французький інженер-механік З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Анр́і Едуард Тресќа (фр. Henri Édouard Tresca; 12 жовтня 1814, Дюнкерк — 21 червня 1885), Париж) — французький інженер-механік. Вніс вагомий вклад в розвиток теорії пластичності.
| Анрі Треска | |
|---|---|
| фр. Henri Édouard Tresca | |
 | |
| Народився | 12 жовтня 1814[1] Дюнкерк |
| Помер | 21 червня 1885 (70 років) Париж |
| Поховання | Цвинтар Монмартр |
| Країна | Франція |
| Діяльність | highway engineer, фізик, інженер |
| Alma mater | Політехнічна школа |
| Галузь | механіка |
| Заклад | Консерваторія мистецтв і ремесел |
| Посада | президент[2] |
| Науковий ступінь | член Паризької АН |
| Членство | Французька академія наук[3] Шведська королівська академія наук Американське товариство інженерів-механіків |
| Відомий завдяки: | критерій пластичності Треска. |
| Нагороди | |
Анрі Треска у Вікісховищі | |
У 1833 закінчив Політехнічну школу. У 1852 став працювати інженером у Вищому ремісничому училищі, пізніше став помічником директора училища, у 1864 — старшим фізиком-експериментатором. Професор Національної консерваторії мистецтв і ремесел у Парижі. У 1872 обраний у Паризьку академію наук. А. Треска було обрано (1882) почесним членом Американського товариства інженерів-механіків (ASME — American Society of Mechanical Engineers)[4].
А.Треска започаткував основи теорії пластичності, провівши великий обсяг експериментальних досліджень пресуванням і пробиванням металевих зразків. Він експериментально встановив, що пластичні деформації у загальному випадку складного напруженого стану виникають тоді, коли найбільше дотичне напруження досягає половини границі текучості при одновісному розтягу.
Цей критерій появи пластичний деформацій має назву критерій пластичності Треска або третя (ІІІ) теорія міцності.
Критерій Треска є одним з двох основних критеріїв пластичності, що використовуються в наш час. Інший важливий критерій належить фон Мізесу (IV теорія міцності).
А.Треска мав безпосереднє відношення до виготовлення нового еталона метра. Метрична конвенція 1875 року затвердила метр як міжнародну одиницю, внісши зміну в еталон. Метр тепер визначався як віддаль між двома штрихами на платиновій лінійці, а не довжиною лінійки. Ця зміна запобігала зміні еталону в результаті зношування. В 1889 році було виготовлено точніший міжнародний еталон метра із сплаву 90 % платини і 10 % іридію з Х-подібним перерізом, запропонованим А.Треска. Копії еталону було передано на зберігання в країни, де метр було визнано стандартною одиницею довжини. Цей еталон ще зберігається у Міжнародне бюро мір і ваг, хоча зараз уже не використовується.
За визначні заслуги ім'я А.Треска внесено у список 72 імен на Ейфелевій вежі
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
![{\displaystyle \ \tau _{max}={\frac {\sigma _{1}-\sigma _{3}}{2}}\leq [\tau ].\,\!}](http://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/4128b612305c0d81b87999d372d2343bccdaa837)
