Жизномир

Жизно́мир — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Розташоване на річці Стрипа, у центрі району, неподалік районного центру, зліва^[1] автошляху Бучач — Золотий Потік — Лука — Незвисько.

село Жизномир
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060070100091503
Облікова картка	Жизномир
Основні дані
Засноване	1439 року
Населення	▼ 1583
Територія	4,258 км²
Густота населення	387,98 осіб/км²
Поштовий індекс	48432
Телефонний код	+380 3544
Географічні дані
Географічні координати	49°1′55″ пн. ш. 25°22′56″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	324 м
Водойми	р. Стрипа
Місцева влада
Адреса ради	48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Староста	Іванців Марія Михайлівна
Карта
Жизномир
Жизномир
Мапа
Жизномир у Вікісховищі

Історія

Середньовіччя

Перша писемна згадка — 21 грудня 1439 року^[2] у протоколах галицького суду^[3].

На початку ХІХ ст. дідичем (власником) Жизномира був представник шляхетського роду Даніель^[a] Ласький (Daniel Łaski), який у своєму заповіті 1810 р. вказав, що передає власну бібліотеку оо. Василіянам^[4].

Австрійський період

Жизномир на мапі фон Міґа, XVIII ст.

1841 р. — діяла парохіяльна школа^[5]. Діяли товариства «Просвіта» (точний час заснування філії невідомий, в 1902 р. «просвітяни» збудували мурований, накритий черепицею будинок)^[5], «Сокіл», «Січ», «Відродження» (наймолодша громадська організація, протиалкогольне товариство, засновник філії — абсольвент коломийської гімназії Михайло Луців)^[6], кооперативи.

1902 р. — жителі села брали участь в хліборобському страйку; орендар Корнбліг із сином та службовиками самі косили та годували худобу^[6].

1905 р. збудовано школу з двома великими класами та 2-кімнатним мешканням для вчителя^[5].

1907 р. — заснована філія пожежно-руханкового товариства «Січ» (кошовий — Гринь Дмитрів)^[6].

Перед 1914 р. жизномирці мали 900 моргів поля на 220 родин^[4].

1910 р. — крамницю читальні «Просвіти» переорганізовано на кооперативну^[7].

1914 р. — Гринь Дмитрів, Олекса Данькович, Іван Пиндиківський брали участь у Здвизі Соколів та Січей у Львові.

Перша світова й Українська Революція

За 9 місяців українсько-польської війни 1918—1919 рр. загинули, померли від тифу, пропали безвісти 38 осіб^[8].

У складі Другої Речі Посполитої

1920—1922 роки — встановлення окупаційної влади, переслідування активних та свідомих українців, часті провокації з боку влади. Восени 1921 р. відновлено читальню «Просвіти», при ній відкрито крамницю. Активістами «Просвіти» організовано курс для неграмотних^[8]. Осінь 1922 р. читальняну крамницю перетворено на кооперативу «Косар»^[9].

Незалежна Україна

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району^[10].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади^[11].

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610151, розташована у приміщенні школи.

Результати

• зареєстровано 1237 виборців, явка 60,63%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 39,70%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 13,73%, за «Голос» — 11,44%.^[12] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 45,93%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 20,19%, за Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — 7,72%^[13].

Динаміка населення

• 1841 р. — 703 українці
• 1880 р. — 1004 (95,1 %) українців, 21 (2,0 %) поляків, 30 (2,9 %) євреїв
• 1900 р. — 1313 (94,6 %) українців, 43 (3,0 %) поляків, 22 (2,4 %) євреїв
• 1912 р. — 1290 (94,2 %) українців, 10 (0,7 %) поляків, 70 (5,1 %) євреїв
• 1939 р. — 1780 (92,2 %) українців, 150 (в тому числі 110 колоністів; 7,8 %)^[4].

Еміграція

До 1914 р. виїхали 104 особи, повернулись 41.

1920—1939 рр. — 34 особи (ніхто не повертався).

Під час і після Другої світової війни виїхали 110 осіб: США — 53, Канада — 56, Австралія — 1 особа. З колишніх дивізійників 14-ї зброї СС дивізії «Галичина» (в Ріміні було 28 осіб) частина осіли у Великій Британії, дехто повернувся додому^[7].

Соціальна сфера

Діють загальноосвітня школа I—III ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, дошкільний заклад, відділення зв'язку, ПАП «Жизномир».

Релігія

• Монастир Преображення Господнього (поблизу села, тепер у лісі; 1606 р., збереглись залишки), розташовувався спочатку в травертиновій скелі.
• Церква Царя Христа (1885; мурована);
• Капличка.

Пам'ятки

• Оборонна церква монастиря Преображення Господнього (згоріла разом з монастирем 1798 р.) — пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 157.
• Символічна могила Борцям за волю України (1942; відновлено 1994) та УСС — пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 1333.
• Пам'ятник «Борцям за волю України» — пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 1334.
• Пам'ятник Тарасові Шевченку (1964) — пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення, охоронний номер 143.
• Поселення Жизномир I (давньоруський час, XII—XIII ст.) — пам'ятка археології місцевого значення, охоронний номер 1233.
• Монастирська ділянка і дуб Тараса Шевченка (посаджений на честь 100-річчя від дня народження поета), зростає біля школи — ботанічні пам'ятки природи місцевого значення.

Є також:

• Пам'ятний хрест на честь скасування панщини (відновлений 1992).
• Пам'ятний хрест на місці загибелі 3-х вояків УПА (1992).

Відомі люди

Народилися

• Олексій Бабій (1909—1944) — діяч ОУН і УПА;
• Михайло Василик (1919—1951) — діяч ОУН і УПА;
• Іван Винник (1915—1999) — український громадський діяч, меценат у США;
• Володимир Гуляк (1912—1941) — діяч ОУН і УПА, окружний провідник ОУН Чортківщини;
• Гуляк Степан (1906 — 1979) — офіцер 14-ї гренадерської дивізії військ СС «Галичина», український громадський діяч у Канаді;
• Юліан Гуляк (1915—1944) — діяч ОУН і УПА, провідник ОУН Тернопільської області (осінь 1940—1941), керівник організаційної референтури Крайового Проводу ОУН Західних Українських Земель (1941—1944);
• Іван Данькович (нар. 1911) — український громадський діяч у Канаді;
• Диня Юрій Йосипович (1973—2016) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Ілько Клим (1902—?) — український громадський діяч у Канаді;
• Михайло Коваль (1886 — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч у Канаді;
• Іван Кривенький (1919—1950) — надрайоновий референт СБ УПА;
• Степан Кривенький (нар. 1927) — український співак-аматор;
• Йосиф Король (1892 — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч у Канаді;
• Роман Лесів — український художник та дослідник історії краю;
• Григорій Лисий (1888—1972) — український педагог, пасічник, громадський діяч;
• Михайло Лисий (1911—1970) — український громадський діяч у Канаді;
• Володимир Мельник (нар. 1941) — український громадський діяч, доктор технічних наук, професор;
• Юліан Павлишин (1908 — р. см. невідомий) — український медик, пластовий діяч у США;
• Ольга Саварин (нар. 1930) — українська громадська діячка в Канаді;
• Володимир Соханівський (1925—2003) — український лікар, редактор, громадський діяч;
• Михайло Соханівський (1915—1999) — український актор, співак хору і диригент;
• Михайло Станкевич (1948—2017^[14]) — український мистецтвознавець, педагог, громадський діяч;
• Іван Стойко (нар. 1961) — український громадсько-політичний діяч;
• Ольга Христенко (1980) — історик, журналіст, публіцист;
• Степан Шепелявий (1897) — р. і місце смерті невідомі) — український громадський діяч, меценат у США.
• Степан Данкович (1925—2017) Діяч- ОУН і УПА

Пов'язані із селом

• Босаків Петро Семенович (пом. 1940) — бучацький районовий провідник ОУН, застрелений більшовицьками,^[15] спочатку був похований на цвинтарі селі Підлісся біля Бучача у квітні 1940 року, 1942 році перепохований у селі Жизномир.^[16]
• Винник Петро — громадський активіст^[17]
• Зацний Лев — діяч ОУН, у гостях в Юліяна Гуляка.^[18]
• Пиндюра Дмитро — війт села (18 років), учасник австро-пруської війни 1866 р.^[5]

Галерея

• 
  Пам'ятник Тарасові Шевченку
• 
  Пам'ятник «Борцям за волю України»
• 
  Руїни оборонної церкви в урочищі Монастирок
• 
  Вигляд на село з пагорба
• 
  Церква Царя Христа
• 
  Капличка
• 
  Школа
• 
  Автобусна зупинка

Див. також

• Жизномирський монастир Преображення Господнього
• Оборонна церква в урочищі Монастирок

Зауваги

1. в українських джерелах його звуть Данило

Примітки

1. нові хати на околиці майже біля автошляху
2. Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — T. XII. — S. 73. — XXXV (після запису № 708). (лат.)
3. Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — T. XII. — S. 75. — № 732.
4. C. Шипилявий. Жизномир… — С. 515.
5. C. Шипилявий. Жизномир… — С. 516.
6. C. Шипилявий. Жизномир… — С. 517.
7. C. Шипилявий. Жизномир… — С. 518.
8. C. Шипилявий. Жизномир… — С. 521.
9. Там само. — C. 522.
10. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
11. Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
12. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
13. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
14. Помер мистецтвознавець Михайло Станкевич [Архівовано 2 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Галичина. — 2017. — 16 березня.
15. Так у джерелі → Ковалишин М., Мизак Н., Павлишин С., Уніят В. Жизномир… — С. 606.
16. Лепак І., Мельничук Б., Уніят В. Підлісся // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 639. — ISBN 978-966-457-228-3.
17. Шипилявий С. Жизномир… — C. 515—518.
18. Мизак Н. За тебе, Свята Україно [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]. — С. 23.

Література

• Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Ковалишин М., Мизак Н., Павлишин С., Уніят В. Жизномир // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 606—607. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Лисий Л., Яворський Г. Жизномир // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 574-575. — ISBN 966-528-197-6.
• Реабілітовані історією. Тернопільська область : у 5 кн. / О. Бажан, Є. Гасай, П. Гуцал (упорядники). — Тернопіль : Збруч, 2008. — Кн. 1. — С. 613—616. — ISBN 978-966-528-297-6.
• Шипилявий С. Жизномир // Калейдоскоп минулого / Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 515-531.
• Żyznomierz // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 925. (пол.) — S. 925. (пол.)

Посилання

• Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жизномир

• Портал «Тернопільщина»

• Жизномир [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.].
• «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.].
• Замки та храми України [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.].
• Історія села.
• Лесів Р. Легенди Тернопільщини. Про Крукову Гору в Жизномирі [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.].
• [Архівовано 26 серпня 2016 у Wayback Machine.], Мапа. [Архівовано 26 червня 2016 у Wayback Machine.]
• Монастирок.
• Прогноз погоди в с. Жизномир [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.].
• Фотографії [Архівовано 21 серпня 2018 у Wayback Machine.].