Троїцьке (Сєвєродонецький район)
село в Сєвєродонецькому районі Луганської області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тро́їцьке (в минулому — Чотирнадцята Рота) — село в Україні, у Попаснянській міській громаді Сєвєродонецького району Луганської області.
| село Троїцьке | |
|---|---|
,_Троїцьке,_вул._Паризької_Комуни.jpg) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район | Сєвєродонецький район |
| Громада | Попаснянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44120070100035017 |
| Облікова картка | Троїцьке |
| Основні дані | |
| Засноване | 1790 |
| Колишня назва | Чотирнадцята рота |
| Населення | 1415 |
| Площа | 17,989 км² |
| Густота населення | 78,66 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 93354 |
| Телефонний код | +380 6474 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°31′26″ пн. ш. 38°22′33″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
135 м |
| Водойми | р. Лугань (Луганка) |
| Відстань до районного центру |
12 км |
| Найближча залізнична станція | Логвинове |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 93354, с. Троїцьке |
| Карта | |
  Троїцьке | |
 Троїцьке | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Населення становить 1415 осіб згідно з переписом 2001 року, 86,01 % вказали рідною українську, 13,92 % — російську, 0,07 % — білоруську.
Розташоване по обох боках річки Лугань (в народі — Луганка) за 12 кілометрів від центру громади.
Троїцьке відрізняється від інших сіл величезною протяжністю. Троїцьке простягається аж до містечка Миронівка і межує з Донецькою областю. Раніше село Воздвиженка (Донецька область) було околицею Троїцького і належало до Луганської області.[джерело?]
Є міст через річку Лугань, яка з берегів переважно поросла очеретом.
Крім цього село цікавить людей дивними старими назвами вулиць (Мала Залугань, Куток).[джерело?] Також збереглися старі будинки (більшість з них перебудовані або покращені будівельним матеріалом).[джерело?]
Назва села досить поширена по всій Україні, оскільки походить від Святої Трійці.
За даними на 1859 рік у казенному селі Троїцьке (14-та рота Бахмутського гусарського полку) Бахмутського повіту Катеринославської губернії мешкало 5493 особи (2688 чоловіків та 2715 жінок), налічувалось 764 дворових господарства, існувала православна церква, проходило 3 ярмарки на рік[1].
Станом на 1886 рік в селі, центрі Троїцької волості, мешкало 6000 осіб, налічувався 871 двір, існували православна церква, школа та 10 лавок, проходило 3 ярмарки на рік[2].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6319 осіб (3121 чоловічої статі та 3198 — жіночої), з яких 6250 — православної віри[3].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 179 людей[4].
До 2020 року було центром Троїцької сільської ради.
Війна на сході України
Під час Російсько-української війни 16 вересня о 12:20 проплачені проросійські терористи розпочали мінометний обстріл села[5].
25 вересня перед 18-ю годиною почався та тривав до 4-ї ранку 26-го обстріл терористами блок-постів Нацгвардії біля Троїцької сільради, загорівся ближній ліс[6].
1 лютого 2015-го між селами Троїцьке та Санжарівка на позицію, яку обороняли підрозділ 128-ї окремої гірськопіхотної бригади — приблизно 60 бійців та 2 танки 17-ї танкової бригади, вийшло близько 10 одиниць бронетехніки терористів — танки, БТР, МТ-ЛБ, «Урали» з зенітними гарматами, значні піхотні групи. Українська артилерія знищила одну бронемашину та «Урал», 4—5 танків продовжили атакували позиції. Екіпаж молодшого сержанта Осташевського ліквідував один ворожий танк, решта підійшли впритул, в окопах почалися рукопашні сутички. Танк Осташевського підбито протитанковою керованою ракетою, загинув екіпаж танка: молодший сержант Олексій Осташевський, молодші сержанти Василь Денисюк та Костянтин Ткачук. Командирський люк був відкритий, через нього внаслідок вибуху Осташевського викинуло із башти до 30 метрів, Ткачук та Денисюк згоріли у машині. Позицію було утримано українськими військовими, захоплено справний російський танк Т-72 та полонено контуженого механіка-водія[7]. 1 лютого 2015-го загинув у бою під селом Троїцьке, відбиваючи атаку ДРГ терористів «ЛНР» на взводний опорний пункт «Саша», сержант 17-ї танкової бригади Дмитро Человський. Тоді ж загинув старший солдат Дмитро Головін.
6 лютого 2015-го під Троїцьким вояки 128-ї окремої бригади відбивали танкові атаки, на блокпосту № 3 загинув солдат Анатолій Слонський. Протягом двох діб підрозділ відбив кілька танкових атак, захопив два «Урали» та полонив російських найманців[8]. 5 травня 2015-го загинув в селі Троїцьке при виконанні розвідувальної операції старший лейтенант Андрій Гіндюк, розміновували вибухівку. До лікарні довезти не встигли[9]. 17 травня внаслідок підриву на фугасі автомобіля «УАЗ», що рухався ґрунтовою дорогою до села Троїцьке, в якому везли гуманітарну допомогу на передову лінію, загинули молодший сержант Іван Попіль, полковник Андрій Соколенко, волонтери Володимир Боднар та Геннадій Євдокименко, вижив тільки волонтер Андрій Романчак (із 70 % опіків). 30 травня загинув під час бойового зіткнення на взводному опорному пункті поблизу села Троїцьке солдат 17-ї танкової бригади Федір Гузієнко. 13 червня загинув неподалік від Троїцького — у лісосмузі на розтяжці підірвався, помер від поранень солдат Олег Рибачок. Близько 1-ї години ночі 5 серпня 2015-го терористи з мінометів обстріляли Троїцьке, поранений один боєць ЗСУ[10]. 21 серпня терористи обстріляли Троїцьке, поранено вояка ЗСУ[11]. 10 вересня на блокпосту за Троїцьким у напрямку до села Калинового — підконтрольного «ЛНР» — підірвалися військовики 54-ї механізованої бригади на розтяжці, встановленій терористами, один боєць загинув, п'ятеро поранені[12]. Пізніше у лікарні Артемівська помер другий боєць[13]. 11 липня 2017 року внаслідок гранатометного обстрілу терористами українських сил один військовик зазнав поранень під Троїцьким.[14] 17 серпня 2017-го внаслідок обстрілу з гранатомета українських укріплень біля Троїцького один український боєць зазнав поранення[15].
Під час російського вторгнення в Україну у 2022 році, у 20-х числах травня село було окуповано російськими військами внаслідок падіння Попасної.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1847 осіб, з яких 844 чоловіки та 1003 жінки[16].
За переписом населення України 2001 року, в селі мешкало 1415 осіб[17].
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[18]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| Українська | 86,01 % |
| Російська | 13,92 % |
| Білоруська | 0,07 % |
- Кузьмінов Василь Павлович — Герой Радянського Союзу.
- Юрій Ош — член НСЖУ, письменник, поет.
- Тодика Юрій Миколайович — радянський, молдавський і український вчений-правознавець, фахівець у галузі конституційного права.
- Тодоров Петро Прокопович — український діяч, голова правління ВАТ «Харківський тракторний завод імені Серго Орджонікідзе». Член Центральної Контрольної Комісії (ЦКК) КПРС, член Президії і Бюро Президії ЦКК КПРС в липні 1990 — серпні 1991 р. Дійсний член Академії інженерних наук України.
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
