Тель (археологія)

В археології, тель (від араб. تَل‎, івр. תל‎, що перекладається як пагорб, насип або курган)^[1] — штучний пагорб, що утворився над руїнами стародавніх міст. Стародавні міста існували сотні, а часто й тисячі років, за цей час на їхньому місті наростали археологічні шари досягаючи товщини кількох, а часом навіть кількох десятків метрів^[2] . Після загибелі таке місто засипалося піском та землею, заростало травою і утворювався пагорб. Також телями звуть природні пагорби на вершинах яких існували стародавні міста і які тому вкриті багатометровими шарами руїн.

Тель-Беєр-Шева

Тель Йокнеам

Найвідоміші

• Тель-Арад
• Тель-Касиле
• Тель-Афек
• Тель-Мегіддо
• Тель-Беєр-Шева
• Тель-Дан
• Курган-Тюбе

У топоніміці

Слова тепе (депе) та тель входять до складу багатьох географічних назв (наприклад, селище міського типу Гекдепе в Туркменістані, Тель-Хацор та Тель-Авів в Ізраїлі).

Примітки

1. Oxford English Dictionary (3rd ed.). Oxford University Press. September 2005.
2. «Amateur Archaeologists Get the Dirt on the Past», New York Times