Особливий статус всередині галузевого відомства. Специфіка діяльності підрозділів спеціального призначення накладає відбиток на підрозділи даної категорії всередині міністерства, відомства, армії, авіації або флоту, залежно від відомчої приналежності. Діяльність кожного такого підрозділу спецпризначення закріплена окремим нормативно-правовим актом. Особливі функції вимагають більш специфічного озброєння, оснащення, обладнання, транспорту, що позначається на більш високому фінансуванні на відміну від інших підрозділів. Рівень бойової підготовки вимагає наявності посилення навчальної бази, відповідного оснащення окремих навчальних центрів.
Професійний статус. Як правило, в спецпідрозділах і спецчастинах служать за контрактом, який укладається на термін не менше трьох років, що пояснюється високою вартістю навчання та підготовки військовослужбовців підрозділів спецпризначення[3].
Високий рівень психологічної, ідеологічної, фізичної та бойової підготовки особового складу. Підрозділи спеціального призначення, як правило, виконують завдання у специфічних умовах, що вимагає високого рівня підготовки.
Наявність спеціальних засобів оборони й нападу. Дані підрозділи мають озброєння, оснащення і транспорт з вузьконаправленими, більш високими характеристиками, аніж у тих, які є в галузевому відомстві відповідно штатного розпису. Це обумовлено завданнями покладеними на підрозділи спеціального призначення. З економічної точки зору недоцільно оснащувати коштовним обладнанням всі військові частини. Підрозділи спеціального призначення отримують кошти вузькоспрямованої дії (напр. спеціальні засоби розвідки, спеціальні штурмові засоби). З урахуванням того, що підготовка особового складу підрозділів спецпризначенців має вищі витрати, виникає необхідність більш високого забезпечення безпеки, що вимагає наявності більш технологічних засобів захисту, забезпечення життєдіяльності та евакуації. З економічного боку, життя військовослужбовця (працівника) підрозділу спеціального призначення у театрі ведення війни, на декілька порядків більше цінують, аніж життя звичайного рядового військовослужбовця загальновійськового підрозділу.
Здатність виконувати завдання автономно в екстремальних умовах. Зважаючи на необхідність здобуття розвідувальних даних про противника, найефективнішим способом є закидання груп спеціального призначення у глибокий тил противника, де розташовані найбільш важливі об'єкти інфраструктури супротивника, а отже містять найбільш повну і цінну інформацію про об'єкт чи подію, що цікавить командування регулярних частин. Оскільки транспортування груп спеціального призначення безпосередньо до необхідного місця на теренах противника ускладнена і зважаючи на посилену охорону, значну відстань від лінії фронту, групи спеціального призначення вимушені часто долати відстань від своєї території до об'єктів завдання пішки, пересуваючись вдалині від населених пунктів, доріг і ліній оборони. В результаті чого, захід може тривати довший час, що передбачає доставку всього екіпірування і спорядження на собі з провізією. Велика автономність груп спеціального призначення та їх навички дії в екстремальних ситуаціях необхідні їм при проведенні диверсій. Зважаючи на малочисельність груп спеціального призначення, вони зобов'язані вміти битися з набагато більшою ефективністю, ніж звичайні військовослужбовці регулярних частин, оскільки військовослужбовці спеціальних формувань у більшості випадків не мають можливості викликати підкріплення або відійти до укріплених позицій через їх відсутність у глибокому тилу противника. Також екстремальність умов виконання ними завдань обумовлена підвищенням активності сил противника після проведення диверсій, в результаті чого спецпризначенці змушені шукати способи і засоби повернення у свій тил, перебуваючи у дуже вузьких часових рамках.
Залежно від відомчої приналежності, спецпідрозділи призначені для вирішення відповідних завдань:
«ЗОВЗ» (рос.СОВО)— зведений оперативно-військовий загін у СРСР до 1978р., тимчасовий оперативно-військовий підрозділ, сформований під певну задачу із співробітників МВС, КДБ і військовослужбовців Збройних Сил (сухопутних, прикордонних і внутрішніх військ) з метою вирішення раптово виникаючих завдань зі звільнення заручників, звільнення захопленого повітряного судна, затримання або ліквідації особливо небезпечного збройного злочинного угрупування, припинення бунтів у місцях позбавлення волі.
Спецпризначенці ГРУ Генштабу Збройних Сил СРСР
чотирнадцять окремих бригад спеціального призначення «ОБСП» (рос.ОБрСпН).
два окремих навчальних полки, окремі загони (рос.ооСпН), що відповідає батальйону в інших родах військ, або роти спецпризначенців у Сухопутних військах.
три морські розвідувальні пункти (МРП) ВМФ
«Дельфін»— підрозділ бойових плавців.
Спецпризначенці КДБ СРСР
«Альфа»— Управління «А» КДБ СРСР. Було першим антитерористичним підрозділом у СРСР.
«Вимпел»— «стратегічні спецпризначенці», підрозділ 1-го Головного Управління КДБ СРСР (зовнішня розвідка), навчене в тому числі веденню операцій на спецоб'єктах (напр. атомні станції).
Каскад
Зеніт
Омега
Полк спеціального призначення (м. Москва, Кремль);
105-й окремий Ризький «Червонопрапорний» ордена «Червоної Зірки» полк «спеціального призначення» (м. Берлін/Карлсхорст);
«НРСП» (рос.УРКН)— навчальна рота «спеціального призначення». Сформована 29 грудня 1977р. на базі 9-ї роти 3-го батальйону 2-го полку ОМСДОП (рос.ОМСДОН) внутрішніх військ МВС СРСР. У грудні 1989р. на базі НРСП 2-го мотострілецького полку «окремої мотострілецької дивізії особливого призначення» ОМСДОП (рос.ОМСДОН) почалося формування «Управління батальйону спецпризначення». Першим командиром такого батальйону був призначений майор Лисюк Сергій Іванович. У січні того ж року формування було завершено, і почався бойовий вишкіл. Але незабаром загін був направлений у м. Баку, а після у Нагірно-Карабаську автономну область, де спецпризначенці брали участь у операціях із запобігання незаконному перевезенню зброї та наркотиків і ліквідації «незаконних збройних формувань» (НЗФ). 16 березня 1990р. був виданий наказ— до 1 червня 1990р. сформувати окрему роту спеціального призначення «Витязь» (загін спецпризначення— ЗСП).
«ОМСБОП» (рос.ОМСБОН)— «окремий мотострілецький батальйон особливого призначення» у ОМСДОП (рос.ОМСДОН) внутрішніх військ МВС СРСР. У завдання батальйону входила охорона і оборона адміністративних будинків ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і «Алмазного фонду».
Загони спеціального призначення (спецпризначенці) територіальних командувань Національної гвардії України— окремі загони спеціального призначення, які створені у структурах кожного територіального командування НГУ (Східного, Західного, Кримського, Північного, Центрального, Південного);
розвідувальна рота спеціального призначення 45-го Римникського полку Західного територіального командування Національної гвардії України (дислокація— м. Львів)[4].
навчальна рота розвідки 300-го навчального танкового полку смт Десна (Чернігівська обл.);
навчальна рота снайперів 300-го навчального танкового полку смт Десна (Чернігівська обл.).
Має важливе значення, оскільки межує з Україною.
34-й батальйон спеціальних операцій імені Ласло Берсцені.
Має важливе значення, оскільки межує з Україною.
Поліцейські спецпризначенці Польщі
Підрозділи поліції спеціального призначення, є у всіх воєводствах; завдання— антитерор, затримання озброєних злочинців (пол.SPAP - Samodzielny Pododdział Antyterrorystyczny Policji).
Спецпризначенці Збройних Сил Польщі
«ГРОМ»— мобільна група оперативного реагування, спеціальний підрозділ армії Польщі (пол.Grupa Reagowania Operacyjno-Manewrowego).
1-й спеціальний полк «командос»; військова частина «СпН НД РП», складається з штурмової групи та бойових плавців.
«Формоза»— військово-морський спеціальний підрозділ Польщі, складається з бойових плавців (пол.Morska Jednostka Działań Specjalnych «Formoza»).
Має важливе значення, оскільки межує з Україною.
Армійські спецпризначенці Білорусі
5-та окрема бригада спеціального призначення— розвідувально-диверсійний підрозділ. Розташована в м. Мар'їна Горка (Пуховицький район, Мінська область). Сформована у 1963р., має високу бойову підготовку і великий бойовий досвід. Брала участь у бойових діях у складі контингенту радянських військ в Афганістані, входила до числа радянських військ, які проводили спецзаходи у Закавказзі під час азербайджано-вірменського конфлікту. Наприкінці 1980-х років у складі бригади була створена офіцерська рота, яка комплектувалася виключно офіцерами і прапорщиками. Бригада є одним з декількох з'єднань спеціального призначення, що входять до складу Сил спеціальних операцій Збройних силРеспубліки Білорусі. Відноситься до армійських спецпризначенців, за характером виконуваних завдань кардинально відрізняється від інших підрозділів «спецпризначення» (СпП), що входять у систему забезпечення безпеки Республіки Білорусь.
33-й гвардійський окремий загін «СпП»— розвідувально-диверсійний підрозділ. Комплектується офіцерами і прапорщиками. Виконує особливо важливі завдання.
Спецпризначенці КДБ Білорусі
«Альфа»— антитерористичний підрозділ. Сформована в 1990р. в м. Мінськ. Спочатку обслуговувала і балтійські республіки СРСР.
Спецпризначенці прикордонних військ Білорусі
Окрема служба активних заходів (ОСАЗ)— підрозділ, у завдання якого входить антитерористична діяльність у прикордонній смузі. У даному підрозділі проходили службу старші сини Президента РБ О.Г.Лукашенко— Віктор і Дмитро.
Спецпризначенці внутрішніх військ МВС Білорусі
3-я окрема Червонопрапорна бригада спеціального призначення (в/ч 3214), розташована в м. Мінськ у мікрорайоні Уруччя, «Урученська бригада»)— виконує завдання у боротьбі з масовими заворушеннями, боротьбі з тероризмом, надання допомоги прикордонним військам у разі ускладнення оперативної обстановки на кордоні. Також, бригада проходить підготовку з загальновійськової програмі на випадок виникнення збройного конфлікту. Сформована в 1990-х роках на базі 334 полку 120-ї дивізії.
Спеціальний загін швидкого реагування (СЗШР)— підрозділ «Урученської бригади».
Спецпризначенці міліції Білорусі
«Полк міліції спеціального призначення» (ПМСП)— розташований в м. Мінськ. Сформований восени 2005р. У серпні 2012р., ПМСН був заново перейменований в «Загін міліції особливого призначення» (ЗМОП).
Спеціальний підрозділ у боротьбі з тероризмом «Алмаз» (СПБТ «Алмаз»)— підрозділ, що виконує завдання у боротьбі з тероризмом. Переформовано зі спецпризначенців управління виконання покарань МВССРСР. Згідно з програмою бойової та спеціальної підготовки, кожен співробітник: проходить навчання з тактико-вогневої підготовки, спеціальної вогневої підготовки, володіє навичками міського альпінізму, проходить курс бойових плавців і легких водолазів, курс парашутних стрибків.
10-та окрема ордена Жукова бригада спеціального призначення Північно-Кавказького військового округу (сформована у 2003р. у с. Молькіно Краснодарського краю, Південний військовий округ);
14-та окрема бригада спеціального призначення (сформована у 1963р., м. Уссурійськ, Східний військовий округ);
16-та окрема бригада спеціального призначення (сформована у 1963р., передислокована до м. Тамбов, Західний військовий округ);
22-га окрема гвардійська бригада спеціального призначення (сформована у 1976р., с. Ковалівка Аксайського району Ростовської області, Південний військовий округ);
24-та окрема бригада спеціального призначення (сформована у 1977р., м. Улан-Уде, Східний військовий округ), передислокована до м. Іркутськ. У 2012р. передислокована до м. Новосибірську;
25-й полк спеціального призначення. Створений в 2012р. для забезпечення безпеки Олімпіади в Сочі в 2014р. Дислокується в Ставрополі на території штабу 49-ї армії.
У завдання центру і загонів входить проведення антитерористичних заходів у зоні оперативного обслуговування, пошук та ліквідація незаконних збройних формувань, ліквідація масових заворушень, затримання особливо небезпечних злочинців, звільнення заручників.
604-й Центр спеціального призначення (ЦСП)— сформований у 2008р. у складі «окремої дивізії оперативного призначення» (ОДОП) шляхом об'єднання 1 ЗСП «Витязь» і 8 ЗСП «Русь», правонаступник— «навчальна рота спеціального призначення» (НРСП).
7-й загін спеціального призначення (ЗСП) «Росич», м. Новочеркаськ;
«СОБР»— спеціальні загони швидкого реагування УВС-ГУВС суб'єктів Російської Федерації, раніше— загони міліції спеціального призначення (ЗМСП). У даний час загін Центрального апарату МВС Росії носить назву СОБР «Рись» МВС Росії. Має гасло «перший серед рівних», тобто, судячи з заяв керівництва МВС Росії в ЗМІ, служить еталоном для спецпризначенців поліції. Офіцери СОБРу «Рись» МВС Росії постійно беруть найактивнішу участь у всіх значних спеціальних операціях на території Російської Федерації. У 2011р. загонам міліції спеціального призначення була повернута абревіатура СОБР[6]. Основне завдання створення СОБРу— боротьба з організованою злочинністю у всіх її проявах, усіма видами і засобами. Однак у зв'язку із зміною внутрішньополітичної обстановки СОБР успішно застосовувалися зокрема в військових операціях. Численність— 87 загонів.
Спецпризначенці Прикордонної служби Федеральної служби безпеки Росії
спецпідрозділ «Сігма» (Управління «С»).
Спецпризначенці Федеральної служби Російської Федерації з контролю за обігом наркотиків
відділ спеціального призначення (ВСП) «Гром» Управління спеціального призначення та охорони РФ;
5-й оперативно-бойовий відділ (ОБВ) «Ніка».
Спецпризначенці Федеральної служби виконання покарань у Росії
Відділи спеціального призначення (ВСП) Федеральної служби виконання покарань Росії створені 13 листопада 1990 року. В завдання підрозділів даного відділу входить попередження й припинення злочинів та правопорушень на об'єктах пенітенціарних установ, пошук і захоплення особливо небезпечних злочинців, забезпечення безпеки на спецзаходах, звільнення захоплених засудженими заручників, а також охорона вищих посадових осіб відомства.
Спецпризначенці МНС Росії
Центр спецоперацій особливого ризику «Лідер».
Має важливе значення, оскільки межує з Україною.
Спецпризначенці Генерального штабу Туреччини
OKK (командування спеціального призначення)— підрозділ спеціальної розвідки, більше відомий як «бордові берети», у завдання якого входять проведення розвідувально-диверсійних заходів та організація партизанського руху на тимчасово окупованих територіях.
Армійські спецпризначенці Туреччини
1-а бригада «командос», завданням якої є участь в протирозвідувальних і антидиверсійних заходах, базується поблизу Кайзері (Kayseri).
Колпакиди А., Север А. // «Спецназ ГРУ».— г. Москва: изд. «Яуза Эксмо», 2008 г.— С. 728—730.— 864 с.— 5000 экз.— ISBN 978-5-699-28983-7(рос.)
Тарас А. Е. // «Так сражается SAS», г. Минск, изд. «Харвест», 2003 г. (рос.)
Зевелев А. И., Курлат Ф. Л. // «Герои особого назначения: Спецназ Великой Отечественной», г. Москва: изд. «Яуза Эксмо», 2013 г.— 448 с., 2500 экз., ISBN 978-5-699-62097-5(рос.)
Сили спеціальних операцій у Вікісховищі
Війська спеціального призначення Збройних сил СРСР
25-та окрема повітрянодесантна бригада (смт Гвардійське);
45-та окрема десантно-штурмова бригада (м. Болград);
46-та окрема аеромобільна бригада (м. Полтава);
77-ма окрема аеромобільна бригада (м. Житомир)
79-та окрема десантно-штурмова бригада (м. Миколаїв);
80-та окрема десантно-штурмова бригада (м. Львів):
81-ша окрема аеромобільна бригада ( м. Костянтинівка, Донецька область):
95-та окрема десантно-штурмова бригада (м. Житомир):
801-й окремий підводний протидиверсійний загін (м. Одеса). До складу входить команда боротьби з бойовими плавцями, група спеціального призначення та підрозділи забезпечення..svg){kind=small}
35-та окрема бригада морської піхоти (с. Дачне):
36-та окрема бригада морської піхоти (м. Миколаїв):
37-ма окрема бригада морської піхоти:
.png){kind=small}
38-ма окрема бригада морської піхоти:
