Гай Юлій Цезар
римський політичний та війсьовий діяч / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Юлій Цезар?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Гай Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докорінно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я та Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв.
Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно пройшов всі державні посади згідно cursus honorum і став консулом «у свій рік». Здобув популярність серед плебсу, виступаючи на підтримку ініціатив народних трибунів і народних зборів, та завдяки багаторазовим щедрим роздачам хліба та грошей соціальним низам. Ініціативи Цезаря суперечили інтересам консервативних сенаторів-оптиматів, внаслідок чого з ними почалося протистояння, яке, з часом, все більше загострювалося.
Щоб подолати спротив сенату, бл. 60 до н. е. разом із Помпеєм Великим і Марком Крассом утворив політичний союз (перший тріумвірат). Після консульства як проконсул отримав імперій у складі трьох провінцій (Нарбону, Цизальпію та Ілірік) з правом набрати 4 легіони, які, відповідно, стали економічною базою та основою армії для війни з галлами (58—50 рр. до н. е.). За 8 років Цезар завоював Галлію і здійснив кілька вдалих грабіжницьких походів на германців за Рейном та кельтів на півдні Британського острова.
Політичний союз з Помпеєм остаточно розпався у 49 до н. е.[lower-alpha 1], коли той перейшов на сторону сенату, у відповідь Цезар повів військо на Рим, чим розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.). У вирішальній битві при Фарсалі у 48 до н. е. Помпей, маючи значно чисельнішу армію, зазнав поразки від Цезаря і, невдовзі, загинув. Однак ще 3 роки помпеянці чинили спротив у різних провінціях (Іспанії, Греції та Африці), довелося воювати з Понтійським царством, до того ж Цезар прагнув підкорити Єгипет, тому війна завершилася лише у 45 до н. е.
Після перемоги був оголошеним довічним диктатором і прийняв почесний титул «імператор», що став частиною його імені, при цьому демонстративно відмовився від символів влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. В березні 44 до н. е. був убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Гаєм Касієм і Марком Брутом.[16] Внучатий племінник Цезаря Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.
До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середньовіччі і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки простоті та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при вивченні латинської мови. Від імені Юлія Цезаря походять титули цісар, кайзер та цар, а також назва сьомого місяця року в багатьох європейських мовах (липень англійською — July).