Фоносемантика
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Фоносемантика (англ. phonosemantics), фонестезія (англ. phonesthesia), або звуковий символізм (англ. sound symbolism) — це галузь лінгвістики, що вивчає звукообразотворчу систему мови, вплив звуків на сенс вимовлених слів, а також на установки носіїв мови до слів, які породжуються на неусвідомленому рівні. Іншими словами фоносемантичний аналіз дозволяє зробити висновок про те, як дане слово сприйматиметься носіями мови на підсвідомому рівні, оскільки звукова (фонетична) форма слова істотним чином впливає на сенс. Особливо це стосується іншомовних або вигаданих слів. Початок розвитку падає на 70-80-ті роки XX ст. під впливом праць А.П. Журавльова "Фонетичне значення" (М., 1974), "Звук і сенс" (М., 1981; М., 1991). На основі експериментальних даних з опорою на психометричний метод вивчення символічного значення звуків мови вчений виявив символіку звукових одиниць. Наприклад, А асоціюється з широтою, свободою, червоним кольором; У - з сумом, тривогою, тіснотою, темним кольором і т.п.[1]