Тестування програмного забезпечення
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Тестування програмного забезпечення (англ. software testing) — це процес технічного дослідження, призначений для виявлення інформації про якість продукту відносно контексту, в якому його мають використовувати. Техніка тестування також включає як процес пошуку помилок або інших дефектів, так і випробування програмних складових із метою оцінки.
Тестування програмного забезпечення — процес перевірки відповідності заявлених до продукту вимог і реально реалізованої функціональності, який здійснюють шляхом спостереження за його роботою в штучно створених ситуаціях і на обмеженому наборі тестів, обраних певним чином.
Можуть оцінювати:
- відповідність вимогам, якими керувалися проєктувальники та розробники,
- правильність відповіді для всіх можливих вхідних даних,
- виконання функцій за прийнятний час,
- практичність,
- сумісність із програмним забезпеченням та операційними системами,
- відповідність задачам замовника.
Оскільки число можливих тестів навіть для нескладних програмних компонентів практично нескінченне, тому стратегія тестування полягає в тому, щоби провести всі можливі тести з урахуванням наявного часу та ресурсів. Як результат програмне забезпечення (ПЗ) тестують стандартним виконанням програми з метою виявлення багів (помилок або інших дефектів).
Тестування ПЗ може надавати об'єктивну, незалежну інформацію про якість ПЗ, ризики відмови, як для користувачів, так і для замовників.[1]
Тестування можна проводити, як тільки створено виконуваний код (навіть частково завершений). Процес розробки зазвичай передбачає, коли та як буде відбуватися тестування. Наприклад, при поетапному процесі більшість тестів відбувається після визначення системних вимог і тоді вони реалізуються в тестових програмах. На противагу цьому, відповідно до вимог гнучкої розробки ПЗ, програмування і тестування часто відбувається одночасно.