Loading AI tools
російський рок-музикант, композитор, продюсер, лідер гурту «АукцЫон» З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Леонід Валентинович Федоров (8 січня 1963, Ленінград) — російський рок-музикант, композитор, продюсер, лідер гурту «АукцЫон».
| Федоров Леонід Валентинович | |
|---|---|
| рос. Леонид Валентинович Фёдоров | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 8 січня 1963 (61 рік) |
| Місце народження | Ленінград, РРФСР, СРСР[1] |
| Громадянство | СРСР і Росія |
| Професії | композитор, виробник, рок-музикант, музичний продюсер, співак |
| Інструменти | акустична гітара, вокал[d], електрогітара і клавішні музичні інструменти |
| Жанри | рок-музика, фольк-рок, авангардна музика, експериментальний рок і альтернативний рок |
| Членство | АукцЫон |
 Цитати у Вікіцитатах Файли у Вікісховищі | |
Уродженець Ленінграда, Леонід Федоров як музикант зробив свої перші кроки в 1970-х роках у складах початківців аматорських рок-груп. Перші спроби створити музичний колектив Леонід Федоров, за його словами, зробив у чотирнадцять років. Ансамбль складався з його однокласників, що репетирували у квартирі Леоніда. Один з перших виступів пройшов у школі Федорова, де вони грали на одному з випускних балів. За його словами, голос у нього сів до початку другої частини програми, і програму догравали випускники[2].
Восени 1978 року зібрав групу: Леонід Федоров (гітара), Дмитро Зайченко (бас) і Олексій Віхрєв (барабани). Через два роки їх ряди поповнили ще два шкільних приятеля Леоніда: Михайло Малов (гітара, вокал) та Віктор Бондарик (бас-гітара), Зайченко переключився на орган. Тоді ж до них приєднався Сергій «Скво» Скворцов як звукооператор та освітлювач. Група називалася «Фаетон» і виступала в основному на шкільних вечорах[3].
У травні 1983 року «Фаетон» було перейменовано на «Аукціон», в подальшому перейменований в «АукцЫон», де за Леонідом з самого початку закріпилася роль музичного керівника і головного композитора групи, а пізніше — і провідного вокаліста. Виконуючи важливу роль у формуванні творчого вигляду групи, Леонід незмінно тримався в тіні як на сцені, так і поза нею, уникаючи зайвої популярності і публічності.
Творче становлення «Аукцыону» припало на середину 1980-х: тоді радянський рок вийшов на авансцену культурного життя в країні, викликав інтерес у світі. У короткі терміни «АукцЫон» завоював славу одного з найцікавіших вітчизняних рок-колективів з безпомилково впізнається сценічним образом і унікальним музичним стилем. У 1989 році «АукцЫон», поряд з іншими провідними радянськими рок-групи «Кіно» і «Звуки Му», був запрошений з концертами до Франції, де група однією з перших в країні записала компакт-диск.
У роки економічної кризи в Росії «АукцЫон», дорожив своєю творчою незалежністю, вів активну гастрольну діяльність за кордоном. В активі групи — понад 200 виступів у країнах Європи та Північної Америки. Як у роки успіху, так і в скрутні часи очолюваний Леонідом Федоровим «АукцЫон» не припиняв прогресувати музично, одну за одною випускаючи програми, постійно перебуваючи в пошуку оптимальних шляхів вираження нових музичних ідей. У 1992 році почалося їх багаторічна співпраця з поетом, виконавцем та художником Олексієм Хвостенко. Плодом цього співробітництва за життя Хвостенка з'явилися чотири студійних альбоми і живих записів; до його спадщини Леонід звертався і надалі.
У квітні 2007 року вийшов перший за 11 років студійний альбом «Аукцыону» — «Дівчата співають». Він був записаний в Нью-Йорку за участю Володимира Волкова, а також відомих американських музикантів, зірок нью-йоркського андерграунду: Марка Рібо, Джона Медескі, Френка Лондона та Неда Ротенберга. В жовтні 2011 року була представлена друга студійна робота групи — альбом «Дзиґа».
В кінці 1990-х, не припиняючи працювати і виступати в складі «Аукцыону», Леонід Федоров став відомий і як сольний виконавець. Його акустичний дебютний CD «Четыресполовинойтонны» побачив світ у 1997 році. Послідувала потім активна робота спільно з прогресивним етно-джазовим проектом «Волковтріо»[4], яка знайшла відбиття в записах, виданих на дисках «Зими не буде» (2000) і «Анабэна» (2001). Постійно розширюючи коло творчих однодумців, що цікавили його музичних течій, Леонід Федоров активно експериментував — співпрацював з такими різноплановими артистами, як Володимир Волков, Володимир Мартинов, Тетяна Грінденко та ансамбль старовинної музики Opus Posth[5], хор російської духовної музики «Сірін»[6], Леонід Сойбельман і «Не чекали», Олексій «Полковник» Хринов, «Крадене сонце», «Ленінград». Він також активно працював над музикою для кіно — і телефільмів. Також Леонід Федоров звертався у своїй творчості до російської поезії двадцятих років XX століття, народної, класичної та духовної музики, авангардного джазу. У 2002 році він приступив до реалізації ще одного проекту, цього разу спільно з відомим вітчизняним фолк-виконавцем Сергієм Старостіним і керівником хору «Сірін» Андрієм Котовим (пізніше реалізованого в програмі пластинки Душеполєзні пісні на кожен день (2008)). Не раз Леонід виступав і в якості звукоінженера, музичного продюсера записів інших артистів.
У кінці 2000 року Леонід Федоров заснував свій звукозаписний лейбл «Равлик Рекордз», на якому видавав свої сольні роботи, так і найбільш йому близькі і цікаві записи. Ефектом знайденої таким чином незалежності з'явилася зросла в останні роки продуктивність сольної творчості Леоніда. Восени 2003 року вийшов його черговий сольний альбом «Ліловий день», який зібрав велику пресу і викликав масу позитивних відгуків як одна з найбільш самобутніх і цікавих нових робіт на вітчизняній музичній сцені. Навесні 2004 року побачили світ два нових диска в жанрі музичної аудіокниги, підготовлених спільно з одним з найяскравіших представників російської культурної зарубіжжя Анрі Волохонським — «Гори і річки» і «Джойс». У 2005—2006 роках вийшли ще три пластинки Леоніда Федорова спільно з Володимиром Волковим: «Танув» (2005), званий багатьма кращою вітчизняною платівкою року, потім «Безондерс» (2005) на вірші «оберіута» Олександра Введенського, і «Краса» (2006) на тексти Артура Молева і Андрія Смурова.
29 грудня 2007 року в московському Центральному будинку художника відбулася презентація нового диска Федорова і Волкова — «Романси» на вірші Введенського і Хвостенка. А в середині листопада 2008 року була завершена робота над черговим альбомом дуету — «Сніп снів», який був представлений публіці 26 грудня 2008 року.
22 травня 2009 року почалися продажі альбому «Хвилі», створеного разом з Володимиром Волковим. У 2010 році вийшло відразу два альбоми: у березні — «Разинримилев», записаний у співпраці з Володимиром Волковим, Марком Рібо і Джоном Медескі на поему Велімира Хлєбникова, у вересні — «Wolfgang», записаний з Володимиром Волковим.
В кінці 1980-х років після знайомства з Олексієм Хвостенко Федоров прийняв хрещення і з тих пір сповідує православну віру: «Точно можу сказати, що справжню радість людині може дати тільки віра. Ніякі досягнення, ніякі подорожі, нові враження, нові знайомства — нічого не дає такої радості, сенсу, повноти життя».
Одружений, має від першого шлюбу доньку Ксенія — учасник групи «КУБИКМАГГИ»[8] і дочка Валентина. Друга дружина — Лідія Федорова, другий директор групи АукцЫон.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
