Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Транспорт Пакистану представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським, річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 796 095 км² (36-те місце у світі)[1]. Форма території країни — субмеридіанально витягнута вздовж долини річки Інд; максимальна дистанція з півночі на південь —1505 км, зі сходу на захід — 1290 км[2][3]. Географічне положення Пакистану дозволяє країні контролювати транспортні шляхи між Близьким Сходом, Центральною, Східною та Південною Азією; важливі високогірні перевали Гіндукушу та Каракоруму[4].
Транспорт Пакистану | |
---|---|
Площа | 796,1 тис. км² (36-те) |
Рельєф | гористо-рівнинний |
Найвища точка | гора Чоґорі (8611 м) |
Аеропортів | 151 (37-ме) |
Автошляхів | 263,9 тис. км (21-ше) |
Залізниць | 7,8 тис. км (28-ме) |
Узбережжя | 1046 км |
Головний порт | Карачі |
Найдовша річка | Інд (3180 кілометр) |
Трубопроводів | 16,3 тис. км |
Орган | окремі галузеві міністерства |
Загальна довжина автошляхів у Пакистані, станом на 2016 рік, дорівнює 263 942 км, з яких 185 063 км із твердим покриттям (708 км швидкісних автомагістралей) і 78 879 км без нього (20-те місце у світі)[1].
Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 7 789 км (28-ме місце у світі), з яких 11 492 км широкої 1676-мм колії (293 км електрифіковано), 389 км вузької 1000-мм колії[1].
У країні, станом на 2013 рік, діє 151 аеропорт (37-ме місце у світі), з них 108 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 43 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):
У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 4 авіапідприємства, які оперують 67 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 8,46 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 183,17 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].
У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 23 гелікоптерні майданчики[1].
Пакистан є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — AP, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Пакистану мають літерний код ІКАО, що починається з — OP[1].
Головні морські порти країни: Карачі, Мухаммад-Бін-Касім. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Карачі — 1,55 млн контейнерів (TEU)[1]. СПГ-термінали для імпорту скрапленого природного газу діють в портах: Порт-Касім.
Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 11 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (111-те місце у світі), з яких: балкерів — 5, суховантажів — 3, нафтових танкерів — 3[1].
Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 11 (Коморських Островів — 5, Маршаллових Островів — 1, Молдови — 1, Панами — 3, Сент-Кіттсу і Невісу — 1)[1].
Загальна довжина газогонів у Пакистані, станом на 2013 рік, становила 12 646 км; нафтогонів — 2 576 км; продуктогонів — 1 087 км[1].
Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через окремі галузеві міністерства залізниць, морських портів і судноплавства, незалежні адміністрації автомобільних доріг і авіаційного транспорту. Станом на 3 листопада 2016 року міністерства в уряді Мохаммада Наваза Шаріфа очолювали Хаваджа Саад Рафік та Мір Хасіль Хан Бізенджо, відповідно[6].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.