Штокалко Зіновій Павлович

Зіно́вій Па́влович Што́калко (псевдонім — Зіновій Бережан; 25 травня 1920, м. Бережани, за іншими даними — село Кальне, нині Козівського району Тернопільської області^[1] — 28 червня 1968, м. Нью-Йорк, США) — український поет-модерніст, студентський діяч та лікар-інтерніст, онколог і дерматолог, бандурист. Доктор медицини (1951). Син Павла Штокалка.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Штокалко.

Штокалко Зіновій Павлович
Зіновій Штокалко
Народився	25 травня 1920(1920-05-25) Бережани, нині Тернопільська область
Помер	28 червня 1968(1968-06-28) (48 років) м. Нью-Йорк, США
Громадянство	США
Національність	українець
Діяльність	медицина
Відомий завдяки	бандурист, поет, медик
Alma mater	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Родичі	Павло Штокалко

З життєпису

Закінчив Бережанську гімназію в 1938 році. У вільний від навчання час юнак збирав музичний фольклор Західної України (свідченням є збережений зошит із записами народних пісень за 1936 р.), займався фотографуванням, радіотехнікою, спортом. У Бережанах Зіновій почав опановувати гру на бандурі у Юхима Клевчуцького.

Навчався у Львівському медичному інституті (1939—1941). Від 1944 — у таборі для переміщених осіб у Німеччині.

Медичні студії закінчив у Мюнхені (1951) в Університеті Людвіга-Максиміліяна. Еміґрував до США (1952). Працював у лікарні Метрополітен; згодом — на дільниці у Брукліні.

У 1940-х pp. був студентським діячем у Мюнхені (редактор тижневика «Студентські Вісті», 1946—1948).

Наукова діяльність

Автор наукових статей з етіології новоутворів та лікування злоякісних пухлин.

Музична діяльність

Штокалко відомий також як визначний виконавець дум на бандурі, соліст і член управи Капели Бандуристів ім. Шевченка в Америці. Вивчав гру на бандурі у Юхима Клевчуцького в Бережанах та в Юрія Сінгалевича у Львові та деякий час був під впливом виконання харківського бандуриста Григорія Бажула.

Штокалко концертував з групами й індивідуально в Україні, Німеччині та США.

Від 1939 разом з Юрієм Сінгалевичем і Ф. Якимцем входив у Львові до тріо бандуристів.

Зібрав та опрацював понад 300 дум і балад, козацьких, стрілецьких, повстанських та інших пісень. Автор «Кобзарського підручника» (К. — Едмонтон, 1992), багатьох пісень і дум, історично-теоретичної праці про бандуру. Залишив звукозаписи козацьких та інших дум у супроводі бандури. Бандуру зробив майстер Семен Ластович.

Учні

• Мирослав Дяковський
• Андрій Горняткевич

Праці

• Штокалко З. Критичні завваги до стану сучасного кобзарства // Українські вісті, 6.ІІ.1949, Новий Ульм, Німеччина // Бандура, 1981, № 3-4,— C. 11-15.
• Штокалко З. Підручник гри на бандурі // (рукопис) — 112 с.
• Штокалко З. Кобзарський підручник // Едмонтон-Київ, Вид-во Канадського інституту українських студій; 1992 (ред. А. Горняткевич) — 346 с.
• Штокалко З. Кобза: Збірка Пєс Для Бандури // Едмонтон-Київ, Вид-во Канадського інституту українських студій; 1997 (ред. А. Горняткевич) - 560 с.

Звукозапис

У 1970 році, українська книгарня "Сурма", в Ню Йорку, посмертньо випустила один альбом, на двох платівках. Цей альбом також був випущений у 1985 році на одній касеті. Більшість з тих пісень були накручені у 1952 році.

О, Думи Мої - Пам'яті Бандуриста З. Штокалка - Зіновії Штокалко (Сурма, 1970, Ню Йорк)

• "Дума про Олексія Поповича" (11:40)
• "Сіяв Мужик Гречку" (3:12)
• "Іди Від Мене" (3:30)
• "Дума про Козака Голоту" (7:30)
• "Турецький Танець" (3:30)
• "Чичітка" (3:05)
• "Дума про Озівських Братів" (13:00)
• "Дума про Марусю Богуславку" (6:45)
• "Вязанка Украінських Народних Пісень" (3:00)
• "Марш Партизанів" (2:20)

Літературна спадщина

Літературна спадщина Зіновія Штокалка маловідома широкій суспільності. За його життя опубліковано лише два твори у німецькому перекладі Елізабет Котмаєр («Антологія», 1957). У другому числі альманаху «Хорс» на початку 1950-х років видруковано невелику добірку із поезії та прози Бережана, все інше залишилось у рукописах. Українською мовою вперше його поезія опублікована в II томі «Координати» (Мюнхен, 1969).

«На окраїнах ночі» (Мюнхен, 1977; під авторськім псевдом "Зіновій Бережан"; тираж 400): У тій посмертній збірці творів та віршів є вміщено передмову-літературний портрет Штокалка, створений письменником Ігорем Костецьким.

Збереглось 25 літературних текстів Бережана у виконанні автора, переписаних сьогодні з аудіокасет на компакт-диски.

Художня спадщина

Штокалко також виявив себе як митець-графік. Відомі дві малярські роботи студентських років — портрет матері та сюрреалістичний автопортрет олівцем — написані в Україні. Митець цікавився новими течіями в мистецтві початку XX століття, зокрема сюрреалізм Сальвадора Далі, з яким був особисто знайомий. Ці впливи відобразилися у пізніших творах — автопортреті та двох картинах-масках, уміщених на сторінках книги «На окраїнах ночі».