Шапка Гедиміна (лит. Gedimino kepurė) була найважливішою регалією литовських монархів, які управляли Великим князівством Литовським до прийняття Люблінської унії в 1569 році[1][2]. Під час інавгурації литовських монархів шапка Гедиміна покладалася на голову монарха віленським єпископом у Вільнюському кафедральному соборі[1][2][3].
Назва шапки походить від імені великого князя литовського Гедиміна, засновника династії Гедиміновичів і родоначальника литовських правителів з династій Кейстутовичів і Ягеллонів (Ягайловичів)[1][4][5][6]. Сама ж шапка символізує безперервність династії[7].
Вперше шапка була згадана у джерелах XVI ст., а сама вона зберігалася в державній скарбниці Великого князівства Литовського[1]. На гербі, складеному для Павла Гольшанського, її зображено як круглий несегментований головний убір[1]. З 1547 року Шапку Гедиміна карбували на литовських монетах над гербом Литви[8].
Шапка Гедиміна втратила своє значення після Люблінської унії 1569 року, яка скасувала окрему інавгурацію литовських монархів у Вільнюському соборі[1][2].
У 20 столітті, після Акту про незалежність Литви, литовські лит банкноти були випущені з портретом Вітовта Великого в шапці Гедиміна на честь 500-річчя його смерті в 1930 році.[9] У 1936 році були викарбувані монети номіналом 10 лит нового дизайну, також із портретом Вітовта Великого в шапці Гедиміна.[10][11]
Титули литовських монархів
Після визнання Папою Римським Інокентієм IV Міндовг був коронований як король Литви в липні 1253 року короною, виготовленою в Ризі та наданою Андреасом фон Штірландом, магістром Лівонського ордену.[12][13] Крім того, папа Олександр IV надав право коронувати сина Міндовга.[14] Восени 1263 року Міндовг і його сини Рукліс і Рупейкіс були вбиті, а доля його королівської корони залишається невідомою.[15]
Пізніші литовські монархи титулувалися як королі в комунікаціях з країнами Заходу та як великі князі литовські в комунікаціях з Руссю й татарами[16][17]. Папа Іван XXII називав Гедиміна королем Литви та багатьох русинів.[18] Тоді як Гедимін титулував себе королем Литви і русинів, князем Семигалії[18]. З 1377 року Ягайло титулував себе королем Литви[19]. У 1385 році литовським правителем Ягайлом у Кревській унії було узгоджено єдиний титул – великий князь литовський[16].
Титул великого князя литовського набув чинності за Вітовта Великого, який уклав Острівську угоду зі своїм кузеном Ягайлом у 1392 році, а сама угода була утверджена Віленсько-Радомським пактом 1401 року. Згідно з нею Ягайло титулувався верховним князем литовським[16][20][21]. У свою чергу Вітовт визнавався фактичним правителем Литви. Крім того, через укладання угоди набуття цього статусу одразу вважалося легітимним[20]. У 1398 році литовська знать оголосила Вітовта королем Литви, але після Луцького з’їзду 1430 року коронація була санкціонована Сигізмундом, імператором Священної Римської імперії. Крім того, Вітовт помер до прибуття корони в Литву[2][22][23].
Брат Ягайла Свидригайло також прагнув коронуватися. Крім того, й імператор Сигізмунд планував долучитися до його коронації в Пруссії, але в Литві спалахнула громадянська війна (1432-1438), у якій Свидригайло та його прибічники зазнали поразки[2][24][25].
Син Ягайла Владислав III також мав титул верховного князя литовського[21]. У 1492 році Ян I Ольбрахт проголосив себе верховним князем литовським, але литовська пани-рада відхилила привласнення цього титулу Яном I[21].
У 1544-1548 роках Сигізмунд I Старий проголосив свою вищу монархічну владу в Литві, використовуючи титул верховного князя литовського, у свою чергу його син Сигізмунд II Август був намісником батька[21].
Інавгурації литовських монархів
Інавгурація литовських монархів відбувалася у Вільнюському кафедральному соборі. Ця церемонія складалася з покладання шапки Гедиміна на голову литовського правителя та вручення меча[1][16]. Шапка покладалася віленським єпископом, а меч вручався великим маршалком литовським[2][3]. Регалії Вітовта складалися з шапки Гедиміна, меча, перстня, прапора та печатки[2].
За словами Яна Длугоша, першою задокументованою церемонією була інавгурація Казимира IV Ягеллончика[26]. Казимир IV був відправлений своїм братом, королем польським і угорським, верховним князем литовським, Владиславом III до Литви, щоб правити від його імені[27]. Але натомість після його прибуття до Вільнюса 29 червня 1440 року його було обрано великим князем литовським під церковні дзвони і співи Te Deum Laudamus[26][27]. Цим Казимир IV порушив Гродненську унію (1432) і фактично розірвав польсько-литовський союз[28][29]. Казимира IV було проголошено «вільним правителем», а Литву – суверенною державою[29]. За словами історика Едвардаса Ґудавічуса, віленський єпископ поклав шапку Гедиміна у Вільнюському соборі на голову Казимира IV, попри спротив польської шляхти[28][29].
Ще однією задокументованою інавгурацією була інавгурація Олександра Ягеллончика у 1492 році. Олександр був титулований як великий князь литовський своїм батьком, але офіційні вибори правителя відбулися в рамках загальної ради панів, на якій вперше були присутні представники з усіх земель Великого князівства Литовського[27]. Про хід церемонії нам відомо від Мацея Стрийковського, який повідомив, що після виборів правителя пани піднесли Олександра в соборі. Новообраний правитель був одягнутий «у герцогську шапку з перлами та дорогоцінним камінням, а також звичайну мантію, яку сьогодні принци Рейху носять під час імператорської коронації»[26]. Тоді віленський єпископ Войцех Табор благословив його і провів пасторське повчання. Після цього великий маршалок литовський Пятрас Йонайтіс Мантігірдатіс вручив Олександру меч і скіпетр[26][27].
Стрийковський також повідомив про інавгурацію Сигізмунда I, яка відбулася 20 жовтня 1509 року. Церемонію знову проводив віленський єпископ Войцех Табор, який на цей раз не тільки благословив правителя, а також поклав на його голову шапку. У свою чергу великий маршалок литовський Михайло Глинський вручив йому меч. Сигізмунд I, сидячи на троні, прийняв присягу литовських панів[26]. За слова Стрийковського, шапка «була з червоного оксамиту із золотими сферами, оздобленими дорогоцінним камінням»[26].
Остання церемонія обрання великого князя литовського відбулася 18 жовтня 1529 року, коли Сигізмунд Август був обраний на цю посаду ще за життя свого батька. Церемонія відбулася у великій залі новозбудованого нижнього замку, оскільки того ж року кафедральний собор згорів[26]. Молодий Сигізмунд Август сидів на троні між батьком і матір’ю, оточений членами пани-ради. Шапку на голову правителя поклав віленський єпископ, а маршалок вручив йому меч[26].
Після Люблінської унії, яка утворила федеративну Річ Посполиту в 1569 році, і смерті останнього правителя династії Гедиміновичів Сигізмунда ІІ Августа в 1572 році окремі інавгурації у Вільнюському соборі були скасовані, тому шапка Гедиміна втратила своє церемоніальне значення[1][2][30]. Відзнаки литовських правителів не збереглися, а після Люблінської унії при володарях залишилися лише печатка (зберігалася великим канцлером литовським) і прапор (який ніс біля правителя великий литовський прапороносець)[2].
Правителі Речі Посполитої обиралися на спільних польсько-литовських виборчих сеймах аж до третього поділу Речі Посполитої 1795 року і отримували окремі титули короля польського та великого князя литовського[3][31]. Під час спільних коронацій польсько-литовських монархів польська корона також оголошувалася власністю як польської, так і литовської шляхти[2].
Примітки
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.