Літературні твори Сергія Жадана відзначені численними національними та міжнародними нагородами, перекладені понад двадцятьма мовами, зробивши автора одним із найвідоміших сучасних українських письменників. Сергій Жадан активний організатор літературного життя України та учасник мультимедійних мистецьких проєктів. У 2017 році він заснував «Благодійний фонд Сергія Жадана». Ведучий на радіо «Тризуб ФМ», «Радіо НВ».
На Книжковому Арсеналі 2021
Народився 23 серпня 1974 року в україномовній родині. Дитинство минало у СтаробільськуВорошиловградської області (сучасна Луганська). Часто гостював у Харкові у своєї тітки Олександри Ковальової— поетеси та перекладачки з німецької, яка була головою культурологічного товариства «Спадщина». Олександра Прокопівна познайомила його з письменниками, політиками, музикантами, журналістами, які «виступали за українську незалежність», а також із забороненою на той час рухівською літературою[4]. У часи Перебудови 1990—1991 років поширював у містечку рухівські газети та національну символіку.
З 1996 до 1999 року навчався в аспірантурі цього ж університету. Захистив дисертацію, присвячену українському футуризму: «Філософсько-естетичні погляди Михайля Семенка» (2000 рік)[5].
Із 2000 року— викладач кафедри української та світової літератури університету.
Із 1995 року— письменник.
У березні 2008 року роман Жадана «Anarchy in the UKR» в російському перекладі увійшов у «довгий список» російської літературної премії «Національний бестселер» (номінатором виступив російський письменник Дмитро Горчев). Ця ж книга у 2008 році увійшла до шорт-листа і отримала почесну грамоту конкурсу «Книга року» на Московській міжнародній книжковій виставці-ярмарку.
У травні 2010 року журнал «GQ» вдруге висунув Жадана на звання «Людина року» у номінації «Письменники» за книгу «Червоний Елвіс» (перше висунення відбулося у 2008 році за «Anarchy in the UKR»). Критики називають Сергія Жадана одним із найкращих літераторів країн колишнього СРСР, відзначають його вміння бути своїм як для простої, так і для освіченої аудиторії. Особливу похвалу і підтримку отримав його роман «Ворошиловград», який було названо маніфестом цілого покоління.
11 лютого 2017 року Сергій Жадан був затриманий у Мінську та отримав заборону на в'їзд[7], проте наступного дня заборону на в'їзд скасували[8].
Живе і працює у Харкові. Регулярно виступає зі своїми творами у різних містах України та Західної Європи— в тому числі в супроводі українських музикантів (зокрема, ска-панк-групи «Жадан і Собаки»).
У Польщі, 2022
У травні 2017 року «За особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції» був нагороджений премією Василя Стуса[9].
У вересні 2017 року вийшла у світ його нова книга «Інтернат».
18 грудня 2019 року американський ПЕН-клуб оголосив довгі списки 2020 PEN America Literary Awards, книга вибраних віршів Сергія Жадана «Те, чим ми живемо, те, заради чого вмираємо» (англ.What We Live For, What We Die For) у перекладі театрального режисера Вірляни Ткач та американської поетеси Ванди Фіпс— серед номінантів у категорії «Перекладена поезія»[10].
У червні 2022 року Жадану присудили Премію миру німецьких книгарів (нім.Friedenspreis des Deutschen Buchhandels)[11]. На сайті премії оголосили, що відзнаку присвоєно «за видатну творчість і за гуманітарну позицію, з якою він піклується про людей під час війни і допомагає їм, ризикуючи своїм життям»[12]. Отримав премію Сергій Жадан 23 жовтня 2022 року[13].
24 квітня 2023 року Жадан подав позов про розірвання шлюбу з Іриною Куніциною[14], з якою прожив майже 15 років.
У березні 2024 року мобілізувався до лав бригади «Хартія» Національної гвардії України[3], де заснував «Радіо Хартія»[15].
У 1992 році був одним із організаторів харківського неофутуристського літературного угрупування «Червона Фіра».
Треба розуміти, коли вони (політики) говорять про надбання українського народу, насправді йдеться про лобіювання лише інтересів російської мови й про повне блокування розвитку та пропагування української. (08.10.2010)[17].
Неодноразово висловлював симпатії до анархістів, у багатьох його творах присутні «ліві» мотиви[18][19].
У 2011 році провів акцію проти закону «Про захист суспільної моралі»[20].
З початку російсько-української війни надавав волонтерську допомогу ЗСУ. Заснував благодійний фонд, який підтримує освітні та культурні ініціативи[24]. Зокрема започаткував проєкт «Схід читає» щодо наповнення книжками бібліотек Донецької та Луганської областей[25].
Роман «Ворошиловград» став книжкою 2010 року за версією «Бі-бі-сі». Презентація роману в Старобільську, на батьківщині письменника, відбулася 7 квітня 2011 року під час Донбас-туру[28], проведеного Правозахисним центром «Поступ» і Літературним угрупованням СТАН у межах Громадської кампанії проти встановлення цензури в Україні. Через тиск місцевої влади деякі виступи, заплановані в рамках Донбас-туру, скасували.
Ми прийняли ухвалу про висунення Сергія Жадана на Нобелівську премію у галузі літератури. Жадан – один серед найвидатніших поетів України та блискучий прозаїк, його твори перекладені багатьма мовами та нагороджувані у світі, – ми переконані, що це письменник щабля Нобелівської премії. Його голос як поета вже багато років має особливе значення для українців. Вільна Україна значною мірою говорить і думає словами Жадана, уважно вслухається у них. Сьогодні поет у своєму Харкові. Він бореться.
Лексика, яку використовує Жадан у художніх творах, різноманітна за тематикою та сферою використання, стилістичним забарвленням і емоційним навантаженням, експресивністю, і саме такий синкретизм, строкатість дають змогу письменникові якнайвиразніше передати свої думки і почуття. Будь-яке слово, використане автором, не є випадковим. Кожна лексема, поєднуючись із іншою, кодує думки, характеризує суть проблеми, а неоднорідність і багатство лексичного складу свідчить про талант письменника, його освіченість, інтелектуальний рівень і національну свідомість, а також відображає багатство мовної картини письменника. Експресивна лексика є одним із найактивніших засобів увиразнення художнього мовлення. Експресивність є однією з ключових ознак поетичних творів письменника[33].
Поетичні збірки
Генерал Юда (Київ: Український письменник, 1995),
Цитатник: Вірші для коханок і коханців (Київ: Смолоскип, 1995),
Життя Марії: Книга віршів і перекладів[34] (Чернівці: Meridian Czernowitz; Книги— ХХІ, 2015)— до збірки увійшли також переклади з Райнера Марії Рільке та Чеслава Мілоша.
Тамплієри: Нові вірші, 2015—2016 (Чернівці: Meridian Czernowitz; Книги— ХХІ, 2016).
Коли спаде спека (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2015; книга-«перевертень», під однією обкладинкою зі збіркою Мірека Боднаря «Бриколаж»)— колонки 2010—2013рр., опубліковані на сайті «ТСН.ua».
ДНК (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016)— автор ідеї та одного з оповідань книги.
Вишиваний. Король України (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2020; фактично книжка вийшла в 2021р.[36])
Вибрані твори
The very best poems, psychedelic stories of fighting and otherbullshit / Кращі поезії, психоделічні історії боротьби та інші інтимні колізії. Вибрані поезії 1992—2000 (Донецьк: Кальміюс, 2000),
Цитатник (Харків: Фоліо, 2005)— збірки «Цитатник», «Пепсі», «Балади про війну і відбудову», вірші поза збірками, вертеп «Мері Крістмас, Джізус Крайст!», нова збірка «У. Р. С. Р.»,
Капітал (збірка) (Харків: Фоліо, 2006)— романи «Депеш Мод», «Anarchy in the UKR», збірки «Гімн демократичної молоді» та «Цитатник» (2005),
Біґ Мак² (Київ: Критика, 2007)— перевидання збірок «Біґ Мак» та «Історія культури початку століття» з додатком двох нових оповідань,
Лілі Марлен: Книга нових та вибраних віршів (Харків: Фоліо, 2009)— вірші зі збірок 1995—2009рр., новий цикл «Лесбійки» й чотири оповідання,
Прощання слов'янки (Харків: Фоліо, 2011)— поетичні збірки 1995—2009рр. (без перекладів та оповідань),
Госпелс і спірічуелс (духовні співи растаманів північного Причорномор'я) (Харків: Фоліо, 2012)— мініатюрна книжка, вибрані вірші з книжок 1995—2010рр.,
Динамо Харків (Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014)— вибрані вірші 1992—2014рр.; у третьому виданні (2015)— вірші 1992—2015рр.,
30 доказів існування Бога (і 29 заперечень) (Київ: Laurus, 2014)— вибрані вірші 1993—2013рр.,
Господь симпатизує аутсайдерам: 10 книг віршів (Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2015)— поетичні збірки 1995—2014рр. (без перекладів, оповідань та вертепу),
Педро Ленц. Мій друг машиніст крана: Поезії (переклад з німецької Сергія Жадана і Євгенії Лопати) (Чернівці: Meridian Czernowitz, 2018).
Бертольт Брехт. Похвала діалектиці: Поезії (Чернівці: Видавець Померанцев Святослав на замовлення Міжнародної літературної корпорації Meridian Czernowitz, 2021).
Владімір Камінер. Втрачене літо. Дойчланд курить на балконі (переклад з німецької Сергія Жадана і Оксани Щур) (Київ: Комора, 2021).
Адам Менсбах. Баю, бляха, бай (Харків: Віват, 2022).
Упорядник
Два міста. Антологія харківської поезії / Zwei Städte. Антологія нюрнберзької поезії (Харків: Майдан, 2000)— разом із Юргеном Бауером,
Готелі Харкова. Антологія нової харківської літератури (Харків: Фоліо, 2008),
Радіо-Шансон або Radio шансон: вісім історій про Юру Зойфера, (брошура + CD, Дніпропетровськ: Арт-Вертеп: LIFT, 2007), Театр-студія "Арабески", Kharkiv Klezmer Band i Місько Барбара. книжка-диск, саундтрек до однойменної вистави Харківського театру «Арабески» на вірші Сергія Жадана.
Фокстроти: Жадан/Гуржи, експериментальний side-project Літературної Лабораторії в межах проєкту про український футуризм ФУТУРОМАРЕННЯ[38]. Кураторка — Оксана Щур. Ключові учасники: Сергій Жадан — сценарій, вокал; Юрій Гуржи — сценарій, музика, клавішні, гітари, баси, програмування барабанів, вокал, аранжування, запис. Доступний на YouTube.
Переклади творів Сергія Жадана
Власні тексти перекладались німецькою, англійською, шведською, італійською, угорською, польською, сербською, хорватською, чеською, литовською, білоруською, російською, вірменською мовами. Зокрема світ побачили такі переклади книг Жадана:
«Історія культури початку століття»— Росія, 2003; Польща, 2005; Німеччина, 2005; Чехія, 2013.
2018— переможець Всеукраїнського рейтингу «Книжка року» в номінації «Красне письменство» («Антена»).
2019— нагорода Вільгельма Телля 2019 за значний внесок у зміцнення відносин між Україною та Швейцарією[58].
2019— почесний доктор Харківського педагогічного університету імені Сковороди[59].
Двічі (2019, 2020 роки) був визнаний найсексуальнішим діячем української культури за результатами опитування, проведеного народною премією «Золотий Ліфон»[60].
2024— почесний доктор Українського вільного університету (Мюнхен)[78].
2024— увійшов до списку 30 лідерів думок сучасної України, чиї тексти, оцінки та інтерв’ю формують настрої еліти і влади за версією видання NV[79].
Сергій був одружений двічі. Його першою дружиною була Світлана Олешко. В цьому шлюбі народився син Іван. Друга дружина Ірина Куніцина народила дочку Марію. У 2023 році він подав на розлучення. У 2023 році з'явились чутки про роман з співачкою Христоною Соловій[80], але у інтерв'ю з Машею Єфросініною Соловій казала, що він у неї був закоханий, але вони не зустрічалась, бо вона кохає іншого[81].
Жадан Сергій Вікторович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
