Loading AI tools
взуття, зазвичай з високими халявами З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Чо́боти — взуття, зазвичай з високими халявами. Слово чобіт (д.-рус. чеботъ, чоботъ) вважається запозиченням з тюркських мов (пор. тат. чабата, каз. шабата — «личак»), менш ймовірне утворення від бот («черевик») за допомогою приставки че-[1]. Майстрів, що виготовляли чоботи, називали чоботарями (шевцями).
У руських літописах X ст. чоботи протиставляються личакам як знак приналежності до аристократії, носили їх тоді тільки князі та старейшини[2]. У «Повісті временних літ» повідомляється, що Добриня сказав князеві Володимиру: «Глянув на колодників, вони всі в чоботях. Ці дані нам не платитимуть, ходімо шукати лапотників» (староцерк.-слов. Съглядахъ колодникъ, и суть вси в сапозѣхъ. Симъ дани намъ не платити, поидевѣ искать лапотникъ). Давньоруські чоботи шили із сап'яну і шкіри, з гострими, загнутими догори носками (як видно на малюнку в «Ізборнику Святослава»), різних кольорів: зеленого, жовтого, чорного та ін.[2]
В Україні у XIX ст. були поширені такі види чобіт, як сап'янці (зроблені з сап'яну), червониці, пасові (суцільні з невідрізним передом)[3], витяжні (з передком і халявою, зробленими із суцільного шматка шкіри)[4], із закотом (з відігнутим назовні краєм халяв)[5]. Ознакою якісної виробки вважалося, коли взуття рипіло під час ходьби: існував навіть вираз «чоботи на рипу» («на рипах»)[6].
У Московській державі з XV ст. чоботи стали прикрашати золотими і срібними нашивками, галунами і візерунками, унизувати перлами і коштовним камінням, а замість шкіри і сап'яну вживати оксамит і атлас. Підошви чобіт підбивали залізними і срібними цвяшками, а високі підбори, що вважалися ошатнішими, — такими само дужками. Халяви то зрізували наперед кутом догори, то робили круглими; носили їх або спущеними до півлиток, або піднятими, іноді підв'язаними під коліном, а іноді стягнутими ще й під литками[2].
У середовищі робітничого класу Російської імперії були популярними так звані «російські» (рос. русские) чоботи. Коли колишній селянин облаштовувався в місті, ставав майстром або кваліфікованим робітником, він замовляв собі їх; кращими вважалися чоботи «на рипу». Щоб забезпечити гарантований «рип», чоботарі навіть вдавалися до таких прийомів, як закладання бересту між устілкою й підошвою[7][8] (повідомляється, що в Одесі для цієї мети використовували пісок). Серед російських ремісників і міщан поширення набули чоботи-«гармошки» — з рівними складками на халявах. Наприкінці XIX ст. з'явилися і чоботи «пляшками» (рос. сапоги бутылками) — з сильно опуклими лакованими халявами, їхню появу пов'язують з імператором Олександром III, який начебто почав їх носити одним з перших. Уподобали такі чоботи багаті селяни, купці, а також представники патріотично настроєної інтелігенції.
Чоботи, що закривають коліна, отримали назву ботфортів і були популярні в епоху бароко. У Радянській Армії солдати носили кирзові чоботи.
Сьогодні чоботи є, елементом як чоловічого так і жіночого взуття.
У чоботі виділяють такі елементи: передок[9] (головки, головка)[10] — передня частина з миском, задник[11] (закаблук)[12] — задня частина. Разом передок і задник називаються пришви, пришва[13][14]. Знизу до пришов кріпиться підошва з підбором (каблуком) і набійками. Зверху до пришов пришивається халява.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.