Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Тре́бник Петра́ Моги́ли — староцерковнослов'янський требник, богослужбова книга, яку в 1646 році видала друкарня Києво-Печерської лаври. Впорядкована київським митрополитом Петром Могилою. Містить тексти церковних служб і порядок проведення молитов і таїнств — так званих «треб».[1][2]
Требник Петра Могили | ||||
---|---|---|---|---|
Жанр | требник | |||
Автор | Петро Могила | |||
Мова | староцерковнослов'янська | |||
Написано | 1646 | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі | ||||
Требник уклали Петро Могила й інші представники духовенства на основі грецьких евхологіонів[3] та древніх слов'янських, із введенням деяких молитов та обрядів, з пояснювальними примітками, із католицького требника, виданого 1615 року при папі Павлі V.[4] Митрополит і його помічники здійснили масштабну редакційну роботу, добираючи пастирські чини з церковнослов'янських і грецьких текстів, доповнюючи їх іноді перекладами треб з католицького ритуалу, а іноді й створюючи певні елементи самотужки. Зокрема, з наведених у книзі 126 чинів, 37 були новими, а 20 з них — невідомі ані в грецьких, ані в слов'янських традиціях.[1]
У «Требнику» не лише містилися молитви й детальний виклад обрядів, але й роз'яснювалося їхнє літургічне і канонічне значення,[1] надавалися догматичні, обрядові та казуїстичні настанови для священника.[4] Видання мало на меті впорядкувати організацію церковних служб, захистити церковну обрядність від хиб та помилок.[4][1]
Книга стала першим подібним виданням у східнослов'янському православному світі та набула поширення не лише в межах Речі Посполитої, а й в усій Східній і Центральній Європі. Требник неодноразово перевидавався (повністю або скорочено), зокрема у Придунайських князівствах та Львові.[1] Так, у передмові до львівського «Требника» 1695 року вказувалося, що редактори потрудилися зібрати найнеобхідніше з «Великого Требника» Петра Могили у меншому виданні задля меншої вартості книги та кращого її розуміння.[5]
Після приєднання Київської митрополії до Московського патріархату деякі статті із требника Петра Могили були внесені в богослужбові книги, що друкувалися у Москві.[4]
Над ілюстраціями до «Требника» працював відомий український гравер Ілля, що створив близько 500 гравюр, зокрема до «Псалтиря» (1637), «Анфологіону» (1638), «Октоїху» (1639) Михайла Сльозки, «Ілюстрованої Біблії» (1645—1649), «Печерського Патерика» (1661) та ін.
Відомий історик церкви Іван Огієнко оцінював «Требник» Петра Могили як «вінець праці як самого Могили, так і Печерської друкарні».[1]
Тарас Шевченко у своєму «Щоденнику» в записі від 15 липня 1857 так порівнював «Требник» із найновішим требником Російської православної церкви:[6]
В требнику Петра Могили є молитва, що освячує назване чи хрестове братство. В найновішому [російському] требнику цю істинно християнську молитву замінено молитвою про вигнання нечистого духу із одержимого цією вдаваною хворобою, та про очищення посуду, споганеного мишею. Це навіть і не язичницькі молитви. Богомудрі пастирі церкви до XIX століття силкуються прищепити XII століття. Пізненько спохватились.
Оригінальний текст (рос.)В требнике Петра Могилы есть молитва, освящающая нареченное или крестовое братство. В новейшем требнике эта истинно христианская молитва заменена молитвою о изгнании нечистого духа из одержимого сей мнимой болезнию и о очищении посуды, оскверненной мышью. Это даже и не языческие молитвы. Богомудрые пастыри церкви к девятнадцатому веку стараются привить двенадцатый век. Поздненько спохватились.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.