Урартська мова
вимерла мова Урарту З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ура́ртська мо́ва (ваннська, халдейська[1], халдська) — загальноприйнята назва для мови, якою говорили жителі давнього царства Урарту, яке знаходилося у районі озера Ван зі столицею поруч з місцерозташуванням сучасного міста Ван на Вірменському нагір'ї, у сучасній Східній Анатолії в Туреччині[2]. Цією мовою імовірно говорила переважна більшість населення навколо озера Ван та у районі долини Заб.
| Урартська мова † | |
|---|---|
| Поширена в | Урарту |
| Регіон | Східна Анатолія |
| Носії | мертва |
| Писемність | Урартський клинопис |
| Класифікація | Хурито-урартські мови |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | Урарту (9 — 6 ст. до Р.Х.) |
| Коди мови | |
| ISO 639-3 | xur |
Вперше засвідчена у 9 столітті до Р. Х., урартська зникла як писемна мова після падіння Урартської держави у 585 до Р.Х. і, ймовірно, незабаром вимерла. Її могла замінити рання версія вірменської мови, особливо під час правління персів, хоча перші письмові зразки вірменської з'являються лише у 4 столітті[3].
Урартська мова — це ергативна, аглютинативна мова, що є несемітською та неіндоєвропейською, а належить до ізольованої хурито-урартської родини мов. Утім, припускають зв'язки урартської мови із північно-східними кавказькими мовами[4].
Збереглося багато написів у регіоні царства Урарту, записаних ассирійським клинописом.
Найдавніший текст урартською походить з часів царя Сардурі I, з 9 століття до Р. Х. Писемні тексти створювалися ще протягом 200 років, аж до падіння царства Урарту.
Наразі знайдено близько двох сотень написів урартською, які використовували модифікований клинопис[5].
- C. B. F. Walker. Reading the Past: Cuneiform. British Museum Press, 1996, ISBN 0-7141-8077-7.
- J. Friedrich. «Urartäisch», in Handbuch der Orientalistik I, ii, 1-2, pp. 31-53. Leiden, 1969.
- Gernot Wilhelm. «Urartian», in R. Woodard (ed.), The Cambridge Encyclopedia of the World's Ancient Languages. Cambridge, 2004.
- Vyacheslav V. Ivanov. «Comparative Notes on Hurro-Urartian, Northern Caucasian and Indo-European». UCLA, 1996
- Mirjo Salvini. Geschichte und Kultur der Urartäer. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt, 1995.
- Jeffrey J. Klein. «Urartian Hieroglyphic Inscriptions from Altintepe», Anatolian Studies, Vol. 24, (1974), 77-94.
- Speiser E. A. Introduction to Hurrian. — New Haven, 1941.
- Bush F. W. A grammar of the Hurrian language. — Ann Arbor, 1964.
- Thiel H.-J. Phonematic und grammatische Structur des Hurrischen // Das hurritologishe Archiv des Altorientalischen Seminars der Freien Universitat. — В., 1975.
- Мещанинов И. И. Грамматический строй урартского языка. Ч. 1-2. — М.-Л.: Издательство АН СССР, 1958–1962.
- Мещанинов И. И. Аннотированный словарь урартского (биайнского) языка. — М.-Л., 1978.
- Меликишвили Г. А. Урартские клинообразные надписи. — М.: Изд-во АН СССР, 1960. — 504 с.
- Меликишвили Г. А. Урартский язык. — М.: Наука (ГРВЛ), 1964. — 74 с. — (Языки народов Азии и Африки).
- Дьяконов И. М. Языки Древней Передней Азии. — М., 1967.
- Гвахария В. А. Словарь-симфония урартского языка. — М., 1963.
- Արտակ Մովսիսյան «Վանի թագավորության (Բիայնիլի, Ուրարտու, Արարատ) մեհենագրությունը» (Артак Мовсісян «Храмові записи Ванського царства (Біайнілі, Урарту, Арарат))». — Єреван, 1998.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
