Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Це́рква свято́го Микола́я, або За́мкова це́рква — центральна будівля стародавньої Меджибізької фортеці, розташовується посеред замкового двору. Діючий православний храм Православної церкви України. Тривалий час діяла як латинська церква (костел), коротший — як мечеть.
| Церква Святого Миколая Меджибізького замку | |
|---|---|
 Замкова церква | |
| 49°26′11.76″ пн. ш. 27°25′7.32″ сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, м.Меджибіж |
| Засновник | Рафал Сенявський |
| Відбудовано | 1586/1591(?) |
| Стиль | Пізня готика/Ренесанс |
| Належність | Православна церква України |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Адреса | вул. Замкова 1, Меджибіж, Хмельницька область |
| Епонім | Миколай Чудотворець |
| Присвячення | Миколай Чудотворець |
  Церква святого Миколая (Меджибіж) (Україна) | |
 | |
 Церква святого Миколая у Вікісховищі | |
Ця культова споруда протягом чотирьох століть служила місцем молитви для людей різного віросповідання.
Храм на території фортеці існував вже в часи першого давньоруського форпосту, який був зведений на місці замку до навали орди. У XIII столітті за наказом завойовників церква разом з замком і іншими оборонними спорудами Межибожа була знищена[1].
У XIV сторіччі після звільнення Поділля від татар, подільські князі брати Коріятовичі відновили фортецю і перед її первісним ядром наново звели церкву[2].
У XIV—XV століттях у замковому храмі відбувались поховання[3]. Після 1432 року храм, що стояв на замковому подвір'ї, почав слугувати як костел[4] (латинський храм).
Дата постання мурованої каплиці, яка нині є Замковою церквою, має розбіжності. У поширених публікаціях без зазначення першоджерел стверджується, що 1586 року після реконструкції проведеної коштом власників замку Сенявських, костел почав служити каплицею. Однак, в акті постання парафії, який складено 4 травня 1632 року, єпископ П'ясецький подає інші відомості: «Спорохнявілий від старості, дерев'яний костел в Меджибожі під час „шаленіючої єресі“ не мав вже плебана, а іновірці загарбали його дотації. У зв'язку з тим властитель Меджибожа Рафаїл Сенявський, каштелян Кам'янецький у 1588—1593 роках, зафундував у 1591 р. муровану замкову каплицю св. Станіслава, яку хотів передати францисканцям. Нову бенефіцію, однак, отримали капелани з дієцезіяльного кліру»[5]. Таким чином Рафаїл Сенявський задекларував перехід до католицької церкви від кальвінізму, який сповідував його батько Миколай Сенявський, і в якому був вихований він сам.
В роки існування Подільського еялету християнська святиня була перетворена на мечеть. Коли в кінці XVII ст. було відновлено Подільське воєводство, храм знову став костелом.
В якості католицького костелу при Меджибізькій повітовій школі храм діяв до 1841 року, про що згадує Леонард Совінський у мемуарах «Wspomnienia szkolne[6]» (пол. «Шкільні спогади»). Після передачі Меджибізького замку у відання російського військового відомства був переосвячений на православну церкву, у тому числі слугував полковою церквою 12-го Охтирського гусарського полку. Чітка дата переосвячення наразі невідома.
Храм закрили 1919 року. В радянський період приміщення храму використовували як цех маслозаводу і склад яйцебази, а у 1968—1969 роках проводили дослідницькі роботи.
18 липня 2005 року розпорядженням голови Хмельницької облдержадміністрації (№ 228/2005 р.) культову споруду передали у користування Української православної церкви Київського патріархату.
22 травня 2007 року у день храмового празника відбувся перший вхід та освячення церкви. На запрошення настоятеля храму Петра Леськіва на святкову літургію прибули 11 священиків з Хмельницької, Тернопільської та Вінницької єпархії, їм співслужив церковний хор з м. Бережани.
Після Об'єднавчого собору 15 грудня 2018 року став частиною автокефальної Православної церкви України.
Споруду зведено наприкінці XVI ст. у змішаному стилі, який поєднує в собі пізньоготичну основу з елементами східноєвропейського ренесансного декору[7]. Така запізніла стилістика, позбавлена пишних декоративних форм, «виразно утворених потребами католицької пропаганди чито у маньєристичній, чи то у ранньобароковій версії»[8] була характерною для храмів на периферії Речі Посполитої періоду Контрреформації, в яких втілювалася релігійна ревність заможних верств суспільства.
Храм розташований в центрі двору фортеці. Складений з каменю-вапняку. Являє собою прямокутну будівлю з п'ятигранною абсидою на сході. Перекриття — хрестові склепіння. У північній стіні розташований аркосолій. Із заходу нава відділена від нартекса балконом на стовпах для хорів. Під будівлею — крипта, перекрита напівциркульним склепінням. Наприкінці XX століття храм був перекритий ґонтою, на даху відновлено сиґнатурку.
Суворий характер замкової церкви з гладкими, позбавленими декору стінами пом'якшується стрункими пропорціями, ренесансним фронтоном, шатровим дахом, завершеним башточкою, білокам'яним південним порталом.
У 2005 році храм передали громаді УПЦ КП. До 2007 року храм перекрили мідною бляхою, встановили позолочені хрести.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
