Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ковальова Олександра Прокопівна (28 листопада 1948 р. с. Бондареве Старобільського району Луганської області — 24 вересня 2024 р, Харків) — українська поетеса та перекладачка. Псевдоніми: Олеся Шепітько, Алекс Шмідт, Сандра Флюстерлінґ.
Ковальова Олександра Прокопівна | |
---|---|
Олександра Прокопівна Ковальова | |
Народилася | 28 листопада 1948
с. Бондареве Старобільського району Луганської області |
Померла | 24 жовтня 2024 (75 років) Харків |
Громадянство | Україна |
Національність | українка |
Діяльність | викладачка німецької мови |
Відома завдяки | поетеса, перекладачка |
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Науковий ступінь | кандидат філологічних наук |
Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна |
Народилася 28 листопада 1948 р. в с. Бондареве Старобільського району Луганської області. Закінчила факультет іноземних мов Харківського державного університету. Кандидат філологічних наук, доцент факультету іноземної філології Харківського національного педагогічного університету.
Поезії О. Ковальової публікувались у перекладах англійською, білоруською, молдовською, німецькою та російською мовами.
Член НСПУ з 1983 р.
Померла 24 вересня 2024 року у Харкові[1].
Тітка Сергія Жадана — українського письменника, перекладача, громадського діяча та музиканта, який часто гостював у неї в юності в Харкові. Олександра Прокопівна познайомила його з письменниками, політиками, музикантами, журналістами, які «виступали за українську незалежність», а також із забороненою на той час рухівською літературою[2].
Автор поетичних збірок: «Степові озера», «Обрії», «На два голоси», «На два голоси» (українською та німецькою мовами, у співавторстві з Наду Шмідт), «Абетка доброти» (книга для дітей), «Осіння проща», «Ходім туди, де спить трава» (українською, англійською, німецькою мовами, у співавторстві з Ольгою Тільною), а також книг прози «Триблаженне дерево», «Овлур та інші повісті».
Автор повісті «Пісні з колиски лихоліть»: ч. «Харків», 2017, № 7-8. Перекладацький доробок: 13 книг, в тому числі П. П. Віплінгер «Знаки життя», 1996; Вальтер Загорка «Листи Ромео», 1998; Манфред Шваб «Поміж літом і зимою», 1999; переклади німецьких поетів від середньовіччя до середини 20-го ст. (в тому числі книги: «Потік», 2011; «Блакить», 2014; «Демони міст», 2016; «Мій німецький канон», 2017). Переклад роману Міхаеля Целлера «Кропп. Звіт», ч. «Харків», 2016, № 5-6. Переклад романів Марлізе Арольд «Фатальне закляття», 2016; «Чародійки», 2017.
Автор понад 50 статей з питань літератури в періодиці та літературно-художніх збірках. Упорядник та перекладач 10 поетичних антологій (в тому числі харківської та нюрнберзької поезії).
Стипендія міста Нюрнберга (2000 р.) Чисельні публікації в німецьких часописах (в тому числі: Wortlaut, Dullnraamer, Straßenkreuzer). Поезії О. Ковальової публікувались у перекладах англійською, білоруською, молдовською, німецькою та російською мовами..
Упорядник та перекладач антологій харківської та нюрнберзької поезії: «Два міста»; «Понад час і простір»; «Мости поезії».
Стипендія міста Нюрнберга (2000 р.), премія ім. Костя Гордієнка (2008 р., м. Харків); Харківська обласна премія ім. О. Масельського (2010 р.); премія журналу «Березіль» (1996 р., 2008 р., 2011 р.), премія міжнародного конкурсу «Бути людиною» (2018).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.