![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/11/US_propaganda_and_Japanese_soldier.jpg/640px-US_propaganda_and_Japanese_soldier.jpg&w=640&q=50)
Японська окупація Філіппін
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Японська окупація Філіппін (філіппінська: Pananakop ng mga Hapones sa Pilipinas, японська: 日本のフィリピン占領, Hepburn: Nihon no Firipin Senryō) окупація відбулась між 1942 і 1945 роками, коли Японська Імперія окупувала Співдружність Філіппін під час Другої світової війни.
Японська окупація Філіппін | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Частина Тихоокеанського театру Другої світової війни | |||||||
![]() Японський солдат розглядає американський пропагандистський плакат під час окупації Філіппін в 1943 році. | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
США Співдружність Філіппін Народна антияпонської армія Моро мусульманські повстанці |
Японія Республіка Філіппіни (1943—1945) | ||||||
Командувачі | |||||||
ГА Дуглас Макартур (26 липня 1941 – 30 червня 1946) Мануєль Кесон (15 листопада 1935 – 1 серпня 1944) Серхіо Осменьян (1 Серпень 1944 – 28 Травень 1946) Генерал-майор Бисиліо Дж. Вальдес |
Генерал-лейтенант Масахару Хомма (3 січня 1942 – 8 червня 1942) Ген. Сідзуіті Танака (8 червень 1942 – 28 травня 1943) Генерал Сігенорі Курода (28 травня 1943 – 26 вересень 1944) Генерал Ямашіта Томоюкі (26 вересень 1944 – 2 вересня 1945) Хосе Лаурель (14 жовтня 1943 – 17 серпня 1945) | ||||||
Військові формування | |||||||
Збройні сили США Збройні сили Філіппін Партизани і нерегулярні сили Бійці Хукбалахап |
Республіка Філіппіни (1943—1945) |
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1f/Warning_Proclamation_babala.jpg/640px-Warning_Proclamation_babala.jpg)
Філіппінська операція почалась 8 грудня 1941 року через десять годин після нападу на Перл-Харбор. Як і в Перл-Харборі, американські літаки були серйозно пошкоджені при першому нападі Японії. Через відсутність повітряного захисту, американський Азійський флот на Філіппінах відійшов до Яви 12 грудня 1941 року. Генерал Дуглас Макартур був змушений тікати з Філіппін в Австралію, залишивши своїх людей в Коррехідорі в ніч на 11 березня 1942. 76 000 голодуючих і хворих американських і філіппінських захисників на Батаані здалися 9 квітня 1942 року і були змушені переносити сумнозвісний Марш смерті з Батаану, на якому загинуло або було вбито 7 000-10 000 чоловік. 13 000 тих, що вижили на Коррегідоре здалися 6 травня.
Японія окуповувала Філіппіни більше трьох років, до капітуляції Японії. Високоефективна партизанська кампанія філіппінських сил опору контролювала шістдесят відсотків островів, в основному джунглів і гірських районів. Макартур постачав їх підводними човнами та посилав підкріплення і офіцерів. Філіппіни залишалися вірними Сполученим Штатам, почасти через американські гарантії незалежності, а також тому, що японці примушували велику кількість філіппінців працювати понад нормово, також вони примушували молодих філіппінських жінок працювати в будинках розпусти.[1]
Генерал Макартур стримав свою обіцянку повернутися на Філіппіни 20 жовтня 1944 року. Висадка на острові Лейте супроводжувалась силою в 700 кораблів і 174 000 чоловіків. У грудні 1944 року острови Лейте і Міндоро були очищені від японських солдатів. Під час кампанії Імператорська японська армія провела самовбивчий захист островів. Такі міста, як Маніла (друге найбільше зруйноване союзне місто у Другій світовій війні), були повністю зруйновані. У період окупації загинуло від 500 000 до 1 000 000 філіппінців.