Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Всеволод Анатолійович Чаплін (рос. Всеволод Анатольевич Чаплин; 31 березня[2] 1968 року, Москва — 26 січня 2020 року) — священник Російської православної церкви, протоієрей; із 31 березня 2009 року по 24 грудня 2015 року Голова Синодального відділу з взаємодії Церкви та суспільства Московського Патріархату, член Громадської палати Російської Федерації з 24 вересня 2009 року[3] по 17 червня 2017 року[4], агітатор за війну Росії проти України, був унесений у базу даних ворогів України Центру «Миротворець»[5]. Настоятель московського храму святого Феодора Студита біля Микитських воріт[6]. Член громадської палати Союзної Держави Росії та Білорусі[7] з липня 2017 року.
Чаплін Всеволод Анатолійович рос. Всеволод Анатольевич Чаплин | ||
| ||
---|---|---|
31 березня 2009 года — 24 грудня 2015 року | ||
Церква: | РПЦ | |
| ||
27 грудня 2001 — 31 березня 2009 | ||
Наступник: | Филип (Рябих) | |
| ||
21 серпня 1997 — 27 грудня 2001 | ||
Альма-матер: | Московська духовна семінарія (1990) і Московська духовна академія (1994) | |
Науковий ступінь: | кандидат богослов'я | |
Діяльність: | священнослужитель, письменник | |
Народження: | 31 березня 1968 (56 років) Москва, СРСР | |
Смерть: | 26 січня 2020[1] (51 рік) Москва, Росія[1] | |
Похований: | Троєкуровське кладовище | |
Священство: | 21 квітня 1991 | |
Нагороди: | ||
Народився в родині професора-агностика[8] Анатолія Федоровича Чапліна. Прийомний дід по лінії матері — Всеволод Веніамінович Костін, онук К. Е. Ціолковського. Навчався в середній школі № 836 у московському районі Гляново. За власними словами Чапліна, він виріс «у безрелігійній сім'ї» і до віри прийшов сам, коли йому було тринадцять років. Чаплін розповідав, що майже не вчив фізику, хімію і математику в старших класах школи, знаючи, що ці предмети в житті йому не знадобляться, а «задовільно» йому все одно поставлять[9].
Після закінчення школи в 1985 році був зарахований у штат співробітників Видавничого відділу Московського Патріархату у відділі експедиції; за рекомендацією голови Відділу митрополита Питирима (Нечаєва) вступив у Московську Духовну Семінарію, яку закінчив у 1990 році.
З 31 березня 2009 року — голова новоствореного Синодального відділу по взаємодії Церкви і суспільства[10].
З 28 травня 2009 року[11] по 15 січня 2016 року[12] — член Ради із взаємодії з релігійними об'єднаннями при Президенті Російської Федерації.
З 4 січня 2010 року — член Російського організаційного комітету «Перемога»[13].
З 26 липня 2010 року по 10 березня 2016 року — член Патріаршої ради з культури[14].
24 грудня 2015 року рішенням Священного Синоду звільнений з посади голови Синодального відділу із взаємин Церкви і суспільства і члена Міжрелігійної ради Росії[15].
Був[16] членом бюро президії, потім заступником голови[17] Всесвітнього російського народного собору.
Вів програми «Земля і люди» (телеканал «Мир», спільно з Андрієм Бистрицьким)[18], «Вечность и время» (телеканал «Спас»)[19], «Комментарий недели» (телеканал «Союз»)[20], на радіо «Російська служба новин», потім на «Радіо Комсомольская правда» передачу «Время доверия»[21]. Постійно публікувався в газеті «Русь Державна»[22].
16 квітня 2016 року виключений зі складу Міжсоборної присутності[23].
Не був одружений[24], дітей не мав.
Помер 26 січня 2020 року через загострення серцевої хвороби.
Відомий низкою висловлювань з різних питань, включаючи суспільно-політичні, що викликали неоднозначну реакцію: