Білявинці

Біля́винці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Бучацька міська громада. Підпорядковувалася колишній Старопетликівської сільської ради.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Білявинці (значення).

село Білявинці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Тер. громада	Бучацька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61060070040032884
Основні дані
Населення	624
Площа	2,068 км²
Поштовий індекс	48471
Телефонний код	[phone]
Географічні дані
Географічні координати	49°08′56″ пн. ш. 25°22′17″ сх. д.H G O
Водойми	річка Стрипа
Відстань до обласного центру	приблизно 60 км
Відстань до районного центру	приблизно 30 км
Місцева влада
Адреса ради	48400, Тернопільська обл., Бучацький р-н, м. Бучач, майдан Волі, 1
Староста	Захарчишин Оксана Володимирівна
Карта
Білявинці
Білявинці
Мапа
Білявинці у Вікісховищі

Географія

Село розташоване на півночі району, на відстані 14 км від адміністративного центру громади, по обох берегах річки Стрипи. Білявинці межують із с. Старі Петликівці на півдні та із с. Осівці на північному заході.

Історія

Білявинці на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650

Білявинці на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Село Білявинці (пол. Biеlawińce) позначене на мапі Поділля Ґійома де Боплана 1650 р.^[1], що можна вважати першою відомою письмовою згадкою про це село.

У 1744 році в селі була збудована дерев'яна церква.

У 1909 році побудована нова кам'яна церква, яка діє досі. Дерев'яна дзвіниця біля неї походить з XVIII століття, імовірно, від часу, коли була збудована стара церква.

У роки Першої світової війни та польсько-української війни 1918—1919 рр. 8 жителів села служили в лавах Українських січових стрільців та Української галицької армії.

У 20-30 роках XX ст. Діяли товариства «Луг» (із 1928), «Сокіл», «Відродження», гурток товариства «Рідна школа», читальня «Просвіти». У 1935 році збудовано Народний дім, де розміщувалась читальня та кооператива. У 1941 році висипано могилу січовим стрільцям, яка була зруйнована в 1950-их роках.

У липні 1944 року десятки жителів села були мобілізовані на фронт. З війни не повернулось 22 чоловіки.

Участь у боях УПА брали: Ганкевич Богдан, Козира Андрій, Лесик Володимир. За допомогу воїнам УПА були репресовані сім'ї: Маценько, Козира, Сисак, Полон. 19 грудня 1950 року енкаведисти викрили криївку в хаті Насті Бойко.

У 1950 році в селі організовано колгосп. Побудовано чотири стайні, вагу, тік. Матеріали брали із зруйнованого панського фільварку.

З 1961 року Білявинці село і колгосп підпорядкували Старопетликівській сільській раді і Старопетликівському колгоспові, відповідно, після чого село занепало: дві стайні, вагу, тік розібрали. Школу із семирічки перетворили на початкову, бо з 1963 року в с. Осівцях відкрили нову загальноосвітню середню школу.

Після розпаду колгоспу і селянської спілки було утворено ПАП «Білявинці», яке нині є складовою частиною «Бучачхлібагропрому».

24 лютого 1990 року створено осередок Товариства української мови, головою якого обрано С. О. Вар'ян.

5 квітня 1990 року в селі вперше за часів Незалежності піднято синьо-жовтий прапор.

У 1994 році створено осередки КУН та НРУ.

Духовні потреби жителів села задовільняє храм УПЦ КП, що недавно відзначив 100-річчя свого існування. З цієї нагоди до парафіян приїжджав єпископ Нестор Писик, який посвятив новий дзвін.

Греко-католицька громада села в 2003 році розпочала будівництво нової церкви. 27 серпня 2006 р. чин освячення церкви здійснив єпископ Іриней (Білик), ЧСВВ.

23 вересня 2007 року в селі широко відзначали 135-річчя з дня народження оперної співачки Соломії Крушельницької^[2].

До 19 липня 2020 р. належало до Бучацького району^[3].

З 11 грудня 2020 р. належить до Бучацької міської громади^[4].

Політика

Парламентські вибори, 2019

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 610192, розташована у приміщенні клубу.

Результати

• зареєстровано 420 виборців, явка 70,24%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 42,52%, за Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 10,88%, за «Європейську Солідарність» — 10,20%.^[5] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Микола Люшняк (самовисування) — 40,77%, за Степана Брацюня (Конгрес українських націоналістів) — 25,78%, за Ігоря Сопеля (Слуга народу) — 13,59%^[6].

Мовні особливості

У селі побутує говірка наддністрянського говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Білявинцях:

• ґраскувати (розпушувати, напр. землю);
• песячі ґудзики (реп'яхи);
• підпалок (тріска, якою підпалюють дрова в печі);
• толока (гуртова поміч сусідові).

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[7]:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	621	99.52%
інші/не вказали	3	0.48%
Усього	624	100%

Релігія

• Парафія УГКЦ входить до складу Бучацького деканату, мурована церква Успіння святої Анни збудована за часів Відновлення Незалежности України і використовується греко-католиками.
• Парафія УПЦ КП використовує збудовану греко-католиками в 1909 році муровану церкву Святого Духа.

Пам'ятки

Дерев'яна дзвіниця Святодухівської церкви

• кімната-музей С. Крушельницької,
• дерев'яна дзвіниця^[d] біля церкви Святої Тройці (1909, ПЦУ) — пам'ятка архітектури XVIII століття.
• церква Успіння святої Анни (2003, УГКЦ)
• каплиця 1849 року, збудована з нагоди скасування панщини у Галичині.

Відомі люди

Народилися

• Соломія Крушельницька — знаменита оперна співачка, педагог;
• Іван Боднарук — відомий у діаспорі український педагог, письменник, есеїст, журналіст і громадський діяч;
• Зіновій Підлісний — український архітектор, лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка;
• бр. Йосафат Василь Рогатинський — монах-василіянин, диригент хору, заарештований внаслідок переслідувань УГКЦ, помер у концтаборі;
• Ілько Козира — громадський діяч, журналіст (помер у Канаді)^[8];
• Тарас Козира — канадський політик, депутат парламенту провінції Онтаріо (1987—1990);
• Ілля Козира — агроном, громадський діяч, голова Бучацької районної державної адміністрації (2005—2008)^[9];
• Теодозій Знак — воїн-інтернаціоналіст, загинув у Афганістані.

Пов'язані із селом

• Кривенький Іван, псевдо «Захар» — надрайоновий або районовий провідник Служби Безпеки ОУН, загинув у селі під час бою з червоними карателями.^[10]
• о. (кс.?) Симон (Шимон) Левицький гербу Рогаля — проживав у селі^[11]
• Констанція з Бекерських гербу Ястребець^[12] (галицька каштелянова,^[13] друга дружина Юзефа Бєльського з Ольбрахциць^[14] і Каспера Рогалінського,^[15]), їй встановлений мистецький надгробок, ймовірно, роботи Гартмана Вітвера^[16]. 1788 року була власницею села Старі Петликівці^[17].

Галерея

• 
  Дорожній знак при в'їзді в село
• 
  Церква Пресвятої Трійці (1909 ПЦУ)
• 
  Дзвіниця 18ст біля церкви Святої Трійці.
• 
  Церква Успіння Святої Анни (2003, УГКЦ)
• 
  Статуя Божої Матері
• 
  Символічна могила Борцям за волю України.
• 
  Придорожня стація Хресної дороги

Примітки

1. Мапа Поділля Ґ. де Боплана. Архів оригіналу за 2 травня 2013. Процитовано 24 січня 2011.
2. Лотоцький З. І. Коротка історія с. Білявинці^{[недоступне посилання]}
3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
4. Рішення Бучацької міської ради від 11 грудня 2020 року № 27 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання [Архівовано 12 січня 2021 у Wayback Machine.]»
5. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
6. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 166, Тернопільська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 14 лютого 2022.
7. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
8. Мельничук Б., Яворський Г. Козира Ілько Іванович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 127. — ISBN 966-528-199-2.
9. Токарчук М. Козира Ілля Савович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 126-127. — ISBN 966-528-199-2.
10. Олещук І. Кривенький Іван Степанович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 315. — ISBN 978-966-528-318-8.
11. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1911. — Cz. 1. — T. 14. — S. 194. (пол.)
12. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa: skł. gł Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 149. (пол.)
13. Wujcyk W. Wiadomości o życiu i twórczości Franciszka Olędzkiego [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.]… — S. 283.
14. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — 390 s. — S. 236. (пол.)
15. Dygdała J. Rogaliński Kasper h. Łodzia (ok. 1725—1788), wojewoda inflancki [Архівовано 27 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny. — 1988—1989. — T. XXXI. — S. 407.
16. Czyż A. S., Gutowski B. (Warszawa). Cmentarze Podola — źródło do badań nad sztuką i historią [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 169—170.
17. Biernat M. Kościół parafialny p. w. Narodzenia Matki Boskiej w Petlikowcach Starych // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2007. — Т. 15. — S. 364. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. I). — ISBN 978-83-89273-49-9

Література

• Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Волинський Б. Білявинці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 139. — ISBN 966-528-197-6.
• Історія міст і сіл УРСР. Тернопільська обл. — К., 1973. — 640 с.
• Лотоцький З., Субчак А., Уніят В. Білявинці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 597. — ISBN 978-966-457-228-3.
• Bielawińce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 209. (пол.) — S. 209. (пол.)

Посилання

• Портал «Тернопільщина»

• «Жнибороди — Бучаччина — Тернопілля» [Архівовано 12 травня 2017 у Wayback Machine.]