Чхання
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Чха́ння (чиха́ння) — безумовний рефлекс дихальної системи ссавців, зокрема людини, захисна реакція організму, що викликається подразненням чутливих нервових закінчень слизової оболонки носа. Сприяє видаленню пилу, слизу і інших подразнюючих речовин з носової порожнини.
Рефлекторна дуга чхального рефлексу починається чутливими закінченнями гілок трійчастого нерва, які іннервують слизову носа. Нервовий центр розташований у довгастому мозку. Сам рефлекс складається з двох стадій: початкового спазмічного вдиху та різкого видиху через ніс та рот.[1] При видиху голосова щілина[en] лишається закритою.[2] При чханні людина також заплющує очі. При видиху краплинки слизу рухаються зі швидкістю від 150 до 1045 км на годину.[3]
Нервовий центр рефлексу чхання в людини точно не визначений.[4] Натомість у котів центр чхання виявлений у вентромедіальній частині спинномозкового ядра трійчастого нерва та навколишній ретикулярній формації[5].
Окрім безумовного компоненту чхання регулюється й корою головного мозку. Зокрема зусиллям волі можна зупинити чхання під час першої фази вдиху.
Причинами чхання найчастіше є механічні або хімічні подразнення на слизовій оболонці порожнини носа. До механічних стимулів може належати пил, волоски, інші дрібні тверді часточки. Також стимулювання інших полів інервацій трійчастого нерву, як-то смикання за брови, волосся на голові, ін'єкції поблизу ока, можуть призводити до чхання.[3]
Також причиною чхання може бути патологічний процес в носовій порожнині. В першу чергу, це запалення: алергічні, інфекційні та інші риніти.[3]
У приблизно чверті людства яскраве світло викликає позиви до чхання, так званий світловий чхальний рефлекс[en]. Причини цього невідомі, хоча ще Арістотель припускав, що рух, спричинений теплом, призводить до лоскотання в носі [6]. Наразі, розглядається низка гіпотез, як-то перетин оптичного та трійчастого нервів у стовбурі мозку, так і взаємодія між зоровою та соматосенсорною зонами кори головного мозку.[7] Світловий чхальний рефлекс (синдром аутосомно-домінантного геліоофтальмічного спалаху, синдром ACHOO[8]) є генетично обумовленим і успадковується за аутосомно-домінантним типом[9].
Також в низці досліджень було показано, що в багатьох людей стимулом до чхання є сексуальні фантазії або оргазм[10].
При інфекційних захворюваннях дихальних шляхів (грип тощо) чхання сприяє поширенню збудника інфекції.
Порушення чхання спостерігається при низці неврологічних розладів, зокрема при оптиконевромієліті[en][4], деяких видах епілепсії, інсультах довгастого мозку[3].
Напади частого чхання іноді передують чи супроводжують інсульт у ділянці довгастого мозку[2][11].
У котів та низки собак спостерігається так зване зворотнє чхання[en].
З чханням пов'язана низка забобонів у Європі та Азії. Перші з них згадуються в «Одіссеї» Гомера, коли новороджений Телемах чхає, а Пенелопа загадує бажання та сприймає це як добрий знак. Гіпократ вважав чхання добрим знаком, якщо воно не відбувається впродовж чи після легеневої хвороби. В Римській імперії чхання також розглядали як добрий знак та бажали доброго здоров'я тому, хто чхнув. Язичники вважали, що чхання виганяє демонів з тіла людини. У Середньовіччі під час епідемії чуми чхання почали розглядати як ознаку хвороби, а тому примовка «нехай тебе благословить Бог» для людини, яка чхнула, була оголошена папою Григорієм I короткою молитвою, що допомагає одужати. У Японії, Китаї та Неаполі на початку XXI століття й надалі вважають, що чхання є сигналом про згадування людини іншими людьмі в розмові. В Індії чхнути перед початком роботи вважається поганим знаком.[3]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
