Loading AI tools
Угодамыж Річардом Левове Серце і Салах ад-Діном в 1192 році З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Яффська угода 1192 року — договір між королем Англії Річардом Левове Серце і мусульманським правителем Салах ад-Діном, укладений 1[1] або 2 вересня 1192 року (20 числа Ша'бан 588 року гіджри) незабаром після битви при Яффі в липні-серпні 1192 року. Договір гарантував вільний доступ неозброєним християнським паломникам та торгівцям до Єрусалиму і гарантував трирічне перемир'я між двома арміями. Договір був укладений за сприяння Баліана д'Ібелін, очільника оборони Єрусалима 1187 року і завершив Третій хрестовий похід.
Яффська угода (1192) | |
---|---|
Тип | мирна угода |
Підписано | 1 або 2 вересня 1192 року |
Іноді він також відомий як Рамльська угода[1][2][3] або Договір 1192 року[4].
Під час Третьго хрестового походу армії хрестоносців на чолі королем Англії Річардом I Левове Серце, королем Франції Філіпом II Августом і герцогом Австрії Леопольдом вдалось після дворічної облоги в липні 1191 році захопити Акру, після чого Філіп і Леопольд з більшістю своїх лицарів відбули додому. Річард Левове Серце залишився в Палестині єдиним керівником хрестового походу.
Після облоги Акри король Річард і Салах ад-Дін провели серію перемовин про умови завершення Третього хрестового походу. Ці листи зазвичай містили аргументи про релігійні аспекти і про те, хто, християни чи мусульмани, мали більше прав на Єрусалим. Жодна з цих спроб фактично не призвела до укладення мирних домовленостей.
У вересні 1191 року Річард переміг військо Салах ад-Діна в битві при Арзуфі, після чого зміг захопити Яффу. В листопаді 1191 року і в червні 1192 року Річард на чолі армії хрестоносців здійснив дві спроби походу на Єрусалим і обидва рази мусив відступити дійшовши майже до меж видимості міста, перший раз через несприятливі погодні умови, а другий розбіжності серед лідерів хрестоносців[5].
Влітку 1192 року, перебуваючи в Акрі, Річард готувався повернутися додому через несприятливі для нього політичні події, які відбувались Англії[6], коли почув новину про те, що Салах ад-Дін та його армія знову взяла в облогу Яффу. Річард і на чолі невеликого загону чисельністю трохи більше 2000 чоловік попливли до Яффи на кораблях і у раптовому нападі зі своїх кораблів розбили армію Салах ад-Діна, яка не очікувала атаки з моря. Битва при Яффі закінчилася повною невдачею для Саладіна, який був змушений відступити. Ця битва значно зміцнила позиції прибережних держав хрестоносців[7].
2 вересня 1192 року, після поразки під Яффо, Салах ад-Дін був змушений укласти угоду з Річардом, умови якої сторони намагались узгодити протягом останніх двох років. Ні Салах ад-Дін, ні король Річард не були прихильниками укладання мирної угоди, але вони не мали іншого вибору. Ісламський правитель був ослаблений поразками та витратами війни, і обом з них довелося мати справу із загрозами їх владі вдома, що вимагало від них негайного повернення з Палестини у власні королівства[8].
Договір головним чином торкався двох основних питань — статусу Єрусалима та права християн на паломництво, а також ступінь суверенітету держави хрестоносців у Святій Землі. По-перше, договір гарантував безпечний проїзд християн і мусульман через Палестину, заявивши, що Єрусалим залишатиметься під контролем ісламу, але він буде відкритий для християнських паломництв. По-друге в ньому було узгоджено, що християни утримуватимуть узбережжя від Тіру до Яффо, що практично зводило латинське Єрусалимське королівство, яке втратило майже всю свою територію в 1187 році, до прибережної смуги, яка простягається між цими двома містами. Аскалон був спірним питанням, оскільки загрожував зв'язку між володіннями Салах ад-Діна в Єгипті та Сирії і зрештою було погоджено, що укріплення Аскалона мали бути зруйновані, а саме місто повернуто Салах ад-Діну.
Річард покинув Святу Землю, відпливши з Акри 9 жовтня 1192 року.
Жодна сторона не була цілком задоволена результатами війни. Хоча перемоги Річарда позбавили мусульман важливих прибережних територій і відновили життєздатну Франкську державу в Палестині, багато християн на Латинському Заході були розчаровані тим, що він вирішив не відвойовувати Єрусалим[9]. Так само багато хто в ісламському світі були стурбовані тим, що Салах ад-Діну не вдалося остаточно вигнати християн із Сирії та Палестини. Проте мусульмансько-християнська торгівля в портових містах уздовж узбережжя Середземного моря та на всьому Близькому Сході процвітала[10].
У 1229 році між племінником Салах ад-Діна Аль-Камілєм та імператором Фрідріхом II було підписано іншу Яффську угоду, яка поклала кінець Шостому хрестовому походу. Згідно цієї угоди Єрусалим та низка інших територій в Палестині без бою передавались під контроль хрестоносців[11][12].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.