Федір Весна
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Федір Весна (рус. Федор Весна, Chwiodor Wesna) — сокольничий польського короля Ягайла (згідно з «літописцем великих князів литовських»). Найімовірніше, він був православним і не вирізнявсь якимось знатним походженням.
Дослідник Олег Ліцкевич називає його русинізованим балтом[1] і ототожнює зі згаданим у «Торунських анналах» дядьком, тобто вихователем Ягайла на ймення Ходор (Codar patrui Yagell), — одним з очільників змови 1382 року проти Кейстута (в ВКЛ існував звичай «дядькування», коли спадкоємців великородних сімейств віддавали на виховання дрібним нобілям або навіть селянам).
У джерелах Федір Весна подибується як власник розташованих непоодаль Жупран Новосілок (Novam villam alio nomine in vulgari Nowesyolo)[2] і як поручитель перед князем Скиргайлом за Гридька Костянтиновича, щоправда, без титулу та жодної посади й на досить низькій позиції серед інших поручителів (сама ж грамота була писана межи 1387 й 1392 роком)[3][1][lower-alpha 1].
По кончині 17 березня 1392 княжни Уляни Олександрівни Ягайло призначив служебника намісником Вітебської землі, чим покривдив Свидригайла, що вважав її своєю вотчиною. Пізньою зимою чи то пак ранньою весною 1393 р. молодший Ольгердович, «не можучи терпіти», що Ф. Весна «градом володіє, а йому не послушний», захопив місто й повелів його вбити; за пізньою версією хроніста Матея Стрийковського, бідолаху низринули із мурів, так що той скрутив собі в'язи. Як слушно завважив британський історик Роберт Фрост, подібні вияви запальної вдачі Свидригайла даватимуться взнаки протягом всієї кар'єри[5][6][7].
Коли ж про скоєне довідався Ягайло, то сильно засмутився, і надіслав Вітовтові грамоту з наказом відомстити. Отож великий князь зібрав військо з Литви й Руси і, злучившись з раттю Скиргайла, а відтак Юрія Святославича Смоленського, оволодів Друцьком, Оршею і зрештою Вітебськом, примусивши ворохобного князя до здачі, та припровадив його в Краків[5].