Loading AI tools
Олексі́й Олексі́йович Шовкуне́нко (9 березня (21 березня за новим стилем) 1884, Херсон — 12 березня 1974, Київ) — український маляр-аквареліст, майстер пейзажу і портрета, педагог.
| Олексій Олексійович Шовкуненко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 21 березня 1884 Херсон | |||
| Смерть | 12 березня 1974 (89 років) | |||
| Київ | ||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Національність | українець | |||
| Країна |  Російська імперія, СРСР | |||
| Жанр | портретист, пейзажист | |||
| Навчання | Одеське художнє училище, Петербурзька Академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник | |||
| Відомі учні | Васецький Григорій Степанович, Тартаковський Ісак Йосипович, Сильвестров Ростислав Васильович, Сулименко Петро Степанович, Юхно-Гуревич Ганна Меєрівна тощо | |||
| Працівник | Одеське художнє училище і Київський державний художній інститут | |||
| Нагороди |     | |||
|
| ||||
 Шовкуненко Олексій Олексійович у Вікісховищі | ||||
Народний художник СРСР (4.1.1944). Дійсний член Академії мистецтв СРСР (від 1947 року).
1899 року був відданий у підмайстри в іконописну майстерню в Херсоні. Мистецьку освіту здобув в Одеському художньому училищі (1908) і Петербурзькій академії мистецтв (1917).
Викладач Одеського політехнікуму образотворчих мистецтв (з 1926), Одеського художнього інституту (з 1929) і проф. Київського художнього інституту (1936—1965).
У 1913—1919 роках брав участь у виставках Товариства південноросійських художників.
Помер 12 березня 1974 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві (надгробок — бронза, граніт; скульптор О. П. Скобликов, архітектор А. Ф. Ігнащенко; встановлений у 1979 році)[1].
Серед його учнів — Ісак Тартаковський, Ростислав Сильвестров, Петро Сулименко, Ганна Юхно-Гуревич, Володимир Югай, Михайло Бароянц та інші.
Шовкуненко — автор численних портретів письменників Юрія Яновського, Павла Тичини, Максима Рильського, Івана Ле, Леоніда Первомайського, акторів Марії Литвиненко-Вольгемут, Бели Руденко, Наталії Ужвій у ролі Раневської, архітекторів Євгена Катоніна, Володимира Заболотного, скульпторів Миколи Лисенка, Бориса Яковлева, академіка Олега Богомольця, генерала Сидора Ковпака тощо.
У середині 30-х років портретованими Шовкуненка стають робітники суднобудівного заводу та молдавські колгоспниці. На Одеському суднобудівному заводі художник створює такі картини як «Портрет бригадира ударної бригади ковалів Бєльцова» (1935), «Портрет стахановців-фрезерувальників Рудашевського та Гейдріха» (1935—1936). Особливістю цих портретів, зазначає Ігор Шаров є те, що вони, чи не найперші в українському мистецтві показують робітників у цехах, у трудовій обстановці. Це надає картинам певного напруження, відтворює художній ритм. Художник вдається до складного освітлення, побудувавши колорит на зіставленні теплих, червонувато-жовтих і холодних, сірувато-блакитних тонів.
Найкращим у циклі портретів молдавських колгоспниць є картина «Декіца Фрунзе», сповнена неприхованої національної своєрідності. Автор створив образ жінки-селянки, милуючись її вродою, підкресливши натхненність її обличчя.
Краєвиди України («Повінь. Конча Заспа», «Дуби» (1953), «Дуби на галявині» (1956)), Молдови, Кавказу, Уралу, Кабардино-Балкарії, Башкирії; зокрема індустріальні серії з будов Одеси (1925—1935), «Дніпробуду» (1930—1935, понад 70 аркушів), Луганська та ін.
1937 року за акварелі із серії «Дніпробуд» здобув золоту медаль на паризькій міжнародній виставці «Мистецтво і техніка в сучасному житті».
Відомі також натюрморти Олексія Шовкуненка («Натюрморт з синім глечиком» (1930) та інші).
Ім'ям художника назван Херсонський художній музей, у колекції музею знаходиться 154 роботи художника.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
