Loading AI tools
струнно-смичковий музичний інструмент З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Альт (фр. alto, італ. viola) — струнно-смичковий музичний інструмент скрипкового сімейства. Має чотири струни, які настроюються на квінту — (c, g, d1,a1), тобто на квінту нижче, ніж у скрипки. Походить від віоли, дещо більший від скрипки.
 | |
| Класифікація | струнний музичний інструмент, смичковий музичний інструмент, хордофон |
|---|---|
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 321.322-71 |
| Діапазон | 
|
| Подібні інструменти | |
 Альт у Вікісховищі | |
Зовні альт є майже тотожний до скрипки, але дещо більший за розміром. Довжина 390—460 мм. З'явився у XV–XVI століттях. Звучання — співучіше, об'ємніше, це зумовлено тим, що розміри його корпусу більші, ніж у скрипки.
(ⓘ)
Звичайно альти грають середній голос у симфонічному оркестрі, (у великому симфонічному оркестрі зазвичай 10 альтистів). Альт є обов'язковим учасником смичкового дуету, тріо, квартету, квінтету, а також є солюючим інструментом.
Діапазон альта — від с до e3, іноді вище. Ноти для альта записують в альтовому, та скрипковому (у верхньому регістрі) ключах. У партитурі для симфонічного оркестру партія альтів пишеться між партією других скрипок та партією віолончелей.
Концертні п'єси для альта почали з'являтися вже у XVIII ст. (Концертна симфонія для скрипки та альта з оркестром В. А. Моцарта, концерти Я. Стаміца, братів Карла і Антона Стаміців,Ґ. Телемана, Й. С. Баха, Й. К. Баха, М. Гайдна, А. Ролли, Д. фон Діттерсдорфа, соната Н. Паганіні, варіації для скрипки та альта І. Хандошкіна тощо). Сонату для альта написав М. Глінка. У XX ст. концерти та сонати для альта створили Б. Барток, П. Гіндеміт, Д. Шостакович, В. Волтон, С. Форсайт, А. Бакс, А. Блісс, Д. Мійо, А. Онеґґер, В. Крюков, Б. Зейдман, Р. Бунін, А. Шнітке, Г. Канчелі та ін.; відомі також концертні п'єси для альта і в інших жанрах.
На теренах України альт, на відміну від традиційної скрипки, з'явився наприкінці XIX ст. Найпоширенішим було використання альта у струнному квартеті та камерних ансамблях. Спочатку альт викладався у класі скрипки як суміжний інструмент, пізніше його було виділено в оркестровий клас. Така специфікація позитивним чином вплинула на розвиток виконавства й популяризацію альта на концертних майданчиках.
Твори для альта в різних жанрах створювали відомі українські композитори XX ст. — Ф. Якименко, Б. Лятошинський (дві п'єси для альта й фортепіано), М. Скорик («Речитатив», частина з Концерту для оркестру), Б. Буєвський (Концерт для альта з оркестром, 1980), Є. Станкович (Концерт для альта й симф. орк. та п'єса для альта й фортепіано «Гірська легенда»), Г. Ляшенко («Con amore» для альта й симфонічного оркестру, мініатюри для альта й фортепіано), І. Карабиць («Експромт»), Ю. Іщенко (сонати для альта соло та у супроводі фортепіано), Г. Гаврилець (Концерт для А. з оркестром та Соната для альта й фортепіано), Ж. Колодуб (Концерт для альта) тощо. Відомими є й українські виконавці на альті: І. Вакс, А. Венжега, С. Кулаков, С. Кочарян, 3. Дашак, Є. Лобуренко, Р. Денисюк, С. Романський, Д. Гаврилець, Д. Комонько, Б. Дев'ятов, М. Удовиченко, Е. Купріяненко, А. Війтович, О. Лагоша, Г. Вайнштейн та ін. Деякі з них визначились і як талановиті педагоги. 2004 у Києві відбувся Міжнародний конкурс альтистів ім. 3. Дашака. Учасниками конкурсу стали молоді виконавці у 2-х вікових групах — середня (учні середніх спеціальних закладів), старша (студенти, аспіранти та випускники вузів). Спеціальний конкурсний твір, п'єсу для альта і фортепіано написав Є. Станкович.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
