Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Петро Олегович Толстой (нар. (20 червня 1969 року, Москва, СРСР) — російський політик, телеведучий, пропагандист, журналіст. Заступник голови Думи РФ VII скликання з 5 жовтня 2016 року.[1] Заступник голови Парламентської асамблеї Ради Європи з 28 січня 2020 року.
| Петро Олегович Толстой | |
|---|---|
 | |
 Заступник голови Думи РФ VII скликання | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 5 жовтня 2016 |
| Президент | Володимир Путін |
| Прем'єр-міністр | Дмитро Медведєв Михайло Мішустін |
 Заступник голови Парламентської асамблеї Ради Європи | |
| На посаді з | 28 січня 2020 |
| Народився | 20 червня 1969 (55 років) Москва, РРФСР, СРСР |
| Відомий як | журналіст, політик, розумовий гравець, телеведучий, депутат Державної Думи РФ |
| Громадянство |  Росія |
| Освіта | МДУ Факультет журналістики МДУ |
| Alma mater | МДУ і факультет журналістики МДУ |
| Політична партія | Єдина Росія |
| Рід товсті | |
| Батько | Олег Толстой |
| Мати | Ольга Томара |
| У шлюбі з | Дар'я Євенко |
| Діти | Олександра |
| Нагороди |  ТЕФІ |
Депутат Думи РФ. Член Громадської палати РФ (2012–2014). Колишній ведучий пропагандистських політичних передач на російському Першому каналі:
Заступник директора Дирекції соціальних і публіцистичних програм «Першого каналу» (2009–2016).
Закінчив школу № 1231 в Москві[2]. Служив у Радянській армії у частині 55201, Пенза-19.[3]
Закінчив міжнародне відділення факультету журналістики МДУ 1993 році[4].
1992—1994 — працював у московському корпункті французької газети Ле Монд. З 1994 по 1996 — кореспондент московського бюро інформаційного агентства Франс прес[5].
На телебаченні — з 1996 по 2016 рік. У жовтні 1996 став заступником головного редактора телекомпанії «BID», у вересні 2002 року залишив цю посаду[6]. Був продюсером програми «Скандали тижня», керівником служби інформаційного забезпечення телекомпанії «BID».
З жовтня 1997 року по листопад 2001 року вів програму «Скандали тижня»[7][8] (з осені 2001 року назву було змінено на «Звичаї»)[9] на телеканалі ТВ-6[10].
З жовтня 1998 по серпень 1999 року також вів програму «У світі людей» на тому ж телеканалі. Пішов з ТБ-6 незадовго до закриття каналу місцевою владою в січні 2002 року[11].
У 2002—2008 роках працював на «Третьому каналі» (ЗАТ ТРВК «Московія»)[12], перейшов на запрошення Андрія Писарєва[13]. З жовтня 2002 по серпень 2005 року вів суботню аналітичну програму «Висновки»[14]. З березня 2004 року — головний редактор «Третього каналу», з липня 2004 року генеральний директор «Третього каналу»[15][16]. Пропрацював в ТРВК «Московія» до середини 2008 року.
З 28 серпня 2005 по 8 липня 2012 року — ведучий інформаційно-аналітичної програми «Першого каналу» «Недільний час»[17], змінив на цьому місці Петра Марченко і Андрія Батурина[18]. Перейшов на «Перший канал» разом зі своєю журналістською командою з «Третього каналу»[19]. У перші 3 роки роботи на «Першому каналі» він працював з трудовим договором і поєднував роботу ведучого з адміністративною діяльністю[20] — залишався заступником гендиректора «Третього каналу»[21][22].
Задекларований дохід за 2016 рік склав 44 млн руб, за 2017 рік — 5 млн руб.
У 2014 році занесений Україною до санкційного списку за антиукраїнську позицію,[50] щодо війни на сході України і анексії Криму Росією.
Наприкінці лютого 2022 року, після визнання Росією самопроголошених ДНР і ЛНР, потрапив під санкції Євросоюзу, як "центральна фігура урядової пропаганди"[51] і як особа, що "підриває територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України"[52][53]
За аналогічними підставами також занесений до санкційних списків США, Великої Британії, Канади, Швейцарії, Австралії, Японії та Нової Зеландії.[54]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
