Упередження зовнішнього впливу
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Упередження зовнішнього впливу - це упередження атрибуції, коли люди надають більше ваги "зовнішнім стимулам" (наприклад, грошова винагорода), ніж "внутрішнім стимулам" (наприклад, отримання нової навички) в інших, але не в собі. Це упередження є зворотнім до фундаментальної помилки атрибуції, оскільки на відміну від неї, при упередженні зовнішнього впливу, мотивації інших вбачають як ситуативні, а свої - як диспозиційні.
Термін був вперше запропонований Чіпом Хітом, професором Стенфордського університету, коли він посилався на дослідження інших в галузі дослідження операцій.[1]