Фемінізм третьої хвилі
ітерація фемінізму з 1990-х з фокусом на інтерсекційності та сексуальності / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Фемінізм третьої хвилі?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Фемінізм третьої хвилі є поколінням феміністичного руху, що почалось у США [2] на початку 1990-х і триває нині.[3][4] Народившись у 1960-х та 1970-х, жінки покоління X, спираючись на здобуті другою хвилею громадянські права, взяли за основу індивідуалізм жінок та розмаїття і прагнули перевизначити, що означає бути феміністкою.[2][5][6] Під час третьої хвилі з’явилися нові феміністичні течії та теорії, як інтерсекційність, секспозитивний фемінізм, вегетаріанський екофемінізм, трансфемінізм та постмодерністський фемінізм. На думку феміністської теоретикині Елізабет Еванс, «плутанина навколо того, що становить фемінізм третьої хвилі, є в деяких аспектах його визначальною рисою».[7]
Третя хвиля сходить до виникнення riot grrrl, феміністської панк-субкультури в Олімпії, штат Вашингтон на початку 1990-х[lower-alpha 1], та до скандалу 1991 року довкола Аніти Гілл, яку сексуально переслідував афроамериканський суддя Кларенс Томас. Термін «третя хвиля» приписується Ребеці Вокер, яка відповіла на призначення Томаса до Верховного суду статтею в журналі Ms. (1992)[1][6][9]:
Я пишу це як благання усім жінкам, особливо жінкам мого покоління: нехай затвердження Томаса на посаді нагадає вам, як і мені, що бійка ще не закінчена. Нехай це заперечення досвіду жінки розгнівить вас. Перетворіть це обурення на політичну владу. Не голосуйте за них, якщо вони не працюють на нас. Не займайтеся з ними сексом, не ламайте з ними хліб, не пестіть їх, якщо вони не надають пріоритету нашій свободі контролювати наше тіло і наше життя. Я не феміністка постфемінізму. Я ― Третя хвиля.[1][9]
Вокер прагнула довести, що фемінізм третьої хвилі був не просто реакцією, а самостійним рухом, оскільки феміністична боротьба мала ще багато завдань. Термін «інтерсекційність» описує ідею того, що жінки відчувають різні «рівні утиску», пов'язані, наприклад, зі статтю, расою та класом. Його ввела Кімберлі Вільямс Креншоу в 1989 році, і саме під час третьої хвилі ця концепція почала процвітати.[10] Феміністки вийшли в Інтернет наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років та охопили глобальну аудиторію за допомогою блогів та електронних журналів, вони розширили свої цілі, зосередившись на скасуванні гендерних стереотипів та розширенні фемінізму, включаючи жінок з різними расовими та культурними ідентичностями.[11][12]