Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Як-3 — радянський одномоторний літак-винищувач періоду Другої світової війни. Розроблений КБ під керуванням Олександра Сергійовича Яковлева. Розвиток серії літаків Як-1 з врахуванням досвіду перших двох років війни. Один з найлегших і найманевреніших поршневих винищувачів першої половини 1940-х років. Всього в СРСР було побудовано 4848 літаків.
Як-3 | |
---|---|
Як-3 | |
Призначення: | винищувач |
Перший політ: | лютий 1943 (Як-1М) |
Прийнятий на озброєння: | 26 жовтня 1943 |
Знятий з озброєння: | кінець 1946 |
Розробник: | Saratov Aviation Plantd і Тбіліський авіаційний завод |
Виробник: | ОКБ Яковлєва |
Модифікації: | Як-1М М-105ПФ (дослідний), Як-3 ВК-105ПФ2 (серійний), Як-3ПД ВК-105ПД і ВК-105ПВ, Як-3П (гарматний Як-3П ВК-105ПФ2), Як-3Т (танковий Як-3Т ВК-105ПФ2), Як-3РД (дослідний з ВК-105ПФ2 і РД-1), Як-3У (навчальний Як-3У АШ-82ФН) |
Конструктор: | Олександр Яковлєв |
Екіпаж: | 1 особа |
МШ біля землі: | 611[1] км/год |
МШ на висоті: | 745[1] км/год |
Дальність польоту: | 1060[1] км |
Практична стеля: | 11800[1] м |
Швидкопідйомність: | 23,83[1] м/с |
Довжина: | 8,50[1] м |
Висота: | 2,42[1] м |
Розмах крила: | 9,20[1] м |
Площа крила: | 14,85[1] м² |
Споряджений: | 2830[1] кг |
Двигуни: | 1×ВК-108 |
Тяга (потужність): | 1800 |
Гарматне озброєння: | 20-мм гармата ШВАК два 7.62-мм кулемета УБС |
Як-3 у Вікісховищі |
Як-3 став продовженням лінійки винищувачів Як-1 з урахуванням новинок, застосованих при проектуванні Як-9. Але, якщо удосконалення Як-7/Як-9 було спрямоване на інтегральне покращення бойової ефективності винищувача (збільшення потужності озброєння, швидкості і дальності польоту при збереженні і поліпшенні маневреності) то при модернізації Як-1/Як-3 зусилля спрямовувались на зниження маси літака і вдосконалення його аеродинаміки. Тобто модернізація Як-1 була спрямована передусім на створення, за сучасною термінологією, «винищувача завоювання переваги в повітрі». При цьому довелось пожертвувати якостями «фронтового винищувача»: дальністю польоту і потужністю бортової зброї.
Розроблений з урахуванням досвіду перших двох років війни, дослідний винищувач І-30 (Як-1М) являв собою новий тип літака. Перший дослідний Як-1М був побудований в лютому, другий Як-1М «Дублер» — у вересні 1943 року. Як-1М відрізнявся, від Як-1 меншою вагою і крилом меншої площі. Льотні дані помітно покращилися: максимальна швидкість на висоті 4430 метрів зросла до 633 км/год, час набору висоти 5000 метрів при злітній вазі 2655 кг скоротився до 4,1 хвилини. У покращеного варіанта Як-1М «Дублер» полотняну обшивку хвостової частини фюзеляжу замінили на фанерну, допрацювали системи охолодження води та мастила, застосували безмачтову антену, кільцевий приціл з мушкою змінили на коліматорний, поліпшили бронювання і поставили новий гвинт[1].
Після проходження випробувань літак отримав позначення Як-3. Згідно з постановою ДКО від 26 жовтня 1943 року серійне виробництво Як-3 почалося на авіазаводі № 292 в Саратові. Перший серійний Як-3 піднявся в повітря 8 березня 1944 року. Конструктивно серійні машини не відрізнялись від літака-прототипа, на них ставилися двигуни М-105ПФ2, що мали дещо більшу потужність в порівнянні з М-105ПФ. Озброєння перших 197 серійних Як-3 складалося з гармати ШВАК і кулемета УБС (пізніше на них стали ставити другий синхронний кулемет). На початку серійного виробництва тільки половина машин оснащувалася радіостанцією, на іншій половині ставилися тільки приймачі[2].
Як-3 з двигуном ВК-105ПФ2 на той час вважався найлегшим і найманевренішим не тільки серед літаків сімейства «Як», а й серед всіх літаків воюючих сторін. Дослідні зразки Як-3 ВК-107А і Як-3 ВК-108 показали найбільшу для радянських поршневих літаків швидкість — відповідно 720 і 745 км/год, які наближалися до гранично можливої для літаків з поршневими двигунами. Як-3 значно перевершував у швидкості, скоропідйомності і маневреності німецькі винищувачі Me-109G-6 і FW-190A-8, особливо на висотах від 0 до 5000 м, де зазвичай відбувалися повітряні бої. Дещо поступаючись Як-9 ВК-107А в льотно-тактичних характеристиках, Як-3 ВК-105ПФ2 перевершував його, в першу чергу, з доведення гвинто-моторної групи, що робило його більш надійним в експлуатації і боєздатним[3].
Починаючи з головного модифікованого літака Як-1М примірник N1 і закінчуючи останніми серійними машинами випуску 1946 року, Як-3 мав 18 модифікацій, у тому числі по планеру — 4, по рушійній установці — 8, з озброєння — 6. Літак мав мало модифікацій зі спеціальними індексами і всього два призначення: фронтовий винищувач і висотний винищувач-перехоплювач. В СРСР літаки випускалися на заводах № 292 в Саратові і № 31 в Тбілісі в 1944—1946 роках.
Як-3 знаходилися на озброєнні ВПС Югославії. Пізніше югослави розробили на основі Як-3 свій перший винищувач 5-49, який Вперше демонструвався на авіаційному параді в 1950 році. Крім «яківлевських» агрегатів у югославському винищувачі були використані ряд вузлів і агрегатів німецького винищувача Messerschmitt Bf 109. На озброєнні літак мав гармату і чотири синхронних кулемета. Елементи конструкції Як-3 (елерони, хвостове оперення) також були використані в конструкції югославського навчально-тренувального літака типу 213[2].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.