Венесуела— південноамериканська країна, що знаходиться на крайній півночі континенту . Загальна площа країни 912050 км² (33-тє місце у світі), з яких на суходіл припадає 882050 км², а на поверхню внутрішніх вод— 30 тис. км²[1]. Площа країни у 1,5 рази більша за площу України, вдвічі більша за площу Каліфорнії. Основні природні райони: гірська область Анд, западина озера Маракайбо, Льянос і Ґвіанське плоскогір'я.
Коротка інформація Географія Венесуели, Континент ...
Офіційна назва— Боліваріанська Республіка Венесуела, Венесуела (ісп.Republica Bolivariana de Venezuela, Venezuela)[2]. Назва країни походить від назви поселення на палях на берегах озера Маракайбо і означає «Маленька Венеція»[3]. Таку назву вигадав італійський мандрівник і картографАмеріґо Веспуччі, який 1499 року відвідав ці місця у складі експедиції Алонсо де Охеди[3]. Пізніше ця назва поширилась до дельти Ориноко, а 1830 року цю назву успадкувала новостворена держава, що виокремилась зі складу Великої Колумбії[3].
Венесуела— південноамериканська країна, що межує з трьома іншими країнами: на півдні— з Бразилією (спільний кордон— 2137 км), на заході— з Колумбією (2341 км), на сході— з Гаяною (789 км). Загальна довжина державного кордону— 5267 км[1]. Венесуела на півночі омивається водами Карибського моряАтлантичного океану[4]. Загальна довжина морського узбережжя 2800км.
Середні висоти— 45(0м; найнижча точка— рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка— гора Піко-Болівар (5007 м). На півночі країни простягається ланцюг Карибських Анд; на північному заході— відроги Анд (Сьєрра-де-Періха з висотами до 3750м та Кордильєра-де-Мерида з найвищою точкою країни 5007м. Центральна частина хребта Кордильєра-де-Мерида покрита вічними снігами і льодовиками, за що і називається Сьєрра-Невада, тобто Сніжною. На півн. схід хребет Кордильєра-Мерида знижується до 2000м, роздвоюється і тягнеться на схід вздовж узбережжя Карибського моря, утворюючи т.зв. Карибські Анди. Сьєрра-де-Періха та Кордильєра-де-Мерида обрамляють глибоку западину і оз. Маракайбо; в центрі— рівнини Оріноко (т.зв. Льянос-Оріноко); на півд. схід— Ґвіанське плоскогір'я.
Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 1233 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 10550 км² зрошуваних земель[1]. Клімат більшої частини рівнинної території з чергуванням дощового (з квітня по жовтень) і сухого, більш спекотного (з листопада по березень) сезонів.
Гідрографічна мережа Венесуели
Злиття річок Ориноко і Кароні
Водоспад Ангель
Озеро Маракайбо з космосу
Річки
Докладніше:Річки Венесуели
Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Найбільші річки: Ориноко. Водоспад Ангель— найвищий у світі.
Озера
Докладніше:Озера Венесуели
Болота
Докладніше:Болота Венесуели
Льодовики
Докладніше:Льодовики Венесуели
Карта льодовикового покриву у Мериді
Льодовик на Піко-Болівар 1950 (ліворуч) і 2011 року (праворуч)
Зоогеографічно територія країни належить до Гвіано-Бразильської підобластіНеотропічної області, карибське узбережжя, гірські хребти й Льянос— до Північноандійської, а сельва Гвіанського нагір'я— до Амазонської провінції[10].
Див. також: Ссавці Венесуели, Птахи Венесуелита Риби Венесуели
промислове забруднення вздовж карибського узбережжя;
знеліснення і руйнацію екосистем вологих тропічних лісів внаслідок гірничих виробок.
У фізико-географічному відношенні територію Венесуели можна розділити на регіони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .
(англ.)Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography.— Andromeda, 2002.— 288с.— ISBN 1871869587.
Російською
(рос.) Венесуэла // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.]/ Главный редактор В. В. Вольский.— М.: Советская энциклопедия, 1979.— Т.1. А-К.— 576с.
(рос.) Венесуэла // Латинская Америка. Энциклопедический справочник [в 2-х тт.]/ Главный редактор В. В. Вольский.— М.: Советская энциклопедия, 1982.— Т.2. К-Я.— 656с.
(рос.)Авакян А. Б., Салтанкин В. П., Шарапов В. А. Водохранилища.— М.: Мысль, 1987.— 326с.— (Природа мира)
(рос.)Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии [в 3-х тт.]/ под. ред. Е. С. Рубинштейна.— Л.: Гидрометиздат, 1954.— Т.3. Климаты земного шара.— 320с.
(рос.)Власова Т. В. Физическая география материков. С прилегающими частями океанов. Южная Америка, Африка, Австралия и Океания, Антарктида.— 4-е, перераб.— М.: Просвещение, 1986.— 269с.
(рос.)Географический энциклопедический словарь: географические названия/ под. ред. А. Ф. Трёшникова.— 2-е изд., доп.— М.: Советская энциклопедия, 1989.— 585с.— ISBN 5-85270-057-6.