Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Артилерійські катери проєкту 1204 (шифр «Джміль», за класифікацією НАТО: англ. Shmel-class river gunboat[1]) — проєкт артилерійських катерів СРСР, передбачались для вирішення завдань з несення дозорної служби на річках та озерах, знищення річкових суден і бойових катерів супротивника, підтримки сухопутних військ артилерійсько-кулеметним вогнем, перевезення особового складу з озброєнням під час переправ і дій у басейнах річок, а також для дій в прибережних мілководних районах морів.[2]
_‘134’_-_Victory_Park,_Moscow_(24922960298).jpg) | |
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | проєкт 1204 «Джміль» |
| Будівники: | |
| Оператори: |
|
| Будівництво: | 1967-1972 |
| У експлуатації: | 1967-т.ч. |
| Основні характеристики | |
| Тип: | артилерійський катер |
| Водотоннажність: | 71/77 т |
| Довжина: | 27,4 м |
| Ширина: | 4,32 м |
| Висота: | 2 м |
| Осадка: | 0,85/1 м |
| Потужність: | 2 × 1200 к. с. |
| Двигуни: | 2 × ДД М-50Ф |
| Швидкість: |
|
| Дальність плавання: |
|
| Автономність: | 7 діб |
| Екіпаж: | 14 ос. (1 офіцер) |
| Навігаційне та радіолокаційне обладнання: | НРЛС «Донець-2» |
| Озброєння: | |
| Бронювання: | 4—16 мм |
15 березня 1965 року ВМФ СРСР і Міністерство суднобудівної промисловості СРСР прийняли рішення, затвердивши тактико-технічне завдання (ТТЗ) проєктування річкового артилерійського катера проєкту 1204. При цьому всі броньовані катери (БКА), які перебували в строю стали класифікуватися, як артилерійські катери (АКА). Проєктування нового артилерійського катера було доручене ЦМКБ «Алмаз»[ru], а конструктором було призначено Юлія Юлійовича Бенуа. Технічний проєкт артилерійського катера «Джміль» було затверджено в кінці 1965 року, а в 1966 році після смерті Ю. Ю. Бенуа подальшу роботу з АКА пр. 1204 продовжив конструктор Леонід Васильович Озімов.[2]
Стальний корпус АКА пр. 1204 був гладкопалубний, на відміну від попередніх радянських БКА для використання катерів у прибережних мілководних районах морів, з тунельним утворенням в підводній частині в районі двигунів. Крім того, було збільшено запас загальної міцності корпусу (1,75) і його було розділено водонепроникними перебірками на 12 відсіків.
Поділ на відсіки:
Головна енергетична установка була двовальна з розташуванням головних двигунів в одному моторному відділенні. Як головні двигуни було використано дизелі типу «М-50Ф» (ресурс до переборки 600 г.) потужністю 1200 к.с. кожний.
Електроенергетична система змінного струму з напругою в 380 В включала в себе два автоматизованих дизель-генератори типу «ДГА-25-9» потужністю по 25 кВт, розташованих у генераторному відділенні.
На АКА 1204 застосовувалася система дистанційного керування дизельними установками «Оріон».[3]
Охолодження двигунів передбачалося забортною водою. Однак, у АКА 1204 на р. Амудар'я була обладнана автономна система охолодження. По бортах катерів були зварені регістри з труб, проходячи через які вода з двигунів охолоджувалася.[4]
На АКА пр. 1204 розмістили навігаційні радіолокаційні станції «Донець-2», «Лоція» й ехолот «НЕЛ-7».[5] Оптичні засоби спостереження доповнили електрооптичною апаратурою нічного бачення «МЕ5» (Тромбон).[6]
Крім того, для навігаційного освітлення й світлової сигналізації використовувався морський прожектор «K-35-3TM».[5] Прожектор складається з ліхтаря, поворотною вилки й основи для установки прожектора на місці роботи. Усередині корпусу ліхтаря закріплені скляний відбивач, пристрій що фокусує з патроном і лампою, вимикач. До корпусу за допомогою відкидних замків кріпляться: для навігаційного освітлення — рама з купольним склом (вузький промінь) або з розсіювачем (широкий промінь); для світлової сигналізації — жалюзі і рама з купольним склом. Для захисту від механічного руйнування купольного скла або розсіювача в неробочому стані на раму встановлюється захисна кришка. До мережі прожектор К-35-3 приєднується трижильним кабелем зі штепселем.
Термін служби прожектора 6 років.
Штурманське оснащення АКА пр. 1204 складається з гіромагнітного компаса «Градус-2»[7], призначеного для вироблення курсу або азимутального напрямку й видачі цих даних авторульовому «Самшит-АО 13»[8], й магнітного компаса «КТ-М3м».[9]
Засоби радіозв'язку на АКА пр. 1204 були представлені КХ-радіостанцією Р-617 «Аргон-Фтор-К» й УКХ-радіостанцією Р-619-1 «Графіт».[9]
Всі житлові приміщення були ізольовані від машинного відділення й згруповані в носовій частині корпусу (2, 4, 5 і 6 відсіки). Між житловими приміщеннями й моторним відділенням розмістили пост управління двигунами (7 відсік), а переборки покрили спеціальною вібропоглинаючою ізоляцією. Також житлові приміщення були обладнані штучною вентиляцією, електричним опаленням, на камбузі встановили електроплиту та холодильну камеру.[9]
На АКА пр. 1204 запас палива складає 4,8 т, запас оливи — 0,3 т, а запас прісної води — 0,165 т. Запас провіанту на АКА пр. 1204 приймається з розрахунку на 7 діб автономності. Дальність плавання катера повним ходом складає 240 миль, за швидкості в 10 вузлів — 320 миль.
Початково, на АКА пр. 1204 планували встановити 90-мм гладкоствольну гармату Д-62 плаваючого танка ПТ-90 (Объект 906), який не був прийнятий на озброєння. Тому АКА пр. 1204 отримали на озброєння 76-мм танкову гармату «Д-56ТС» в башті від іншого легкого плавучого танка ПТ-76Б.[10]
Танкова башта ПТ-76Б з листової броні мала форму зрізаного конуса. В передній частині танкової башти розташована прямокутна амбразура для встановлення гармати, захищена за допомогою броньової маски з кожухом, й отвору для болтів кріплення рамки гармати, яка має щічки з отворами під цапфи, на яких кріпиться гармата. Зліва від амбразури гармати в рамці є отвір для прицілу, захищений бронюванням, з правої сторони — амбразура для кулемета. З лівої сторони башти вварено броньовану склянку для встановлення антенної основи. У кормовій частині башти уварений броньований ковпак вентилятора. Зліва від нього просвердлений наскрізний отвір під проводку до апарату ТПУ командира десанту. Зовні до броньових листів башти приварені чотири гаки, призначені для захоплення вежі тросами при її знятті й встановленні. У даху башти зроблений овальний люк, який закривається кришкою. На кришці люка на шарнірній опорі змонтована обертова командирська башточка, в якій розміщені два прилади спостереження ТНП і прилад спостереження «ТПКУ-1» («ТПКУ-2») з п'ятикратним збільшенням. Попереду праворуч від люка є отвір для встановлення приладу спостереження «МК-4» заряджаючого. З внутрішньої сторони до даху башти приварений горизонтальний поручень для створення зручності роботи командиру танка. Шарнірна опора башти являє собою радіально-упорний кулько-підшипник, обоймами якого є погони башти. Обертання башти здійснюється вручну або за допомогою електропривода «ЕПБ-4».
76-мм гармата Д-56ТС мала дульне гальмо, ежекторну продувку каналу ствола й двохплощинний стабілізатор озброєння СТП-2П «Зоря». Також в системі електроспуску гармати Д-56ТС встановлювалися запобіжники від передчасного пострілу при не цілком закритому затворі або при повністю закритому затворі й спеціальний прилад автоблокування, який входив в комплект системи стабілізації. Темп вогню з гармати Д-56ТС досягав 10 пос./хв, прицільна швидкострільність — 7 пос./хв.[11]
Керування артилерійським вогнем здійснювалося навідником за допомогою телескопічного шарнірного прицілу «ТШК-2-66», бокового рівня й кутомірного круга на погоні башти. Наведення гармати Д-56ТС на ціль здійснюється обертанням руків'я маховика вертикального наведення й обертом башти за допомогою ручного або електричного привода, а за увімкненого стабілізатора — за допомогою пульту керування. Цілевказання навідник отримував з бойової рубки від командира катера по внутрішньокорабельному зв'язку. Як додаткове озброєння в танковій башті від ПТ-76Б був спарений з гарматою 7,62-мм танковий кулемет СГМТ (станковий модернізований кулемет зр.1943 р. конструкції Горюнова, танковий).[12]
Барбет носової башти ПТ-76Б часто використовувався під час буксирування АКА пр. 1204, оскільки за звичайного кріплення буксирний трос виривав якірний шпиль з палуби катера через неприпустиму швидкість буксирування.[8]
За аналогією з озброєнням БКА пр. 1124 й 1125 реактивними установками «М-8-М» й «М-13-М», на АКА пр. 1204 встановлювали реактивну пускову установку БМ-14-17 (Індекс ГРАУ 8У36) з 17-тю направляючими довжиною 1100 мм, розташованими в пакеті в два яруси[13]. У верхньому ярусі було 9 направляючих, а в нижньому ярусі — 8, закріплених на люльці, встановленій на змонтованій на палубі корабля тумбі. Заряджання й наведення на ціль установки БМ-14-17 виконувалося підйомним і обертовим механізмами, які мали ручний привод з палуби. Однак прицільна стрільба по берегових цілях могла вестися лише з нерухомого катера за відсутності хитавиці. Боєкомплект для установки БМ-14-17 складався з 34 осколково-фугасних некерованих турбореактивних снарядів «М-14-ОФ»[14], розташованих у кранцях по бортах на верхній палубі.[15]
Під час проєктування АКА пр. 1204 також передбачалося його оснащення двома установками протитанкового ракетного комплексу (ПТРК) 9К11 «Малютка» (боєзапас 4 ПТКР), розташованими побортно в районі 7-8 шп. з пультом керування на ходовому містку. Однак, ПТРК «Малютка» мав ручну систему керування: оператор через оптичний приціл слідкував за ракетою й вручну керував нею по проводах. Подібна прицільна стрільба з ПТРК під час руху катера, а тим більше під час хитавиці, була неможливою. У результаті стабілізації прицілу ПТРК не вдалося досягнути й від нього відмовилися.
За аналогічною причиною відмовилися від можливості розміщення 120-мм міномета в районі палуби (30 шпація) від ходової рубки до ЗПУ 2М-6.
Як засіб ППО й самооборони в кормовій частині артилерійського катера була розташована одна 14,5-мм ЗКУ 2М-6[ru], яка раніше встановлювалася й на БКА пр. 191М і 192.[16] Слід зазначити, що при закріплених на палубі корабля мінах стрільба з ЗКУ 2М-6 була виключеною.[6]
Для постановки мін в кормі катера встановлювалися скати й мінні рейки, на яких могли розміщуватися до 10 малих морських якірних мін типу «ЯМ» (1943 р.) або до 4 малих донних мін типу «ІГДМ-500» (1957 р.).[17]
У АКА пр. 1204 були заброньовані наступні ділянки: ходова рубка (стіни 10 мм, дах 4 мм), борти (броньовий пояс товщиною 8 мм від 26 до 46 шп.) й палуба в районі моторного відділення й посту керування двигунами (4 мм), танкова башта від ПТ-76Б (чоло 16 мм, стінки 16 мм, дах 16 мм), барбет башти, де розміщувався боєзапас (16 мм), ЗКУ 2М-6 (7+7 мм), барбет ЗКУ (16 мм) й переборка на 26 шп (4 мм).
В 1967 році в Керчі (ССЗ «Залив») після будівництва головного катера було розгорнуто великосерійне виробництво АКА пр. 1204. Також виробництво катерів було налагоджене в Миколаєві (ССЗ ім. 61 комунара) й Ленінграді. Всього від 1967 до 1974 рр. на трьох заводах було побудовано 118 артилерійських катерів пр. 1204. З них 56 катерів отримав ВМФ СРСР, а 62 катери — морські частини прикордонних військ КДБ СРСР.
У процесі експлуатації до складу озброєння АКА пр. 1204 вносилися зміни: ЗКУ 2М-6 замінили на 25-мм АУ 2М-3М, а в середині 1970-х рр. на деяких катерах в середині корпусу за ходовою рубкою спорудили каземат з бійницями для чотирьох 30-мм гранатометів БП-30.[18] Також зенітне озброєння катера доповнили двома ПЗРК «Стріла-2М» (боєкомплект 8 ЗР). При цьому повна водотоннажність модернізованих катерів досягла 77 т. На деяких АКА пр.1204 були встановлені кріплення для розміщення МРГ-1[ru].
За радянських часів екіпаж АКА пр. 1204 складався з командира — офіцера в званні від лейтенанта до капітан-лейтенанта, помічника командира й механіка (мічмани), й декількох матросів.[36]
На Чорноморському флоті АКА пр. 1204 поступали до складу 327-го гвардійського Белградського дивізіону артилерійських катерів 116-ї Червонопрапорної бригади річкових кораблів, який базувався в Кислицькому військовому містечку, розташованому на лівому березі Кислицького рукава р. Дунай, навпроти острова Кислицький на околиці села Кислиця.[37] Всього від 1968 р. до 1974 р. поступило 14 АКА пр.1204.[38] Відправлені на консервацію АКА пр. 1204 передавалися 356-му (від 1973 року 405-му) екіпажу консервації АКА 21-го дивізіону кораблів резерву, який також базувався на околиці с. Кислиця.[39]
Після розпаду Радянського Союзу Україна отримала дивізіон з 8 бронекатерів проєкту 1204 «Джміль» з дислокацією в Ізмаїльському районі, однак, в 1990-ті роки вони були передані до складу Прикордонної служби України[40]. В 2009 році в Ізмаїльському загоні морської охорони нараховувалося 4 бронекатери проєкту 1204 «Джміль»: BG-82 «Лубни», BG-81 «Канів», BG-83 «Ніжин» і BG-84 «Ізмаїл»[41]. За даними Олександра Храмчихіна[ru] в грудні 2015 року в України було 2 катера проєкту 1204 на озброєння й 2 катера проєкту 1204 у відстої.[42]
Станом на 2018 рік у складі Морської охорони ДПСУ знаходиться три кораблі:
_проєкту_1204.jpg)
У 2019 році всі вони пройшли докові ремонти[43] та були відремонтовані 76-мм артилерійські установки Д-56ТС[44], наступного року відновили і 25-мм артилерійських установок 2М-3М[45].
Ще один корабель - колишній «Канів» (BG-81) знаходиться на зберіганні[46]. Як стало відомо у березні 2021 року, його двигуни М50Ф6 буде відремонтовано та встановлено на інший корабель Морської охорони ДПСУ цього ж проєкту[47].
У свій час його хотів отримати Черкаський клуб юних моряків для військово-патріотичного виховання молоді[46].
 | Цей розділ не містить посилань на джерела. (жовтень 2018) |
АКА 1204 можна побачити в таких радянських фільмах:
Видавництво «Дом Бумаги» виготовляє модель АКА пр. 1204 для збирання з паперу в масштабі 1:100.[48]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.svg){kind=small}
