоз, він часто виконував прем'єри своїх творів; також співпрацював з провідними музикантами свого часу, в тому числі з піаністкою Кларою Шуман і скрипалем Йозефом Йоахімом. Багато з його творів стали основними в сучасному концертному репертуарі. Брамс був безкомпромісним перфекціоністом, він знищив частину своїх робіт, а деякі залишив неопублікованими[6].
Був почесним членом Галицького музичного товариства[7].
Йоганнес Брамс народився 7 травня 1833 року в Гамбурзі в родині музиканта. Його батько, Йоганн Якоб Брамс (1806—1872), грав на контрабасі та ріжку в невеликих ансамблях, а пізніше став контрабасистом Гамбурзького філармонічного оркестру. Він дав синові початкові навички гри на різноманітних струнних і духових інструментах, але Йоганнеса більше цікавило фортепіано. У семирічному віці він почав навчатися гри на фортепіано в Отто Коссела. Талант Брамса до композиції проявився рано, і в 1843 році за сприяння Коссела він був прийнятий до відомого на той час композитора Едуарда Марксена студентом з фортепіано і композиції. Написана Брамсом у 1849 році «Фантазія на тему улюбленого вальсу»[8] вже свідчить про нього як віртуоза-піаніста.
У 20-річному віці разом з угорським скрипалем Е. Ременьї зробив концертну поїздку, під час якої познайомився з Ференцем Лістом, Йозефом Йоахімом і Робертом Шуманом.
За рекомендацією Йозефа Йоахіма у 1853 році Брамс познайомився із Робертом Шуманом, який був зачарований талантом молодого композитора і на сторінках «Нової музичної газети» (нім. Neue Zeitschrift für Musik) висловив своє захоплення.
Після смерті Шумана у 1856 році Брамс ділив свій час між Гамбургом, де він диригував жіночим хором, і Детмольдом, де з 1857 по 1859 рік працював придворним вчителем музики і диригентом. У 1862 році переїхав до Відня, де успішно виступав як піаніст, пізніше і як хоровий диригент у Співочій капелі й Товаристві друзів музики.
У середині 1870-х років Брамс цілком присвятив себе творчій діяльності, виступав з виконанням своєї музики як диригент і піаніст, багато подорожував.
У 1890 році 57-річний Брамс вирішив припинити свою композиторську кар'єру, однак, дотриматись цього рішення не зміг. У наступні роки він створив цілий ряд визнаних шедеврів. Захоплення талантом кларнетиста Ріхарда Мюльфельда спонукало його до написання Кларнетового тріо (Op. 114, 1891), Кларнетового квінтету (Op. 115, 1891) і двох Сонат для кларнету (Op. 120, 1894). Також були написані декілька циклів форнепіанних п'єс (Opp. 116—119), «Чотири серйозні Пісні» (нім. Vier ernste Gesänge, Op. 121, 1896) та Одинадцять хоральних прелюдій для органу (Op. 122, 1896).
За обставин боротьби прихильників Ференца Ліста й Ріхарда Вагнера (веймарська школа) з послідовниками Фелікса Мендельсона й Роберта Шумана (лейпцизька школа), Брамс не прилучився до жодного з цих напрямків, Брамс глибоко й послідовно розвивав класичні традиції, які збагатив романтичним змістом. Музика Брамса оспівує свободу особистості, моральну стійкість, мужність, перейнята поривчастістю, бунтівливістю, тремтливим ліризмом. Імпровізаційний склад поєднується в ній зі строгою логікою розвитку.
Музична спадщина композитора велика й охоплює багато жанрів (за винятком опери). Чотири симфонії Брамса, з яких особливо виділяється остання, — одне з вищих досягнень симфонізму 2-ї половини XIX століття. Услід за Л. Бетховеном і Ф. Шубертом Брамс розумів циклічну композицію симфонії як інструментальну драму, частини якої об'єднані певною поетичною ідеєю. За художньою значимістю поруч із симфоніями Брамса стоять його інструментальні концерти, трактовані як симфонії із солюючими інструментами. Скрипковий концерт Брамса (1878) належить до числа найпопулярніших творів цього жанру. Великою популярністю користується також 2-й фортепіанний концерт (1881). З вокально-оркестрових творів Брамса найзначніший «Німецький реквієм» (1868) з його епічним розмахом і проникливою лірикою.
Різноманітна вокальна музика Брамса, видне місце в якій займають обробки народних пісень. Твори камерно-інструментального жанру відносяться переважно до раннього (1-е фортепіанне тріо, фортепіанний квінтет й ін.) і до пізнього періодів життя Брамса, для цих творів характерне посилення героїко-епічних рис і одночасно суб'єктивно-лірична спрямованість (2-е й 3-є фортепіанне тріо, сонати для скрипки й для віолончелі з фортепіано й ін.). Фортепіанні твори Брамса відрізняються контрапунктно розвинутою фактурою, тонкою мотивною розробкою. Почавши із сонат, Брамс надалі писав для фортепіано головним чином мініатюри. У фортепіанних вальсах й «Угорських танцях» проявилося захоплення Брамса угорським фольклором. В останній період творчості Брамс створив фортепіанні твори камерного плану (інтермецо, капричіо).
|
|
Повний комплект симфоній Брамса записали диригенти: Клаудіо Аббадо, Даніель Баренбойм, Герман Абендрот, Ніколаус Арнонкур, Володимир Ашкеназі, Джон Барбіроллі, Даніель Баренбойм, Едуард ван Бейнум, Карл Бем, Леонард Бернстайн, Адріан Боулт, Семен Бичков, Фелікс Вейнгартнер, Бруно Вальтер, Гюнтер Ванд, Джон Еліот Гардінер, Карло Марія Джуліні, Крістоф фон Донаньї, Антал Дораті, Колін Девіс, Вольфганг Завалліш, Курт Зандерлінг, Яп ван Зведен, Отмар Зуйтнер, Еліаху Інбал, Ойген Йохум, Герберт фон Караян, Рудольф Кемпе, Іштван Кертес, Отто Клемперер, Кирило Кондрашин, Рафаель Кубелік, Густав Кун, Сергій Кусевицький, Джеймс Лівайн, Еріх Ляйнсдорф, Лорін Маазель, Курт Мазур, Чарлз Маккерас, Невіл Маррінер, Віллем Менгельберг, Зубін Мета, Євген Мравінський, Рікардо Муті, Роджер Норрінгтон, Одзава Сейдзі, Юджин Орманді, Вітольд Ровіцький, Саймон Реттл, Євген Свєтланов, Лейф Сегерстам, Джордж Селл, Леопольд Стоковський, Артуро Тосканіні, Володимир Федосєєв, Вільгельм Фуртвенглер, Бернард Гайтінк, Гюнтер Хербіг, Серджіу Челібідаке, Джеральд Шварц, Ганс Шмідт-Іссерштедт, Георг Шолті, Горст Штайн, Крістоф Ешенбах, Марек Яновський, Маріс Янсонс, Нееме Ярві та інші.
Записи окремих симфоній виконали: Карел Анчерл (№ 1—3), Юрий Башмет (№ 3), Томас Бічем (№ 2), Ганс Вонк (№ 2, 4), Гвідо Кантеллі (№ 1, 3), Джансуг Кахідзе (№ 1), Карлос Кляйбер (№ 2, 4), Ганс Кнаппертсбуш (№ 2—4), Рене Лейбовіц (№ 4), Ігор Маркевич (№ 1, 4), П'єр Монте (№ 3), Шарль Мюнш (№ 1, 2, 4), Вацлав Нойман (№ 2), Ян Віллем ван Оттерло (№ 1), Андре Превін (№ 4), Фріц Райнер (№ 3, 4), Віктор де Сабата (№ 4), Клаус Теннштедт (№ 1, 3), Віллі Ферреро (№ 4), Іван Фішер (№ 1), Ференц Фрічай (№ 2), Даніель Хардінг (№ 3, 4), Герман Шерхен (№ 1, 3), Карл Шуріхт (№ 1, 2, 4), Карл Еліасберг (№ 3) та інші.
Записи Скрипкового концерту (Op. 77, 1878) здійснили скрипалі: Джошуа Белл, Іда Гендель, Ґідон Кремер, Ієгуді Менухін, Анне-Софі Муттер, Давід Ойстрах, Іцхак Перлман, Йожеф Сігеті, Володимир Співаков, Ісаак Стерн, Крістіан Ферра, Яша Хейфец, Генрик Шерінг.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.