Ян Домбський

Ян Домбський (пол. Jan Dąbski; 10 квітня 1880, село Кукезів (нині — Львівська область) — 5 червня 1931, Варшава) — польський політик, дипломат, громадський діяч, журналіст, голова польської делегації на переговорах про перемир'я у польсько-радянській війні у Мінську та Ризі (1920—1921), підписант польсько-радянського мирного договору (18 березня 1921), в.о. Міністра закордонних справ (з 24 травня 1921 по 11 червня 1921).

Ян Домбський
пол. Jan Dąbski
Народився	10 квітня 1880(1880-04-10)[1][2] Кукезів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер	5 червня 1931(1931-06-05)[1][2] (51 рік) Варшава, Республіка Польща[1]
Поховання	Повонзківський цвинтар
Країна	Австро-Угорщина  Польська Республіка
Діяльність	дипломат, політик, журналіст
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов	польська
Посада	member of the Sejm of the Second Polish Republicd
Партія	Польська народна партія "П'яст"d, Польська селянська партія Галичини, Народне об'єднанняd, Польська народна партія «Визволення», Селянська партіяd і Стронніцтво Людове
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Домбський.

Біографія

Народився 10 квітня 1880 року у селі Кукезів, батьки - Томаш Домбський і Анна Білевич. Закінчив гімназію у Львові. Вищу освіту здобув на хімічному факультеті Львівського університету.

Політична діяльність

Долучився до створення польського народного руху в Галичині, приєднавшись до Польської селянської партії Галичини. У 1907—1909 роках був парламентським кореспондентом газети «Kurier Lwowski» у Відні (співредактор у 1908—1913). З 1908 року також редагував часопис «Gazeta Ludowa». Разом з Болеславом Вислоухем розколов польський селянський рух, створивши у 1912 році партію «Польська селянська партія — Об'єднання незалежних народників» (він був секретарем партії), яка в 1914 році стала частиною Польської народної партії «Пяст». Під час першої світової війни брав активну участь у Вищому національному комітеті і служив у 4-му піхотному полку легіонів. У 1914 році як представник селян він був членом західної секції Верховного національного комітету^[3]. У 1917—1918 роках організував ефемерну партію під назвою «Народний союз», але незабаром він повернувся до ПНП «Пяст». У 1919—1931 роках був членом Сейму Республіки Польща (1-го, 2-го та 3-го скликань), був співавтором акта про земельну реформу. Член сільськогосподарського комітету Законодавчого сейму (1919—1922)^[4].

Дипломатична діяльність

З березня 1920 року — як заступник міністра закордонних справ головував у польській делегації на переговорах у Мінську та Ризі щодо припинення вогню у польсько-радянській війні та мирного договору з Радянською Росією^[5]. Він таємно домовлявся про умови перемир'я та миру з Адольфом Йоффе, був одним із підписантів Ризького миру 18 березня 1921 року^[6]. З 24 травня по 11 червня 1921 року тимчасово виконував обов'язки Міністра закордонних справ, згодомм залишив дипломатію. У 1923 році він заснував партію «Народне єднання», а після об'єднання з ПНП «Визволення» став президентом парламентського клубу. У 1926 році він співзасновник Селянської партії, головою якої він був обраний. У 1928—1931 роках — віцемаршалек Сейму.

29 серпня 1930 року, незабаром після перенесеної операції на шлунку, був жорстоко побитий невідомими у військовій формі^[7].

Помер 5 червня 1931 року у Варшаві. Яна Домбського поховали 7 червня 1931 року на Повонзківському цвинтарі у Варшаві^[8].

Нагороди

• Великий Хрест ордену Відродження Польщі (13 липня 1921)^[9].
• Хрест Незалежності (5 серпня 1937, посмертно)^[10];
• Командор ордена Почесного легіон (Франція)^[11];
• Командор ордена Корони Італії (1921, Італія)^[12];
• австрійські, фінські та румунські відзнаки^[11].

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1032519061 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. Internetowy Polski Słownik Biograficzny

   d:Track:Q96022943
3. Konstanty Srokowski N.K.N. Zarys historii Naczelnego Komitetu Narodowego. — Kraków, 1923. — S. 146. (пол.)
4. Tadeusz Rzepecki Sejm Rzeczypospolitej Polskiej 1919 roku. — Poznań, 1920. — S. 278. (пол.)
5. Цей день в історії : 18 березня 1921 : Ризький польсько-радянський договір. Цей день в історії (англ.). Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 14 листопада 2020.
6. Dąbski J. Pokój ryski. Wspomnienia, pertraktacje, tajne układy z Joffem, listy. — Warszawa, 1931. (пол.)
7. Garlicki, Andrzej. (1981). Od maja do Brześcia. Warszawa: Czytelnik. ISBN 83-07-00429-2. OCLC 9758851.(пол.)
8. Nad mogiłą ś. p. Jana Dąbskiego [Архівовано 3 березня 2021 у Wayback Machine.]. «Gazeta Lwowska». — Nr 130. — 9 czerwca 1931. — S. 3. (пол.)
9. Część urzędowa [Архівовано 18 листопада 2020 у Wayback Machine.]. «Gazeta Lwowska»ю — Nr 157. — 19 lipca 1921. — S. 1. (пол.)
10. Zarządzenie o nadaniu Krzyża Niepodległości z Mieczami, Krzyża Niepodległości i Medalu Niepodległości. isap.sejm.gov.pl. Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 14 листопада 2020. (пол.)
11. Andrzej Krzysztof Kunert (red.): Posłowie i Senatorowie Rzeczypospolitej Polskiej 1919—1939. Słownik Biograficzny. T. 1 (A-D). — Warszawa: Wyd. Sejmowe, 1998. — S. 362—363. (пол.)
12. Janusz Gmitruk Jan Dąbski: minister spraw zagranicznych, główny konstruktor traktatu ryskiego // «Niepodległość i Pamięć» (18/3-4 (35-36)). — 2011. — S. 79-97. (пол.)