іменувати

Ukrainian

Alternative forms

• менува́ти (menuváty)

Etymology

Inherited from Old Ruthenian именовати (imenovati), from Old East Slavic именовати (imenovati), from Proto-Slavic *jьmenovati.

Pronunciation

• IPA^(key): [imenʊˈʋate]

• Audio:

  (file)

Verb

іменува́ти • (imenuváty) impf (perfective найменува́ти) (transitive)

1. (literary) to name, to denominate, to call

   Synonyms: назива́ти (nazyváty), наріка́ти (narikáty)

2. (dated) to appoint, to nominate

   Synonyms: признача́ти (pryznačáty), ста́вити (stávyty), наставля́ти (nastavljáty), приділя́ти (prydiljáty)

Conjugation

For declension of participles, see their entries. Adverbial participles are indeclinable.

imperfective aspect
infinitive	іменува́ти, іменува́ть imenuváty, imenuvátʹ
participles	present tense	past tense
active	—	—
passive	—	імено́ваний imenóvanyj impersonal: імено́вано imenóvano
adverbial	імену́ючи imenújučy	іменува́вши imenuvávšy
	present tense	future tense
1st singular я	імену́ю imenúju	бу́ду йменува́ти, бу́ду йменува́ть, іменува́тиму búdu jmenuváty, búdu jmenuvátʹ, imenuvátymu
2nd singular ти	імену́єш imenúješ	бу́деш іменува́ти, бу́деш іменува́ть, іменува́тимеш búdeš imenuváty, búdeš imenuvátʹ, imenuvátymeš
3rd singular він / вона / воно	імену́є imenúje	бу́де йменува́ти, бу́де йменува́ть, іменува́тиме búde jmenuváty, búde jmenuvátʹ, imenuvátyme
1st plural ми	імену́єм, імену́ємо imenújem, imenújemo	бу́демо йменува́ти, бу́демо йменува́ть, іменува́тимемо, іменува́тимем búdemo jmenuváty, búdemo jmenuvátʹ, imenuvátymemo, imenuvátymem
2nd plural ви	імену́єте imenújete	бу́дете йменува́ти, бу́дете йменува́ть, іменува́тимете búdete jmenuváty, búdete jmenuvátʹ, imenuvátymete
3rd plural вони	імену́ють imenújutʹ	бу́дуть іменува́ти, бу́дуть іменува́ть, іменува́тимуть búdutʹ imenuváty, búdutʹ imenuvátʹ, imenuvátymutʹ
imperative	singular	plural
first-person	—	імену́ймо imenújmo
second-person	імену́й imenúj	імену́йте imenújte
past tense	singular	plural ми / ви / вони
masculine я / ти / він	іменува́в imenuváv	іменува́ли imenuvály
feminine я / ти / вона	іменува́ла imenuvála
neuter воно	іменува́ло imenuválo

Conjugation of іменува́ти, іменува́ть (class 2a, imperfective, transitive)

Derived terms

• іменува́тися impf (imenuvátysja)

Prefixed verbs

• найменува́ти pf (najmenuváty), наймено́вувати impf (najmenóvuvaty)
• найменува́тися pf (najmenuvátysja), наймено́вуватися impf (najmenóvuvatysja)
• перейменува́ти pf (perejmenuváty), переймено́вувати impf (perejmenóvuvaty)
• перейменува́тися pf (perejmenuvátysja), переймено́вуватися impf (perejmenóvuvatysja)
• пойменува́ти pf (pojmenuváty)
• розіменува́ти pf (rozimenuváty)

 

• імено́ваний (imenóvanyj)
• іменува́ння n (imenuvánnja)

Related terms

• ім'я́ (imʺjá)

References

• Bilodid, I. K., editor (1970–1980), “іменувати”, in Словник української мови: в 11 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 vols] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka
• “іменувати”, in Горох – Словозміна [Horokh – Inflection] (in Ukrainian)
• “іменувати”, in Словник.ua [Slovnyk.ua] (in Ukrainian)