Літературна нагорода Центральної Європи Ангелус

Літературна нагорода Центральної Європи Ангелус (пол. Nagroda Literacka Europy Środkowej Angelus) — літературна відзнака, яку вручають щороку з 2006 за найкращу прозову книгу, опубліковану польською мовою попереднього року. Організатором і фундатором є місто Вроцлав; лауреатом може стати письменник, що походить із Центральної Європи (Австрія, Албанія, Білорусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Естонія, Латвія, Литва, Північна Македонія, Молдова, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія).

Літературна нагорода Центральної Європи Ангелус
Дата створення / заснування	2006
Країна	Республіка Польща

Вручається у Вроцлаві за найкращі прозаїчні твори авторам, які у своїх текстах звертаються до найважливіших, найбільш актуальних тем сучасного світу, дають поштовх до міркувань і глибокого пізнання інших культур.

Нагородою є чек на 150 тисяч злотих, що приблизно дорівнює 49 тисяч доларів США, і статуетка авторства вроцлавської різьбярки Еви Россано. З 2009 року нагороджують також і перекладача книги-лауреата. У випадку, якщо нагороду отримає польський письменник, журі обирає найкращого перекладача однієї з іноземних книг.

Лауреати

• 2006 — український письменник Юрій Андрухович, Dwanaście kręgów (пер. Катажина Котинська)
• 2007 — австрійський письменник Мартін Поллак, Śmierć w bunkrze — opowieść o moim ojcu (пер. Анджей Копцький)
• 2008 — угорський письменник Петер Естергазі, Harmonia cælestis (пер. Тереса Воровська)
• 2009 — чеський письменник Йозеф Шкворецький, Przypadki inżyniera ludzkich dusz (пер. Анджей Яґодзінський)
• 2010 — угорський письменник Дьйордь Шпіро, Mesjasze (пер. Ельжбета Циґельська)
• 2011 — білоруська письменниця Світлана Алексієвич, Wojna nie ma w sobie nic z kobiety (пер. Єжи Чех)
• 2012 — хорватський і боснійський письменник Міленко Єргович, Srda śpiewa o zmierzchu w Zielone Świątki (пер. Маґдалена Петринська)
• 2013 — українська письменниця Оксана Забужко, Muzeum porzuconych sekretów (пер. Катажина Котинська)^[1]
• 2014 — словацький письменник Павол Ранков, «Zdarzyło się pierwszego września (albo kiedy indziej)» (пер. Томаш Грабінські)^[2]
• 2015 — український письменник Сергій Жадан, Месопотамія (пер. Міхаель Петрик і Адам Поморський)^[3].
• 2016 — румунський письменник Варужан Восганян, «Księga szeptów» (пер. Йоанна Корнас-Варнас)
• 2017 — російський письменник Олег Павлов^[4]«Opowieści z ostatnich dni» (пер. Wiktor Dłuski)
• 2018 — польський письменник Мацей Плаза^[5] «Robinson w Bolechowie»
• 2019 — болгарський письменник Ґеорґі Ґосподінов, «Фізика смутку» (пер. Маґдалена Питлак)
• 2020 — словенський письменник Ґоран Войнович, «Moja Jugosławia» (пер. Йоанна Поморська)
• 2021 — українська письменниця Катерина Бабкіна, «Nikt tak nie tańczył, jak mój dziadek» (пер. Богдан Задура)^[6]

Примітки

1. Оксана Забужко стала лауреатом літературної премії Angelus. ІнА «Українські новини». 20 жовтня 2013. Архів оригіналу за 21 жовтня 2013. Процитовано 21 жовтня 2013.
2. Лауреатом премії «Ангелус» став словак Павол Ранков. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 20 березня 2015.
3. Лауреатом премії «Ангелус» став Сергій Жадан
4. Literacka Nagroda Angelus dla Olega Pawłowa. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 26 грудня 2017.
5. Literacki Angelus dla Macieja Płazy. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 14 жовтня 2018.
6. https://web.archive.org/web/20211016213656/https://chytomo.com/laureatkoiu-premiia-anhelus-stala-ukrainska-pysmennytsia/. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання

• Офіційний сайт нагороди [Архівовано 16 червня 2013 у Wayback Machine.](пол.)