Тертер-оба
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Терте́р-оба́, Дурут (Terter-oba; «Терте́рський рід, плем'я, юрта») — у ХІ — XIV ст. половецький рід і плем'я тюркського походження. Керував союзом половецьких орд в українських степах ХІ—ХІІІ ст. Був найвпливовішим до появи роду Кай-оба.
Назва походить від кавказької річки Тертер, притоки Кури, куди Тертер-оба переселилися після 1118 року для служби в Грузії[1].
Інші назви — плем'я дуру́т або ду́рт[2]. В руських літописах згадуються як Тертро́вичі[3] або Тертьробичи[4].
Кочував у районі Криму, Дону та Північного Кавказу[5]. Вперше з'явився біля кордонів Русь в середині ХІ ст., очолювався ханом Блушем.
У 1-й половині ХІІІ ст. вів боротьбу з монголами; разом із руськими союзниками розбитий на Калці (1223).
Під тиском монголів полишив Причорномор'я, мігрувавши до Угорщини (1238). Внаслідок вбивства угорцями голови роду — хана Котяна, частина членів роду виїхала до Болгарії (1241)[6], де дала початок царській болгарській династії Тертерів (Тертеровці; 1280—1323)[7].