Білоруська мова
східнослов'янська мова / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Білоруська мова?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Білору́ська мо́ва (біл. беларуская мова, biełaruskaja mova, МФА: [bʲɛɫ̪aruskaja mɔva]; історичні назви — литóвська, литви́нська, кри́вицька[2][3][4]) — східнослов'янська мова індоєвропейської мовної сім'ї, є однією зі слов'янських мов, що входять до більшої балто-слов'янської гілки. Є національною мовою білорусів і державною мовою Республіки Білорусь, поряд із російською. Загальна кількість носіїв — близько 5 мільйонів, нею розмовляють білоруси та деякі інші представники автохтонного населення Східної Європи.
Білоруська мова | |
---|---|
беларуская мова biełaruskaja mova | |
Поширена в | Білорусь |
Носії | 4—5 мільйонів |
Писемність | Кирилиця (білоруська абетка) Білоруська латинська абетка Білоруська арабська абетка |
Класифікація | Індоєвропейська сім'я |
Офіційний статус | |
Державна | Білорусь |
Офіційна | Регіональна: Польща (4 ґміни Підляського воєводства: Орля, Нарувка, Чижі, Гайнівка та місто Гайнівка не є рідною для корінних мешканців цих ґмін)[1] |
Регулює | Національна академія наук Білорусі |
Коди мови | |
ISO 639-1 | be |
ISO 639-2 | bel |
ISO 639-3 | bel |
Білоруська мова має багато спільних рис із українською, ці мови загалом взаємнозрозумілі. У XIV—XVIII століттях на території України та Білорусі на письмі використовували спільну літературну мову — руську[5], яку тепер у цих країнах називають відповідно староукраїнською та старобілоруською. За лексикою вона генетично найближча до української мови, приблизно 84 % спільної лексики[6].
Після відновлення незалежності Білорусі 1991 року й до 1995-го білоруська була єдиною державною мовою країни. За даними першого перепису населення Білорусі 1999 року, 36,7 % (близько 3,686 мільйонів осіб) населення країни вказали білоруську як «мову, якою послуговуються вдома» та 85,6 % (близько 6,984 мільйонів осіб) — як «рідну мову»[7][8]. Інші джерела, як-от Ethnologue, подають близько 2,5 мільйонів активних мовців[9]. Згідно з урядовим дослідженням 2009 року, близько 29,4 % білорусів можуть писати, розмовляти та читати білоруською, тоді як 52,5 % можуть лише читати та розмовляти.
Однак згідно перепису 2019 року, 71,4 % (6 718 557) білорусів розмовляють вдома російською, тоді як білоруську використовують лише 26 % (2 447 764) населення країни. Вказали білоруську як «рідну мову» 54,1 % (5 094 928) громадян Республіки Білорусь, а російську вказали як «рідну мову» 42,3 % (3 983 765).
Найбільше білоруськомовних спілкуються вдома в Гродненській області — 38 % населення регіону. Найменше білоруської можна почути у Вітебській області — усього 12,6 %. Кількість носіїв білоруської мови постійно зменшується, а навчання нею скорочується. Зокрема, в обласних центрах Білорусі немає жодної цілком білоруськомовної школи[10]. У столиці Білорусі під час перепису раптом виявилася найвища з усіх міст частка жителів, для яких білоруська мова є рідною (48,7 %), хоча навіть у Гродно лише 43,1 %. При цьому третина мінчан відповіли, що вдома теж говорять білоруською (34,1 %). Подібні ситуації ставлять під сумнів точність і відвертість відповідей білорусів на питання про рідну мову, а подекуди і про мову спілкування.
Зараз, поряд із більш розповсюдженою та офіційно прийнятою кирилицею, історично використовується також традиційний білоруський латинський алфавіт[11]. У 1990-х та 2000-х роках склалося два білоруські орфографії: класичний правопис (тарашкевиця) та офіційний правопис (наркомівка).