Тур'я Бистра
село в Закарпатській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
село в Закарпатській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тур'я́ Бистра — село в Україні, в Закарпатській області, Перечинському районі.
село Тур'я Бистра | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Закарпатська область |
Район | Перечинський район |
Рада | Тур'є-Бистрянська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA21100210170029894 |
Основні дані | |
Населення | 1453 |
Площа | 2,704 км² |
Густота населення | 537,4 осіб/км² |
Поштовий індекс | 89231 |
Телефонний код | +380 3145 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°39′21″ пн. ш. 22°48′40″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
370 м |
Водойми | струмок Бистрий |
Місцева влада | |
Адреса ради | 89231, Закарпатська обл., Переченський р-н, с. Тур’я Бистра, вул. Духновича, 64 |
Карта | |
Мапа | |
|
Вперше Тур’я Бистра згадується в документах 1552 року. село отримало назву від стрімкого потоку Бистрик та річки Тур’я, яка протікає низиною. Село розросталося поволі: 1567 року було оподатковане тільки від трьох господарств. В останнє десятиріччя XVI ст. сюди переселилися 15 родин, у 1599 році у селі нараховувалося 20 селянських господарств та шолтес. Колись жили тут і євреї, ті, що померли, поховані на місцевому єврейському цвинтарі.
За угодою з власником лісового маєтку бароном Котцом, А.Бантлін заснував у селі хімічний завод (1893), і вже цього року в селі діяв філіал лісохімзаводу «фірми «Бантлін», на якому працювало до 200 чоловік, в 1934 році його закрили. Завод, який виготовляв метиловий спирт, оцет, смолу, мурашину кислоту, деревне вугілля тощо, розпався ще 1934 року. Все обладнання власник підприємства Вільгельм Катц наказав вивезти до Австрії й частково продати заводу в Перечині. Церква св. Василя Великого. 1825.
храм св. Василя Великого. 1825.
Перша дерев’яна церква стояла близько теперішнього дитсадка, пізніше ще одну спорудили на Горбі. У 1751 р. за пароха Василя Леґези згадують добру дерев’яну церкву з двома дзвонами, забезпечену частково старими, частково новими образами. У селі твердять, що теперішню кам’яну базилічну церкву будували італійці, будівництво тривало 10 років і було закінчено в 1811 р. (можливо, в 1825 р. було закінчено оздоблення та малювання церкви). Головний фасад храму зміцнили чотирма масивними контрфорсами.
У 1937 р. замінили шинґлове покриття дахів бляшаним. Усередині – доброї старої роботи іконостас та вівтар. Усі образи перемалювали, можливо, в 1968 р., коли оновлювали настінне малювання. Іконостас оновлювали в 1980 р. Перед церквою стоїть одноярусна каркасна дерев’яна дзвіниця, вкрита високим чотирисхилим бляшаним шатром. Дзвіницю збудували близько 1924 p., коли за пароха Антона Бачинського на пожертви вірників у Америці Ф. Еґрі вилив великий дзвін. За спогадами, дзвіницю будували Іван Напуда та Василь Романяк. Менший дзвін походить з 1762 p., а найменший – з 1766 р. У 1951 р. церкву зареєстрували як православну.
- Камінь що зцілює хворих:Діти, котрі випасали худобу за селом, знали про цей камінь в тутешньому урочищі Чурова Лавка і завжди виконували перед ним певний обряд: ангельський слід цілували, а на чортів – плювали.
- храм св. Василя Великого. 1825.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1518 осіб, з яких 736 чоловіків та 782 жінки.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1447 осіб.[2]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[3]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,11 % |
російська | 0,48 % |
німецька | 0,07 % |
інші | 0,34 % |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.