Деньги
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Деньги́[3] — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Золотоніської міської громади. Населення на 01.01.2018 — 1160 осіб.
| село Деньги | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Черкаська область | ||
| Район | Золотоніський район | ||
| Тер. громада | Золотоніська міська громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA71040090030036768 | ||
| Облікова картка | картка | ||
| Основні дані | |||
| Перша згадка | 17 століття | ||
| Населення | 1 326[1] | ||
| Поштовий індекс | 19770 | ||
| Телефонний код | +380 4737 | ||
| Географічні дані | |||
| Географічні координати | 49°36′27″ пн. ш. 32°10′3″ сх. д. | ||
| Середня висота над рівнем моря |
91 м | ||
| Водойми | річка Кропивна | ||
| Відстань до обласного центру |
19,9 (фізична) км[2] | ||
| Відстань до районного центру |
12 км | ||
| Найближча залізнична станція | Золотоноша | ||
| Відстань до залізничної станції |
10 км | ||
| Місцева влада | |||
| Адреса ради | м. Золотоноша | ||
| Карта | |||
  Деньги | |||
 Деньги | |||
| Мапа | |||
 | |||
|
| |||
Село розташоване на річці Кропивні за 12 км від районного центру — міста Золотоноша та за 10 км від залізничної станції Золотоноша І поруч з автошляхом Н16.
Загальна площа села — 645,9 га. Кількість господарств - 1065. Вулиць 15. Провулків -6. Загальна протяжність доріг — 23 км
Кутки села: Броварки, Бацманівка, Велика і Мала Педоровки, Бухта, Кінець (Гончарівка), Діброва, Загребля, Село, Піски, Ямки, Косовка, Ромашевщина, Юшковиця, Лужок, Прідмовщина, Селенківщина
В окрузі долини, урочища: Долина Черкаська, Чорнобаївська долина, Шулушин сад, Мисник, Скринник, Лучки, Петренківщина, Гатки, Чорна долина, Попівщина, Мирське, Лиса гора, Долина Жидовиця, Бомбандерка, Закропивна, За лугом, Трибинівщина, Козлівець, Кургани, могили: Зборівська, Сторожівня, Гостра, Розрита могила, Дві могили, Татарка, Остапова, Бурякова могила, Валок (городище).
Шляхи: Стовпове (Злодійський шлях), Сукновальська, По під горою, Старо-Чапаєвська.
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1265 | 95.40% |
| російська | 49 | 3.70% |
| вірменська | 4 | 0.30% |
| румунська | 3 | 0.23% |
| білоруська | 1 | 0.07% |
| єврейська | 1 | 0.07% |
| інші/не вказали | 3 | 0.23% |
| Усього | 1326 | 100% |
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. |
Уродженцем с. Хвильово — Сорочин професором Ф. І. Іващенко на с.49 нарису «З минулого козачих сіл» записано відомий переказ про походження назви Деньгів: «По дорозі, що йде від Переяслава до Деньгів, татари везли чергову данину. Коло теперішніх Деньгів вони загубили сумку з грошима. А в цей час йшов хлопець із цього села. Підняв сумку, розв'язав її і став лічити гроші. Згодом татари вернулися, відібрали гроші, а хлопцеві дали декілька монет. Ото з тих часів, мовляв, село і називають Деньгами: від татарського слова „теньга“ — монета, гроші„. Існує подібний переказ, що нібито татарську кожану торбину біля дороги на Гатках (урочище) підібрали хлопчаки — пастухи. Принесли в село і у важкій торбині виявилась велику кількість монет. Правда тут в тому, що знайдені татарські дрібні монети Деньга були в обігу в Україні за часів монголо-татарських ханів.
За давнім переказом, котрий записаний краєзнавцем Михайлом Пономаренком, назва села походить від прізвища (чи прізвиська) одного з перших поселенців на сучасній території села козака Деньга (з наголосом на останньому складі). Не виключено, що Деньга був українцем татарського походження. Можливо, ця людина була грошовитою, за що й прозвали Деньгою. Це прізвисько потім закріпилось в паперах. В історичних документах 18 -19 ст. зустрічається назва Денеги. За місцевим переказом, перші поселенці Деньга, Зміхновський та Прідня осіли на мальовничому, зручному березі річки Бацман — допливу річки Кропивни.
Перша письмова згадка про село належить до другої чверті XVII століття. Це згадка про військову службу денезьких козаків в дарчому написі на старому церковному Служебнику (Львіського друку)[lower-alpha 1]. Це безцінний напис документально підтверджує належність козаків Деньгів восени 1648 р. до Кропивнянської сотні Іркліївського полку. Від того часу збереглися прізвища 88 денезьких козаків вписаних в «Реєстр усього війська Запорозького після Збаразького договору з королем польським Яном Каземіром, складеному 1649 року, жовтня 16 дня»[5]. Так з початком української визвольної боротьби в середині XVII століття село стало центром Денізької (Демківської) сотні Кропивнянського полку[6]. Сотня в складі Кропивнянського полку брала участь у вирішальних битвах Визвольної війни 1648—1657 років (Корсунській, Пилявецькій, Зборівській, Берестецькій, облозі Львова, Збаража та Жванця). Не один десяток козаків наклав головою у священній борні за незалежність України.
Як козацьке поселення, під перекрученою назвою Донкі село позначено і на відомій карті Гійома Боплана (40-ті роки XVII століття).
Відомісті про Деньги, як вільне козацьке поселення зустрічається в матеріалах перепису «Генерального слідства про маєтності» Переяславського полку в 1729—1731 роках. В даних по Кропивнянській сотні зазначено, що «Село Деньги и Панское, как старожили запомнят, с прежде суть войсковие и к диспозиции гетманской належат, и под видением сотницким обретаются, токмо во всех датках на компанийци месячного и прочих до города Кропивной употребляються, но в описи города на тие села указу нет никакова, и оние никогда во владении ни в кого не бували». Диспозиція гетьманська означала, що Деньги в той час належали не самому гетьману, а гетьманській булаві — під час виконання ним службових обов'язків і при зміні гетьманів переходило до нового гетьмана, як оплата за їх посаду. З тих часів дійшла назва «Казенне». Колись в Деньгах були землі і урочища під назвою «Гетьманщина». «..датки на компанийци» — податок на утримання найманих козаків в Кропивні. Також згідно з цим слідством, в 1731 р. в селі Деньги крім козацьких було 9 дворів, якими володів Києво- Печерський монастир — «населяли тих людей по войсковой земле». Але «законники» монастиря мали в селі невелику силу, тому, що поселяли селян «без жодного указу».
В 1734 р. помер гетьман Данило Апостол і по його смерті був проведений опис маєтностей, які належали полку «на булаву и на кухню». В описі сказано, що «село Деньги — явилось сверх реестру. В том селе церковь Святого Архистратига Михаила[7][8][9]: при той церкви колоколов три; в ней поп Степан…, дьячок Семен Балут, пономарь Вахно».
1787 «Описи Київського намісництва». 242 двори, з них 130 належав виборним (заможним) козакам. 726 мешканців. Власники землі в Деньгах: Таємний радник, сенатор Микола Іванович Неплюєв
Колезький радник Степан Томара
Колезький асесор Антон Федорович Дараган
Полковий осавула Федір Назарович Тимківський (по матері дід Михайла Максимовича).
Село Деньги є на мапі 1812 року.[10]
15 лютого 1920 року о 2-й годині ночі до Деньгів під час Зимового походу прибув Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. О 5-й годині ранку полк рушив далі на здобуття Золотоноші, а в Деньгах залишив свій табір. Після бою ввечері полк повернувся до Деньгів, а 16 лютого у 3-й годині ночі рушив далі у похід[11].
Ревком створено в 1919 році. Перший голова ревкому- Антон Омел'янович Савченко. Перший голова сільської Ради- Максим Опанасович Чирка.
Перша успішна спроба по розколу селянства — комнезам створено в 1922 році. Перший голова — Джура Пантелей Іванович.
ТСОЗ створено в 1926 році. Перший голова — Давид Савович Мойса.
Колгосп під назвою « Червоний Дніпровець» організовано в 1929 році. Перший голова Єлисей Якович Тарара.
Розкуркулені: К.Шкеліберда, В. В. Ярміш, М. М. Савченко, В.Копил, П. М. Лега, Ф. М. Вирвикишка, М. О. Наконечний, Я. М. Басай, К.Савченко, Ф. М. Ниць, Г.Носенко, Ф.Демченко, Ю. С. Шелухін, П. Ю. Петренко, Ф.Хівренко.
Жертви репресій 30 — 50 -х років: П. С. Глоба, О. І. Черінько, М. В. Наконечний, К. С. Соколан, Є. Я. Тарара, Р.К.Матіс, А.А.Шіль, К.У. Фрідріх, Л.І.Епінгер, Р.С. Барц, К. Я. Кикоть, І.М.Савченко, М. І. Хвиль М.І.
640 деньгівців воювали на фронтах радянсько-німецької війни, з них 240 загинули на фронтах. Фронтовики-деньгівчани отримали нагороди: вісім - орден Червоного Прапора (М.П.Носенко - 2), 10 - Слави 3-го ст., 8 - Вітчизняної війни 1-го ст., 14 - 2 ст., 38 - Червоної Зірки, одне нагородження орденом Олександра Невського., медаль "За відвагу" - 70, "За бойові заслуги" - 71. Серед них кавалери ордена Червоного Прапора: О. Ю. Зміхновський, М. О. Зміхновська, М. Ф. Валовий, Вітчизняної війни 1-ст. — І. Д. Шкеліберда, Слави 3-го ст.- Я. П. Жовнір, Г. І. Калініченко, С. Л. Кикоть, М. І. Кутир, К. М. Пугач, І. М. Саранча, Червоної Зірки — Г. Я. Бузунар, Г. П. Валовий. З Деньгів протягом 1942-1943 рр. вивезено на підневільні роботи в Німеччину і Австрію 217 осіб. В 1964 році на честь 240 загиблих на фронті і 112 жертв нацистського окупаційного режиму в парку села встановлено обеліск Слави. Знищено ворогом всі громадські приміщення колгоспу, школу, лікарню, 460 господарств громадян зі всіма будівлями, знищено громадське тваринництво і тваринництво громадян. Все знищене виражено в сумі 46800000 крб.
На початок 1970-х років в селі працював колгосп ім. Кірова, який обробляв 3 тисячі га землі, у тому числі 2,3 тисячі га орної. Основний напрямок був зерновий з розвинутим тваринництвом. У селі діяла восьмирічна школа, де навчалось 213 учнів, будинок культури на 400 місць, бібліотека з книжковим фондом 9 тисяч примірників, лікарня на 25 ліжок, пологовий будинок, аптека, дитячі ясла, 3 крамниці, перукарня, комбінат побутового обслуговування.
Герб
Герб Деньгів містить усі елементи, передбачені теоретичною й практичною геральдикою, та відображає унікальність цього лівобережного села. У зеленому полі щита зображено золотий, полум’яніючий, з червленою серединою леза, меч (вістрям униз), який символізує як бойову славу села ще з часів Деньгівської сотні за Хмельниччини, так і (опосередковано) скальпель, що нагадує про факт роботи в селі земським лікарем знаменитого медика-хірурга й духівника В.Войно-Ясенецького (св. Луки). Обабіч рукояті меча зображено срібні розпростерті й опущені крила як символічне уособлення покровителя Деньгів — св. Архистратига Михаїла (у селі є Свято-Михайлівська церква із понад 350-річною історією). Ансамбль щита завершується розташованими по його кутах чотирма золотими монетами (підкреслюють промовисто-грошову назву села).
Щит увінчано золотою сільською короною (стилізований сніп пшениці) й обрамовано з боків: зверху — гілками сосни з зеленою хвоєю та золотими шишками, знизу — гілками вільхи (екологічні символи села). Нижня частина герба оповита золотою стрічкою з написом на ній зеленими буквами «ДЕНЬГИ».
Прапор
На прапорі Деньгів зеленого кольору розташована композиція малого герба села. Зворотна сторона полотнища дзеркально відтворює лицеву.
ТОВ «Гранекс-Черкаси» (бельгійські інвестиції) орендує 2100 га землі. Вирощуються по європейським технологіям зернові, олійні культури, овочі та картопля. Полив 400 га. Сучасний технопарк. Лінія калібрування та сухої очистки. Овочесховище на 2,5 т картоплі.[12]
ТОВ «ШАПЛ» — завод по виробництву обладнання і деталей для верстатів
Деньгівське лісництво: Тамарівщина -га, Кропивнянські горби — га, Белестина — га, Діброва- га, Книпів- га, Сосна- га, Степи — га.
- Школа.
- Будинок культури
- Демко Ігнатенко — сотник Деньгівської сотні Кропивнянського полку Війська Запорозького
- Канівецький Павло Петрович (1764 — ?) — доктор філософії, учитель.
- Тимківський Василь Федорович (1771—1832, Петербург) — письменник, губернатор Бессарабії, дядько по матері Михайла Максимовича
- Тимківський Іван Федорович (1778—1808 Петербург) — поет і перекладач, дядько по матері Михайла Максимовича
- Вовк Андрій Миколайович (1882—1969) — генерал-полковник Армії УНР, військовий міністр українського уряду в екзилі.
- Демченко Василь Григорович (1831—1914) — вчений-юрист, професор Київського університету. Син — Григорій Васильович (1869—1958 Югославія) — правознавець, професор кримінального права.
- Демченко Дмитро Григорович (1847—1927) — педагог, земський гласний, публіцист.
- Демченко Яків Григорович (1842—1912 Аскольдова могила) — український громадський діяч, публіцист, етнограф. Син Всеволод Якович (1875—1933) — громадський діяч, впливовий промисловець.
- Шелухін Сергій Павлович (1864—1938; Прага) — генеральний суддя УНР, за Директорії міністр юстиції, історик, письменник.
- Шелухін Юрій Сергійович (1893 — ?) — пасічник — промисловець, винахідник власного методу ведення бджільництва.
- Шелухін Андрій Павлович (1887—1831 Київ) — педагог, архівіст, музеєзнавець.
- Войно-Ясенецький Валентин Феліксович (1877—1961) — у 1908 році земський лікар, знаменитий учений — хірург, архієпископ.
- Шевченко Андрій Степанович (1911—1996 Москва) — академік, видатний вчений в галузі рослинництва.
- Дмитренко Василь Максимович (1947—1995) — голова місцевого колгоспу, «Заслужений працівник сільського господарства».
- Копил Антон Микитович (1909—1969. Харків) — професор, праці по зоотехнії
- Соколан Степан Степанович (1918—1982) — віце-адмірал, начальник Чорноморського військово-морського училища.
- Куйовда Сергій Романович (1906—1985) — капітан ІІ ранга, кавалер численних бойових нагород німецько-радянської війни.
- Демченко Дмитро Михайлович (1928—2015) — майстер спорту, штангіст.
- Моргун Микола Дмитрович (*1944) — майстер спорту, гирьовий спорт.
- Лупина Михайло Степанович (1934—2006 Київ) — заступник міністра лісового господарства України.
- Король Михайло Якович (1928—2009) — комбайнер, новатор високопродуктивного використання техніки.
- Могила Іван Іванович (1932—2014) — Відмінник народної освіти, Заслужений працівник профспілки працівників освіти і науки України
- Пугач Лукерія Трофимівна (1891-) — почесне звання «Мати — Героїня», народила і виховала десять дітей.
- Черінько Іван Іванович (1908—1948 Ашгабат) — Заслужений діяч мистецтв, український і туркменський живописець.
- Черняков Григорій Михайлович (1878—1961) — сільський фельдшер, за 50-ти річну працю високі урядові нагороди.
- Гончар Андрій Петрович (*1936) — народний артист, лауреат Шевченківської премії.
- Голиш Григорій Михайлович (*1949) — кандидат історичних наук, доцент, директор наукової бібліотеки ім. М.Максимовича Черкаського національного університету ім. Б.Хмельницького.
- Дорош Раїса Михайлівна (*1957) — Відмінник народної освіти
- Душок Валентина Валентинівна (*1964) — українська журналістка, Заслужений журналіст України, автор і ведуча телепрограм
- Филь Олександр Максимович (*1966) — дослідник історії України періоду Другої світової війни, кандидат історичних наук
Старожили села: Петрова Мотрона Андріянівна — 101, Олексієнко Федора Антонівна — 101
Автобусна зупинка
Деньгівське лісництво
Будинок культури
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
