Фернандо Сімон

Фернандо Сімон Сорія (ісп. Fernando Simón Soria, нар. 29 липня 1963, Сарагоса) — іспанський лікар-епідеміолог і науковець, який є директором Координаційного центру медичного оповіщення та надзвичайних ситуацій при міністерстві охорони здоров'я Іспанії.^[3] У 2014 році він отримав широку популярність як прес-секретар спеціального комітету з хвороби, спричиненої вірусом Ебола, в Іспанії^[4], і подібну роль він відігравав під час пандемії COVID-19.^[5] 30 березня 2020 року у Сімона підтверджено позитивний результат тесту на коронавірус.^[6]

Фернандо Сімон
Ім'я при народженні	ісп. Fernando Simón Soria
Народився	29 липня 1963(1963-07-29)[1] (61 рік) Сарагоса, Сарагоса, Арагон, Іспанія
Країна	Іспанія
Місце проживання	Мадрид
Діяльність	епідеміолог
Галузь	епідеміологія
Alma mater	Сарагоський університет і London School of Hygiene & Tropical Medicined
Науковий ступінь	ліценціат
Знання мов	іспанська і англійська
Заклад	Medicus Mundi Internationald, Coordination Center for Health Alerts and Emergenciesd, National School of Public Healthd і Європейський центр з профілактики та контролю захворюваності
Роки активності	1986 — тепер. час
Посада	директор
Батько	Antonio Simón Ramirod[2]
Нагороди	Commander plate with the Order of Civil Healthd (2015)
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Ранні роки життя і навчання

Фернандо Сімон народився в Сарагосі^[7], він закінчив медичний факультет Університету Сарагоси та спеціалізувався на громадській охороні здоров'я та епідеміології в Лондонській школі гігієни та тропічної медицини.^[8] Сімон проходив навчання за європейською програмою навчання з інтервенційної епідеміології в Європейському центрі з профілактики та контролю захворюваності.

Кар'єра

Фернандо Сімон працював директором Центру дослідження тропічних хвороб в провінції Маніка в Мозамбіку^[9] та лікарні Нтіта в Бурунді.^[10] Він також був директором програм у Національному центрі епідеміології Іспанії і координатором відділу медичного оповіщення та надзвичайних ситуацій у міністерстві охорони здоров'я Іспанії з 2003 по 2011 рік. На 2023 рік він є професором Національної школи громадського здоров'я та член консультативного комітету Європейського центру з профілактики та контролю захворюваності.^[11]

У червні 2020 року Фернандо Сімон отримав нагороду «Emilio Castelar 2020».^[12]

Примітки

1. https://www.boe.es/boe/dias/2006/10/31/pdfs/A37792-37793.pdf
2. Coronavirus: La vida no contada del doctor Simón: alumno del Opus, huérfano y médico por su padre psiquiatra — El Español, 2020.

   d:Track:Q20652713
3. Valenzuela, Juan Luis (27 лютого 2020). Fernando Simón, el portavoz que calma a la gente ante el temor del coronavirus. El Plural (ісп.). Процитовано 10 травня 2020.
4. Fernando Simón, "el hombre que quieres tener al lado" ante una epidemia. Redacción Médica (ісп.). 31 січня 2020. Процитовано 10 травня 2020. (ісп.)
5. Henley, Jon (22 березня 2020). Coronavirus: meet the scientists who are now household names. The Guardian. Guardian News & Media Limited. Процитовано 22 березня 2020. (англ.)
6. Fernando Simón, positivo en coronavirus. ELMUNDO. 30 березня 2020. Процитовано 30 березня 2020. (ісп.)
7. Villareal, Antonio; Méndez, Rafael (1 березня 2020). No hay una epidemia hasta que Fernando Simón no se vuelve el rey de los telediarios. El Confidencial (ісп.). Процитовано 10 травня 2020.
8. Ramírez de Castro, Nuria (2 березня 2020). Fernando Simón, el portavoz tranquilo. ABC (ісп.). Vocento. Процитовано 10 травня 2020.
9. G. Portalatín, Beatriz (1 лютого 2020). Fernando Simón, el supermédico contra el coronavirus: ya le ganó la batalla al ébola y el zika. El Español (ісп.). Процитовано 10 травня 2020.
10. Hernández, Nuria (3 березня 2020). ASÍ ES FERNANDO SIMÓN, EL HOMBRE QUE TRANQUILIZA A ESPAÑA SOBRE EL CORONAVIRUS. Vanity Fair (ісп.). Процитовано 10 травня 2020.
11. M. R. (29 лютого 2020). ¿Quién es Fernando Simón, el portavoz sobre la situación del coronavirus en España?. La Nueva España (ісп.). Prensa Ibérica. Процитовано 10 травня 2020.
12. Martín-Arroyo, Javier (20 червня 2020). Fernando Simón, premio Emilio Castelar 2020. El País (ісп.). Prisa. Процитовано 21 червня 2020.